Їстівні равлики. «УхТи Равлик» – друга слимакова ферма на Прикарпатті

На Богородчанщині фермер вирощує мільйонні «стада» екзотичних їстівних равликів із найдорожчої у світі білої ікри. 

Прикарпатці навряд чи почнуть бажати одне одному «Bon appetit», бо своє «Смачного» таки ближче.  Але французькі делікатеси вже навчились не тільки готувати, але і вирощувати. Равлиководство – бізнес в Україні новий, зате багатообіцяючий. Молоді господарі — Роман та Мар’яна Хімчаки – показали «Західному кур’єру» своє «тихе» і «неквапливе» господарство і поділились секретами вирощування їстівних молюсків, пишуть Версії.

«УхТи Равлик» – друга слимакова ферма на Прикарпатті 

Роман Хімчак із села Монастирчани – юрист за освітою і добре знаний на Богородчанщині (і не тільки) майстер із виготовлення  меблів. І здавалось би, справа налагоджена,  дохід є, чого ще хотіти. Проте завжди активному і завзятому чоловікові не давала спокою ідея зайнятись чимось цікавим та оригінальним, таким, чого ще немає в околиці. 

«Під лежачий камінь вода не тече!» – життєве кредо Романа. 

«Ідея зайнятись оригінальним тваринництвом у мене визрівала вже давно. Проте я не знав, на чому зупинитись.  Спочатку думав розводити жаб або змій…  Але, напевне, половина села пов­тікала б або мене вигнали б з таким приплодом», – сміється господар. 

На Івано-Франківщині господарство «УхТи Равлик» – вже друге «екзотичне» тваринництво. Початківцями у равлиководстві на Прикарпатті стали фермери на Городенківщині, відкривши у позаминулому році ферму «Покутський равлик». 

Замисел Романа займатись равлиководством підтримав його швагро – бджоляр Андрій Хай, що проживає на Калущині. Першим каменем спотикання стала відсутність досвіду у розведенні середземноморських молюсків. 

«На навчання ми їздили до Польщі та Литви, адже в Україні за курси равлиководства треба заплатити купу грошей та й отримати ґрунтовні знання навряд чи вдасться», – говорить пан Роман. – Маточне поголів’я теж замовляли з Польщі. Спочатку взяли 60 кг, але частина равликів загинула, тому докупили ще 60 кг, – розповідає фермер. – Ми розводимо середземноморський (Asper­sa Muller) вид равликів, який хоч і не такий м’ясистий, як, наприклад, Аspersa Maxima, зате має менше відходів».

Весна – пора кохання 

Равлики, як і ведмеді, впадають у зимову сплячку на осінь-зиму. Зараз маточне поголів’я фермера «відлежується» у холодильній камері.

Сезон вирощування починається на початку березня. Саме тоді маточне стадо «будять» і переміщують із холодильника  до цеху репродукції. 

На цьогорічний сезон фермери залишили 250 кг маточного поголів’я. У ре­продукційному цеху для цього створюються всі умови: відповідна вологість – 85%, тиша і контейнери із спеці­альною ґрунтовою сумішшю. А також обов’язкові щоденні водні процедури.

«Щоранку десь о 8 год. ми будимо своїх равликів «літнім» душем. Адже ці тварини ведуть нічний спосіб життя, вдень вони неактивні. Після водних процедур вони пробуджуються і приступають до «любовних сцен», – розповідає чоловік. 

Маточне поголів’я годують спеціальними сумішами, які сприяють заплідненню. А також розкладають натерту моркву, щоб підвищити їх статевий потяг.

Равлики — гермафродити, тому після спаровування вагітні обоє. Кожна особина може скинути у кокон 80-120 ікринок. Слимаки відкладають ікру вночі, для цього вони закопуються в ґрунт. За день у цех репродукції виставляють сотні горщиків, із яких потім акуратно виймають ікру і перекладають у спеціальні контейнери. Підписують дату і кладуть на стелажі для дозрівання в інкубаційне приміщення. Через 2-3 тижні при температурі 18-20 градусів вилуплюються малюсінькі, як зернинки, равлики. За цим процесом треба уважно пильнувати, бо слимаки – ще ті ненажери. Якщо не догледіти, то особини, які вилупилися швидше, з’їдять кокони інших. 

У квітні «дитинчат» переселяють у теплицю, де вони їдять зелений корм. Для цього господарі вирощують спеці­альний вид ріпаку, насіння якого замовляють із Європи.

У теплиці протягом місяця живе кілька мільйонів равликів. Вони доростають до 1,5-2 см і тоді їх переселяють на поле. 

«Під час навчальної екскурсії в Польщі ми бачили, що місцеві равлиководи вже навчились оминати «парниковий» етап і випускати виводок зразу на поле. Це менш затратно як по коштах, так і по труду. Адже скільки сил і часу потрібно, щоб потім їх акуратно позбирати у парнику для переселення на поле…», – ділиться досвідом Р. Хімкач.

Екзотичні «делікатеси» – на ріпаковому пасовиську 

У кінці травня двомісячних равликів відселюють на спеціальне «пасовисько» на городі, засіяне тим же спеціальним ріпаком (перко), який має велике смачне листя. На «пасовиську» слимачки живуть на спеціальних піддонах, на одному поміщається 200-600 особин. У спеку равлики ховаються під щити.

Швидкість пересування фермерського  равлика — 3,5-8 метрів за годину, тому територія пасовища обгороджена спеці­альними конструкціями на випадок втечі «поголів’я», а також бортики посипають сіллю, якої бояться слизняки. 

