Модою легковажити небезпечно. Одяг – підступний зрадник: він багато розповідає про людину – її характер, звички, статки. Соціальний статус. Подібно й мода – як неупереджений історик – розповість про час, про економіку й культуру суспільства, у якому вона панувала. Мода відображає суспільні уявлення про красу, гармонію й комфорт, демонструє рівень культури й технології.
Про те, як одягалися, які зачіски робили галицькі пані сто років тому повідомляє 0342.ua з посиланням на Галицький кореспондент.
Що ж можна уявити, оглядаючи фасони модного одягу, який носили галицькі пані в першій третині ХХ століття? Напевне, життя в той час пливло повільніше, пані мали більше, ніж зараз, часу на себе, дбали не тільки про роботу, вечерю й оплату комунпослуг, але й про гармонію в одязі, побуті, стосунках, а тому більше поважали себе самі і більше, ніж сьогодні, жінок поважало чоловіче оточення. Галичанки розуміли, що означає «виходити в світ» – інакше для чого ж було стільки уваги приділяти бальним та візитовим нарядам? Скільки всього можна нафантазувати, гортаючи пожовклі сторінки старих модних журналів!
Однак, після Першої світової війни мода почала стрімко змінюватися. І ці зміни були продиктовані тим новим становищем, яке зайняла жінка у суспільстві. Минули ті часи, коли середньостатистична жінка не заробляла на хліб насущний і могла більше часу приділити своїм нарядам. У міжвоєнний період навіть при чоловікові, який працює, жінці теж треба було ходити на роботу, щоб покращити матеріальне становище сім’ї. І, як наслідок, мода спростилася.
Вже на початку ХХ століття дами відмовилися від кринолінів та тісних корсетів. Відійшли в минуле широкі
й довгі важкі сукні з рюшами на підкладці, які, проте, пані вміли так граціозно підтримувати, йдучи вулицею. Дамські сукеночки ставали то коротшими, то знову довшали.
Зникли величезні пишно прикрашені капелюхи, які кріпилися довжелезними – аж на півметра – шпильками.
Мода металася між спортивним, романтичним та народним стилями і прямувала в бік спрощення крою та зменшення кількості оздоблень.
Витримуючи великий спротив, у 1920-х роках увійшла в моду дамська коротка стрижка. Мода на коротке волосся прийшла в Галичину з європейських країн, де її ввели феміністки, або, по-галицькому, «емансипанки». Ось такий саркастичний «Лист з Відня» читаємо в журналі «Нова хата» за липень 1925 року: «На Відень впала епідемія обтинання волосся. Світять голими шийками (як курочки голошийки!) всі дівчата в небезпечному віці, всі панни в критичному віці…». А невдовзі короткі зачіски стали настільки популярними, що уже галицькі перукарі (фрезієри) не знали, як зробити модерну зачіску з довгого волосся!
Для літнього вбрання 20-х років ХХ століття стала характерною прямолінійність крою. Тому все більшого значення набули самі матерії, їх кольори та візерунки. Особливо популярними були тонкі й прозорі тканини – мусліни та гази. Сукенки стали коротшими. В моду ввійшов довгий «грецький» рукав. А ось декольте остаточно вийшло з моди, поступившись місцем маленьким світлим (особливо білим) комірцям.
Але на початку 30-х років мода зазнала кардинальних змін – сукні стали набагато довшими, крій ускладнився, знову ввійшли в моду хвости, волани, пелерини. Змінилася довжина рукавів – вони ставали чимраз коротшими і доповнювалися довгими рукавичками.
мода
Купальні костюми були досить відкритими. Якщо росіянки носили купальні костюми, більше схожі на піжаму, то купальники галичанок нагадували сучасні закриті. Новинкою 1930-х років стала плісирована спідничка, яка надягалася поверх купальника і при купелі знімалася.
Основним дамським одягом міжсезоння були костюми, пошиті з вовни, твіду, джерсі. Довжина спідничок сягала 10-15 см нижче колін або й до середини литки. Жакет шився напівдовгим або й зовсім довгим, щоб повністю закривав спідничку. Комір оздоблювався хутром чи оксамитом. У 1930-х роках була винайдена елегантна деталь костюма – манжети на рукавах жакета оздоблювалися хутром аж до ліктя.
До костюмів пасували найрізноманітніші блузи: чи з мереживом, чи у спортивному стилі.
Втратив своє значення комплект в одязі: стало допустимим поєднувати між собою окремо пошиті плаття, плащі та костюми, проте вони повинні були гармоніювати між собою або бути контрастними.
Все більшої популярності почали набувати шалі, які подекуди заміняли плащі й пелеринки. Їх розмір, форма, матерія, пошиття, оздоблення були найрізноманітнішими: гаптовані, з довгими – аж до півметра – френзелями, оздоблені пацьорками, з намальованими вручну квітами, з золотистою облямівкою.
Панчохи стали темнішого кольору, а тілесний колір добирали тільки до вечірніх суконь.
Зимові плащі прикрашали хутром. А оскільки натуральні хутра і в ті часи були дорогими, то брали їх штучні замінники. З’явилася модна новинка – знімні комірці з хутра, які можна було використовувати до різного вбрання.
(продовження читайте завтра)