Не втратити єдиний шанс

Президентська кампанія вступила в активну фазу і долає екватор. На вулицях столиці та в регіонах розміщуються білборди з вдумливими обличчями, на телеканалах і по радіо «крутяться» рекламні ролики «крутих» кандидатів, відомі особистості закликають виборців віддати свої голоси за тих чи інших... В шерензі претендентів на вищу посаду в державі – чоловіки і жінки, політики і бізнесмени, лідери політичних партій і громадських об’єднань, колишні прем’єр, віце-прем’єри, міністри і губернатори, знайомі персони і нові фігури. Серед кандидатів чимало тих, хто вже не раз брав участь у подібних «перегонах», і, як завжди, є кілька новачків. Одні з них, маючи владні повноваження, дещо зробили, другі – «наробили» або не встигли, треті – яскраво декларують свої програмні цілі. Позиція та наміри більшості з них добре відомі: захистити вузькокланові фінансово-економічні інтереси, підняти особистий імідж та імідж своєї партії, закласти фундамент під майбутні парламентські вибори.

Загалом, нинішній перелік кандидатів на президентську посаду мало чим відрізняється від попередніх. І якщо до цього поставитися спокійно, то все буде як і раніше: одні – багатітимуть, інші – розважатимуться, а широкі народні маси – й надалі зубожітимуть. У цій ситуації вже настав час задуматися над якісною зміною самого підходу до вибору нового керівника держави з огляду не на нинішній роздутий рейтинг кожного претендента, який бере початок із минулих часів, а на потенційно можливий майбутній результат діяльності в інтересах українського народу і нашої країни саме тих, чия політична зірка спалахнула на вітчизняному небосхилі в дні Історичного Майдану. Практичних результатів від майдану очікують мільйони українців і саме його лідери – не зовсім звичні кандидати – можуть і повинні їх забезпечити.

Ольга Богомолець – один із таких не зовсім звичних кандидатів, яка стала об’єктом всенародної уваги не як політик, а внаслідок її активної громадянської позиції та вчинків під час надання медичної допомоги пораненим по обидва боки барикад київського Майдану. Втім, це далеко не єдине, що відрізняє Ольгу Богомолець від інших кандидатів. Основна її відмінність від інших полягає в тому, що за її спиною не стоять величезні капітали українських олігархів і не тягнуться «шлейфом» корупційні схеми. Кошти на передвиборну кампанію – це пожертвування виборців, а в головному та місцевих штабах працюють не політтехнологи, а волонтери. Тож яскраві білборди з обличчям пані Ольги на міжнародних автострадах та вулицях наших міст і сіл не з’являться, не буде і дороговартістної реклами на телеканалах. Богомолець взагалі називає абсурдом необхідність витрати мільйонів гривень на саморекламу: «Якби кожен кандидат направив ці гроші не на вибори, а на соціальні програми, державі та людям було б більше користі».

Журналісти і виборці нерідко запитують Ольгу Вадимівну: що практикуючий медик, який не має особливого досвіду, забув у великій політиці? Навіщо матері чотирьох дітей без будь-яких фінансових інтересів у парламенті, балотуватися на пост Голови держави? І, зрештою, навіщо чесній людині з незіпсованою репутацією лізти в бруд, який зветься українською політикою? Відповідаючи на подібні запитання Ольга Богомолець говорить: «У моєму житті був переломний момент, коли я зрозуміла, що більше не можу працювати лікарем в країні, в якій віддають накази стріляти в людей, в якій прості хлопці з дерев’яними щитами виходять під кулі для захисту держави від корупції та криміналітету. Це був момент, коли я зрозуміла – це наш останній шанс. Якщо ми не змінимо країну зараз, ми не змінимо її вже ніколи. Я докладу всіх зусиль, щоб зробити Україну економічно розвиненою, соціально-справедливою державою. Не можна вічно просто скиглити, що українська політика повна брехні і бруду. Все так і буде залишатися, поки чесні люди самі не змінять цього».

У Ольги Богомолець був шанс увійти в чинну владу і отримати портфель міністра вже в лютому. В.о. Президента України Олександр Турчинов запропонував їй посаду міністра охорони здоров’я і навіть віце-прем’єра, однак згодом пройшла новина про те, що Богомолець, нібито відмовилася, замахнувшись на посаду вище. Але відмовилася не Ольга Вадимівна – відмовилася нова влада з огляду на висунуті нею умови по реформуванню системи влади: негайної люстрації, запровадження абсолютно прозорої системи державних закупівель, права для кожної області самостійно вирішувати, на що витрачати передбачені бюджетом кошти.

У народі говорять, що немає сенсу лікувати пошкрябану руку, коли в голові дірка. Це ж стосується і системи влади – не можна змінити одну сферу, не торкаючись інших. Як посадити за грати злодія і хабарника, якщо суди корумповані? Як забезпечити безкоштовну медицину, якщо в країні величезні суми грошей просто розкрадаються? Ольга Богомолець прекрасно розуміла, що не зможе виправдати покладену на неї відповідальність і довіру людей, тому що нинішню пронизану корупцією і бюрократією систему неможливо зламати зсередини. Зламати її можна тільки докорінно.