«Спершу односельчани негативно сприймали таке равликове сусідство. Боялись, щоб вони не поповзли їм на городи. Тоді я жартома сказав, що за одного «втікача» даватиму один долар. То вони вже й спеціально шукали їх у себе в капусті, але так і не знайшли жодного, – розповідає фермер. – Проте равликів треба стерегти від птахів, особливо курей, а ще глядіти, щоб щурі на городі не завелись». 

Ростуть равлики приблизно до кінця вересня. Крім зелені, щовечора їх годують спеціальними сертифікованими сумішами на основі різних видів борошна, які містять необхідні мікроелементи та вітаміни. За дві-три години равлики повністю з’їдають корм. Щоб виростити тонну равликів, потрібно приблизно таку саму кількість сухих кормів. Економити на їжі не варто, вона повинна бути якісною, доброю – це впливає на смак равлика. Перегодовувати равлика теж не можна, інакше тіло стане більшим за мушлю і він помре. Якщо посушлива погода, то обов’язково – передвечірній полив.

Хоча равлик  не корова, але роботи біля них не менше. 

«Вирватись на відпочинок можна хіба у січні. Весь теплий сезон ти прив’язаний до хазяйства – вчасно погодувати, покупати, укрити, якщо приморозки, – розповідає дружина Мар’яна Хімчак. – Ми всією сім’єю працюємо на фермі. Та найважчий етап – це зібрати ікру – акуратно, ложечкою, обібравши від ґрунту, щоб не пошкодити. Спина і руки терпнуть». 

У серпні-вересні  всі члени родини приступають до збирання равликів. Це ще один трудомісткий етап у равлиководстві. Хімчакам доводилось навіть наймати помічників. Спочатку збирають маточне поголів’я. Їх складають на спеціальні сітки, ставлять «на дієту» і купають два-три дні. Потім сушать і сортують у сітки – по 5 кіло у кожну і складають у ящики. 

На початку вересня збирають равликів першого сорту – великих, м’яси­стих, акуратних, із рівною та непошко­дженою мушлею. Трохи менші за роз­мірами ідуть на другий сорт. Пошкоджені та недозрілі – ліквідовуються. 

За минулорічний сезон Хімчаки отримали півтори тонни равликів, з яких 600 кг – першого сорту, 600 кг – другого сорту і ще залишили майже 250 кг маточкового поголів’я. Цього року планують отримати до трьох тонн приплоду. 

«Цього року ми збільшимо площу для літнього випасу равликів. Для вирощування однієї тонни равликів потрібно мінімум чотири сотки поля. Також я перебудував старі батьківські стодолу та стайню під нові репродуктивні цехи», – розповідає фермер. 

Та виростити тонни молюсків – це лише пів справи. Чи не найтяжчим ви­пробовуванням для українських равлиководів є ринок збуту власної продукції. У Європі кіло равлика у мушлі коштує 7-8 євро, та пробитись на європейський ринок не так то й просто. Доводиться здавати приплід польським перекупникам по 2,5-3 євро за кіло. На українському ринку попит теж не високий. Ресторани беруть по кілька кілограмів за ціною 200-300 гривень. 

«Перлинки Афродіти» – найдорожча ікра у світі 

М’ясо равлика – надзвичайно корисне. При повній відсутності холестерину воно багате мікроелементами: міддю, каль­цієм, залізом, магнієм, цинком, йодом. Це багатюще джерело амінокислот і віта­мінів, а також потужний афродизіак. На смак воно – щось середнє між вареною курятиною та устрицею. А перемелене на фарш – взагалі має тонкий грибний присмак, розповідають господарі.

Проте м’якоть равлика — не єдина цінна його сировина. Найдорожчим його продуктом є біла ікра, яка впевнено завойовує смаки найвибагливіших гурманів світу. Сто грамів равликової ікри в Європі коштують приблизно 300 євро. Завдяки зовнішньому вигляду ікру равликів величають «перлинами Афродіти». Ікринки – великі, мають молочне забарвлення. Смак – унікальний  і дуже ніжний. Найвищу затребуваність цей вишуканий делікатес має у Франції, Японії та США. 

Роман Хімчак тенденції світової кулінарії давно прослідкував і надалі планує збільшити популяцію равликів до такої кількості, щоб можна було реалізовувати ще й ікру. Але спершу треба віднайти на­дійний та постійний «канал» збуту. А також пройти сім кіл пекла з «дозвільно-сертифікаційною» тяганиною. 

«Досить висока ціна ікри равликів ви­правдана, адже процес видобутку її досить трудомісткий і забирає багато часу, а також коштує дуже дорого. Адже один равлик виробляє близько 100 ікринок за рік, що дорівнює 4 г продукту», – говорить равликовод. Ще дорожчий і цінніший слиз, який використовують у косметології та медицині. Але це вже – друга історія. 

Наразі Роман закінчує ремонтні роботи у виробничих приміщеннях, а на порозі – новий сезон і нелегкі трудові будні. У цей період фермери забувають про вихідні. Проте не шкодують про це: улюблена справа того вартує. У планах — розширення равликової ферми та освоєння нового сегмента. Запрошують нас і читачів газети влітку на екскурсію на ферму «УхТи Равлик» у Монастирчани. Незабутні враження гарантують, а для гастрономічних гурманів – ще й екологічно чистий, без заморських «коронавірусів» делікатес.