Історична справедливість відновлена?

Певним політичним феноменом видається те, що з початком війни на Донбасі, друга річниця якої наближається, сепаратисти й іже з ними взялися називати наших бійців «украми». Важко сказати, хто вперше вжив такий «термін», та очевидно, що це сталося, коли вороги відчули всю дошкульність ударів добровольчих батальйонів і тактичних груп Збройних сил України, а їхні штабісти, в тому числі й кремлівські, втямили, що «бліцкригу» не вийде.

Тоді про це добре написала у «Фейсбуці» письменниця Оксана Забужко, зазначивши, що нападники вже не називають українців «хахлами»: «..На місці смішного, дебілкуватого тубільця-салоїда («младшего брата») в імперській свідомості з’явився таємничий, грізний «укр», який чомусь замість «растворять ворота» й наливати б’є в морду... «Укри» — це і є, по факту, визнання української незалежности: кінець колоніального міфу».

А письменник і сценарист Богдан Жолдак так і назвав свою нову книжку — кіноповість — «Укри», яка торік побачила світ у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». До речі, попри весь драматизм сюжету цей твір наскрізь просякнутий гумором. Герої книжки — учасники АТО — дуже нагадують запорожців, які не лише вміли добре воювати, а й у найскрутніших для них ситуаціях не занепадали духом і знаходили в собі сили навіть кепкувати над недругами. 
Водночас той промовистий факт має й, сказати б, історичну значимість. Річ у тім, що в Україні вже кілька років поспіль триває полеміка між двома групами істориків навколо західнослов’янського племені укрів-укранів: одні стверджують, що то прямі наші предки й виводять від їхньої назви найменування «Україна», другі ж запевняють, що нинішні українці, мовляв, не мають жодного стосунку до тієї давньої людності.

Що ж то за спільнота? Офіційно вважають, що в епоху раннього середньовіччя — впродовж 
VI—XII століть укри-украни-украйни населяли землі теперішніх польської й німецької частин Помор’я (вздовж Балтійського моря). Відомий німецький хроніст Відукінд Корвейський (925—980 рр.) у своїй праці «Діяння саксів» зазначає, що «uchri» — це гілка ротарів, що входили до Велетської держави, як називали племінний союз лютичів, венедів та інших полабських слов’ян, котрі проживали в межиріччі Лаби (Ельби) й Одри (Одеру).

За словами історика, «uchri» — це самоназва чи то племені, чи й племінного союзу войовничих автохтонів, які десятиліттями успішно чинили опір саксам та іншим завойовникам, що сунули на схід, а після захоплення їхніх земель чи не щороку повставали проти загарбників. Правда, в часи В. Корвейського, зокрема у церковних хроніках Бранденбурга (колишній слов’янський Бранібор), датованих 947 роком назву «укри» передавали на письмі ще й як «ucker» або «ucher». Але переважно німецькі літописці занотовували слов’янський звук «к» як «ch» — наприклад, слово «Київ» зображали як «Chue». і це спонукало зокрема когось із авторів «Вікіпедії» до спроби реконструювати церковнослов’янський еквівалент «укрів» — на його роль вибрали слово «ухарь», що означає по-українськи «відважний»... 
Втім, так чи інакше, а від укрів на теренах сучасної східної Німеччини зосталося чимало топонімів — річка Укер (Укра), на берегах якої вони здебільшого і проживали, а також регіон Укермарк, місто Уккермунде на польсько-німецькому кордоні. Більше того, з середини 90-х років минулого століття на «terra uchra» діє «Украненлянд». Це реконструйоване слов’янське село-музей, в якому впізнаємо гостроверхі хати і клуні під характерними солом’яними покрівлями з садами вишневими й малими вітрильниками на заплавах...

Напевно, вже самі такі експонати дають підстави стверджувати, що укри, які проживали доволі далеко від території нинішньої України, могли й насправді мати спорідненість із її тодішніми жителями і стосунок до нашої історії. Але... Годі й припускати таке, категорично заявляють, приміром, автори текстів на сайті likbez.org.ua (ЛіКБЕЗ. історичний фронт), спеціально створеного для спростування історичних міфів. За їхніми словами, численні намагання видати «давніх укрів» за «першоукраїнців» — це лише псевдопатріотичні інсинуації.