Першим кроком Ольги Богомолець як Президента України буде розпуск чинної Верховної Ради. Вона глибоко переконана, що саме ці люди, у більшості своїй, винні у нинішній кризі, оскільки поставили особисті амбіції вище інтересів країни. Однаково відповідальні вони й за те, що на Майдані пролилася кров.

Наступна проблема, яку передбачає оперативно вирішити Ольга Богомолець, як Президент – знищення корупції. І це для неї не абстрактна обіцянка, а готовий механізм контролю державних закупівель та проведення тендерів. Іншими словами, кожен охочий зможе отримати інформацію про те, куди, коли, як і на що витрачаються гроші, які він сплачує державі у вигляді податків. Що закупило те чи інше міністерство, для якого регіону, хто продавець і скільки грошей було витрачено. А якщо громадяни вирішать, що чиновник не відповідає своїй посаді, то їм більше не доведеться виходити на вулиці: командою Ольги Богомолець вже підготовлений проект закону «Про відповідальність влади», реалізація якого дасть можливість зняти з посади будь-якого чиновника, який допустив серйозні порушення або просто нездатний керувати ввіреною йому галуззю.

Як практикуючий лікар з великим досвідом, Ольга Богомолець приділяє значну увагу й медичній реформі. Вона акцентує увагу на тому, що проводячи будь-яку реформу, необхідно чітко усвідомлювати її кінцеву мету, а метою проведених попередніми урядами реформ були самі реформи, як такі. Метою ж майбутньої медичної реформи є збільшення тривалості життя до 80 років. Шокуючий факт – в Україні 95% чоловіків не доживають до пенсії, а в східних регіонах тривалість життя чоловіків становить лише 58 років. На її глибоке переконання необхідно змінити саме ставлення людей до способу життя і до власного здоров’я. Реформування системи охорони здоров'я потребує, в першу чергу, реформи системи освіти, щоб діти з семи-восьми років чітко усвідомлювали наслідки куріння, вживання алкоголю та наркотиків. Тому що в 14 років пояснювати їм щось вже пізно. За статистикою, 75% дітей до 13 років вживають алкоголь. То, хто в таких умовах буде будувати майбутнє України? Це питання безумовно риторичне, то ж і практичні дії Ольги Богомолець в ранзі Президента України будуть у цій сфері достатньо радикально-категоричними. 
У сфері загальнодержавного управління Ольга Богомолець виступає за децентралізацію влади у всьому: і в структурі управління, і в розподілі фінансів, і навіть в прийнятті рішень, що стосуються гуманітарної сфери в кожній окремо взятій області. «Я вважаю, що президент не повинен призначати губернатора, – зазначає вона. – Жителі області мають висувати своїх кандидатів шляхом відкритого громадського обговорення і обирати їх шляхом законних виборів».

Таких же принципів вона дотримується й по відношенню до майбутнього парламенту. Ольга Богомолець вважає, що саме мешканці кожної області повинні мати право самостійно обрати найдостойніших, які будуть представляти інтереси регіону у парламенті. 
Стосовно розподілу України на Захід і Схід, на Центр і Південь кандидат у Президенти Ольга Богомолець вважає, що розбіжності штучно створені тими політиками, які переслідують принцип «розділяй і володарюй». Вона глибко переконана, що і захід і схід нашої країни єдині у своєму прагненні спокійно і щасливо жити в безпечній країні та пишатися Україною. Пишатися країною, яка повинна мати чудові дружні і економічно вигідні стосунки і з Росією, і з Європою. І, якщо для цього треба мати політичний нейтралітет, – то, значить, держава має бути політично нейтральною, буферною зоною, що дозволить реально створити ту країну, у якій ми хочемо жити. Саме тому у кожному своєму виступі – чи то на прес-конференціях, чи то під час спілкування зі студентами, медиками, вчителями, працівниками заводів та фабрик, – Ольга Богомолець робить акцент на запереченні декларативного популізму та псевдо-демократії і наполягає на найшвидшій зміні самої системи влади, на виході з порочного кола «гроші-влада» та на необхідності змінювати та розвивати країну, а не наступати на ті ж самі олігархічні граблі.

Звичайно, президентські вибори, як і будь-які інші вибори, це боротьба і не завжди чітко за правилами та з дотриманням норм християнської моралі. Тож у Ольги Богомолець теж вистачає не лише опонентів, а й відвертих недоброзичливців: адже вона єдина з усіх кандидатів у Президенти України не пов'язана ні з олігархами, ні з партіями, ні з державними діячами та великим бізнесом. Вона має чисту репутацію, а, отже, дійсно є серйозною загрозою для існуючої корупційної системи. І виборці мають це добре розуміти.

Цілком можливо і природно, що багатьох прихильників Ольги Богомолець засмучує відсутність у цього кандидата в Президенти України ярлика «великий політик». Однак хіба останнім часом терміни «політик» та «великий політик» не стали синонімами слів «брехун», «казнокрад», «корупціонер» та «великий брехун», «великий казнокрад», «великий корупціонер»? Тож лише поєднання зусиль морального лідера Ольги Богомолець та її досвідченої команди експертів-професіоналів із загальнонародною підтримкою, надання їй п’ятирічної своєрідної «декретної відпустки» по догляду за країною, може забезпечити Україні та нашим дітям заможне й щасливе майбутнє.