Та все ж дещо інакше це виглядає у виданій 2013 року монографії з промовистою назвою «Українці: етнос і мова» (трилогія «Арії-Руги-Укри») професора філології з Одеси Валентина Таранця. На думку автора цього фундаментального історико-лінгвістичного дослідження, корінь «укри» означає «ті, хто живе далеко», «горяни». Оскільки ж гір у німецькій Померанії немає, то, отже, за його словами, укри у такій своїй самоназві зберегли з давніх часів історичну пам’ять про вихід з Карпат і переселення на терени полабських слов’ян. «Лінгвістичні дані засвідчують, що цей етнос сформувався саме в названому гірському регіоні. і є підстави пов’язати зародження давньоукраїнського племені з виникненням зарубинецької культури, яка припадає на період III ст. до н. е. Її поліетнічний характер узгоджується зі способом слов’янського етногенезу взагалі й із формуванням давньоукраїнського етносу зокрема», — пише В. Таранець.

До речі, одеський учений висловлює велику подяку групі рецензентів «за уважне прочитання тексту роботи та зроблені зауваження, які посприяли значному її покращенню та логічному утвердженню авторської концепції походження українського етносу та його мови». Серед них — і наш краянин, відомий український лінгвіст з івано-Франківщини професор філології Прикарпатського національного університету ім. 
В. Стефаника Микола Лесюк. Отже, можемо зробити висновок, що В. Таранець таки має слушність у своїх твердженнях.

Цікаво, що про полабських «укрів-укранів» уперше заговорив російський журналіст Надєждін ще 1837 року. Звісно, що незалежно від сучасних українських прихильників версії щодо родових зв’язків між західними й східними слов’янами Надєждін вважав, що саме з Карпат велике плем’я венедів — цих, за його словами, предків слов’ян, розлилося у всіх географічних напрямках. Так, мовляв, «укри-украни» у складі венедів і потрапили до Бранденбургії. Правда, львівський науковець Євген Наконечний у своїй книжці «Украдене ім’я. Чому русини стали українцями» (Львів, 2001) підкреслює, що «за дивовижним припущенням Надєждіна таїться відома імперська гіпотеза Погодіна-Соболєвського про українців як про карпатських прибульців на береги Дніпра, які нібито лише зайняли там місце, спорожніле по росіянах».
Словом, як самі бачите, баталія доволі запекла. Та, схоже, обом її сторонам таки бракує достатніх доказів, аби довести свою правоту. Отож нині на цьому полі бою нібито панує нічия. Проте, як на автора цих рядків, шальки терезів могли би схилити свідчення четвертого (третього після апостола Петра) Папи Римського Климентія, про які чомусь ніхто ні з прихильників, ні з опонентів гіпотези «укри — українці» не згадує. Святий Климент, як його називають в Україні, котрого під час чергових гонінь на християн у Римській імперії наприкінці I ст. н. е. імператор Троян заслав аж до Херсонеса, залишив спогади про своє життя-буття у Криму. і він вказує у своїх нотатках, що у Причорномор’ї живе народ «украйн», який має свою мову й писемність.

Як твердить одна з легенд його «житія», святенник навіть навчився тієї мови й писав нею свої повчання у ключі християнської традиції. Очевидно, й тому після хрещення Київської Русі він опинився в такій пошані серед вірних ученню Христовому. Відомо з літопису, скажімо, що після походу на Корсунь у 988 році князь Володимир як Хреститель Русі привіз до Києва «на благословення собі» мощі св. Климента, які було згодом покладено до церкви Пресвятої Богородиці (Десятинної), першого кам’яного храму держави, замисленого і як пантеон, призначений для зібрання руських святиньѕ Уже й не кажемо про церкви Св. Климента, які повиростали в різних містах. Культ папи Климентія тими часами був таким великим, що його разом з Богородицею називали заступником Землі Руської.

Отже, не довіряти такому авторитетному свідченню про «укрів-украйнів» — хай і не карпатських, а кримських — теж немає підстав. і все ж крапку у вченому спорі мовби поклали донбаські сепаратисти як адепти «русскава міра». Зрозуміло, що для них «укри» — лише скорочене «українці». Але така іронія долі, що хоч як, а можна сказати, що свою лепту у відновлення історичної справедливості стосовно давнього коріння роду вкраїнського внесли навіть його споконвічні вороги.

www.galychyna.if.ua
Івано-Франківськ новини Івано-Франківська укри історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
19 переглядів в серпні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Пригоди
Напередодні, 18 серпня, невідомий поранив двох бійців спецроти Нацполіції. Пригода трапилась в приміському селі Крихівці. Аби зловити стрілка, у Франківську оголошували план перехват. За неофіційною інформацією, стрілка вже затримали. Бійці перебувають у лікарні. Офіційних коментарів ще не було - обставини події з’ясовуються.  За попередньою інформацією, бійці спецроти Нацполіції отримали поранення через конфлікт двох груп осіб. Потерпілі - учасники АТО. Ч...
Суспільство
Калушани зняли відео, як будівничі нового калуського фонтана випробовують водограй на площі Героїв. Як відомо, офіційний запуск фонтана відбудеться наступної п’ятниці, 24 серпня, на День Незалежності, пишуть Версії. Вартість будівництва фонтана на площі Героїв становить близько 2 млн 750 тис. гривень. Читайте також: Що треба знати і яким бачити Вічевий майдан? ФОТО
Суспільство
КП “Центр розвитку міста та рекреації” та ініціатива “ S2DIO ” 24 серпня кличуть іванофранківців на вечірку у міському парку. Вона стартує о 19-ій годині на пірсі водойми поблизу “Лебединого озера” . Тут буде облаштована відпочинкова зона та музичний супровід. “Пропонуємо затишну атмосферу в літньому парку, танцювати на пірсі під запальні ритми вінілового звучання, немов на узбережжі моря чи зручно посидіти з друзями”, – запрошують організатори. Читайте та...
Суспільство
Три церкви у Хотимирі – мурована в центрі села при шляху, дерев’яна на скелі у так званих Берегах і костел при в’їзді в село згоріли майже одночасно, коли у 1916 році тут проходив фронт Першої світової війни. Німецька артилерія обстрілювала російське військо, розташоване в селі. Тоді згоріли три святині, багато хат, та і людей чимало загинуло. А ще одну церкву за кілька століть до того зруйнували татаро-монголи. Знаходилась вона в урочищі Сільце. Як стверд...
Суспільство
Портал ukraine-is склав рейтинг найкрасивіших пішохідних вулиць України. До списку потрапила й франківська "стометрівка". Як відомо, "стометрівкою" називають частину вулиці Незалежності, що має пішохідний статус. Її довжина 410 метрів. Це перша за хронологією пішохідна вулиця України, адже такою вона стала ще наприкінці 80-х років ХХ сторіччя. Довідково. Перша пішохідна вулиця в світі з’явилась в місті Роттердам в 1953 році. В Україні першою з’явилась вули...
Суспільство
Сьогодні в Україні святкують Преображення Господнє або Яблучний Спас. Це - друге свято. Перше відзначають 14 серпня – Медовий Спас, а третій - Горіховий – 29 серпня. У цей день, за біблійними переказами, Ісус показав апостолам свою божественну силу. Він повів їх на гору Фавор і там преобразився: його обличчя засяяло, а одяг став білим, як світло. Вранці уце свято вирушають до церкви й освячують яблука та інші фрукти нового врожаю. Цими плодами прийнято при...
Пригоди
Протягом доби, 18 серпня, рятувальники Прикарпаття отримали 6 викликів через агресивних комах. Так, за даними управління з питань цивільного захисту ОДА, виклики надійшли: - о 10.10 год. м. Івано-Франківськ, вул. Г.Хоткевича надано допомогу по знешкодженню гнізда з шершнями; - о 10.15 год. м. Тисмениця надано допомогу по знешкодженню гнізда з шершнями; - о 10.46 год. Рожнятівський р-н, с. Сливки надано допомогу по знешкодженню гнізда з шершнями. - о 13.49...
Екологія
У мережі з'явилось відео, як прикарпатські ведмеді ласують смаколиками "від пуза" у Центрі реабілітації диких тварин Галицького національного природного парку. Відео, що опублікували у Фейсбук-спільноті "Eco-Halych: Wildlife Rehab Реабілітація дикої природи", назбирало вже кілька тисяч переглядів. "Дякуємо, дорогі друзі! Завдяки вашій фінансовій підтримці наші ведмеді можуть поласувати смаколиками "від пуза"! Діна надає перевагу малині більше, ніж кавуну –...
Спорт
"Прикарпаття" продовжує проходити неприємний період знайомства з Першою лігою, зазнавши вже четвертої поразки в п'яти матчах. Цього разу франківці поступилися в Миколаєві однойменному клубу. Як і в попередніх трьох випадках все завершилося з рахунком 0:1 для команди Володимира Ковалюка. Можливо, господарі повели в рахунку вже до перерви, проте здорово на останньому рубежі "Прикарпаття" діяв новачок команди Андрій Новак, який кілька разів врятував свою кома...