"Поринаючи в історію". Як незабутньо провести вікенд у Стамбулі (ФОТО+ВІДЕО)

Літо закінчилося і бум туристичних поїздок також. Проте, саме зараз авіакомпанії пропонують дешеві авіаквитки за кордон, а готелі — знижки на проживання. Так чому б не скористатися можливістю та не відправитися на вікенд до теплих країв. Звісно, що для відпочинку на морі трьох днів не достатньо, а от відвідати історичні місця — саме те. Тож три дні вихідних я вирішила провести у місті, де зустрічаються Схід і Захід, де закарбувалася багатовікова історія і культура — колишній столиці Римської, Візантійської та Османської імперій, місті заснованому в VII столітті до нашої ери — Стамбулі.

Дорога з Івано-Франківська до Стамбула і до готелю

Оскільки авіарейси з Івано-Франківська до Стамбула вже відмінили, летіти довелося зі Львова. Авіаквиток я замовляла у АВІАКАСІ. Тож політ з турецькою авіакомпанією AtlasGlobal обійшовся мені у $128 у два боки на 1 особу. Багаж 30 кг та харчування включено у вартість. Слід зазначити, що з 30 жовтня 2016 року по 25 березня 2017 року зі Львова у Стамбул і назад можна полетіти усього за 75€. Для відвідин Туреччини громадянам України віза не потрібна.

Прилетівши в аеропорт Ататюрк, я вирішила зекономити і дістатися до готелю за допомогою громадського транспорту. Від самого аеропорту до центру Стамбула їздить метро. Щоб дістатися району Фатіх, де розташований готель, у якому я проживала, на станції Zeytinburunu мені довелося здійснити пересадку на трамвай. Слід наголосити, що з кожною пересадкою доводиться знову проходити через турнікет, а це — ще одна оплата за проїзд — 4 ліри ($1,3). Тож якщо ви плануєте часто користуватися громадським транспортом, вигідніше купити проїзний на день.

Проживання у Стамбулі

У районі Фатіх на кожній вулиці розміщено по кілька готелей на будь-який смак та гаманець. Свою поїздку я планувала за 3 тижні, тож бронювала готель заздалегідь на сайті Booking.com. Там часто можна забронювати номер зі знижкою у 50%. Мені ж двомісний номер "де-люкс" зі сніданком обійшовся у $83 за три доби. Однак, моя вам порада, — обирайте "мережеві" готелі, вже відомі у туристичній галузі. Адже фотографії та опис готелю на сайті не завжди може відповідати дійсності!

Визначні місця, які варто відвідати

Палац Топкапи та парк Гюльхане

Топкапи — комплекс палацових і державних споруд і установ, головний палац Османської імперії до середини XIX століття (1926 року). Його площа становить більш ніж 700 тис.м², він оточений стіною завдовжки 1400 м. Палац Топкапи облаштований за принципом чотирьох дворів (авлу), оточених захисним муром і розділених між собою. Перед палацом знаходиться парк Гюльхане. В епоху Османської імперії на його місці перебували зовнішні сади палацу Топкапи, здебільшого засаджені деревами. У XX столітті частина садів була перепланована в парк по вирішенні муніципалітету і відкрита для публіки в 1912 році. Окрім дерев та квітів у парку облаштований великий басейн, а у його північній частині стоїть 18-метрова Готська колона, споруджена в III-IV століттях в честь перемоги римських імператорів над готами. Це найдавніший пам'ятник римської архітектури в місті, що дійшов до наших днів.

Перші 50 років існування Топкапи, султанський палац був фактично лише робочою резиденцією султанів, Гарем перебував за межами палацового комплексу. Тільки пізніше Роксолана — українська наложниця, а потім дружина султана Сулеймана I домоглася від нього перенесення гарему в султанський палац Топкапи, щоб бути ближче до султана. Будівництво гарему Топкапи при Сулеймані I стало найбільшою перебудовою палацу з моменту його заснування Мехмедом Завойовником у 1453 році.

У наступні століття (до 1854 року) палац Топкапи добудовувався і збагачувався. Протягом близько 400 років палац залишався головним палацом Османської імперії (у ньому жили і правили султани до 1925 року). У 1854 султан Абдул-Меджід I переїхав у новою резиденцію — Палац Долмабахче (про неї пізніше). У 1923 році, з проголошенням республіки, палац Топкапи, як і інші палаци, за наказом Мустафи Кемаля Ататюрка, був оголошений музеєм.

На сьогодні палац Топкапи є одним з найвідоміших музеїв світу. Число експонатів, виставлених для загального огляду сягає 65 000 одиниць — це лише десята частина колекції музею Топкапи. Серед експонатів музею — парадна зброя (булави, штандарти, шаблі) і ювелірні вироби, коштовний посуд і порцеляна селадон, прислана чи придбана в Китаї. Серед незвичних експонатів — мощі Святого Івана Хрестителя і діамант Кашикчи вагою у 86 каратів. Українців зацікавить портрет Роксолани. 

Вхід у парк Гюльхане та перший двір палацу — безкоштовні і достіпні для огляду та прогулянок щодня. Палац Топкапи відчинений у понеділок з 9:00 до 17:00 та з середи по неділю з 9:00 до 17:00. Вхідна плата становить 40 лір ($13). Вхід у Гарем оплачується окремо — 25 лір ($8). Прогулянка займає близько 2-х годин.

Софійський собор "Ayasofya"

Собор Святої Софії (Свята Софія Константинопольська) або Айія-Софія — колишній патріарший православний собор, згодом — мечеть, нині — музей. Це всесвітньо відомий пам'ятник візантійського зодчества, символ «золотого століття» Візантії. Офіційна назва пам'ятника на сьогоднішній день Музей Айя-Софія. Собор був побудований на ринковій площі Августейон в 324-337 роках при візантійському імператорі Костянтині. Будівництво собору тривало 5 років, а працювало щодня по 10 000 робітників. Собор Святої Софії був урочисто відкритий 27 грудня 537 року. За час свого існування пережив не один землетрус, у 404 році згорів під час народного повстання. Побудована заново церква була знищена пожежею у 415 році. А в 1204 році, коли учасники 4-го хрестового походу розграбували Константинополь, Софійський собор втратив багато дорогоцінних священних християнських реліквій, в тому числі і Туринську плащаницю.

Після турецького завоювання Константинополя султаном Мехмедом Фатіхом в 1453 році, Айя Софія була перетворена в мечеть. Султан Мехмед II Фатіх (Завойовник) відремонтував будівлю і побудував один мінарет. Фрески і мозаїки були покриті шаром штукатурки і виявлені знову тільки в ході реставраційних робіт. У численних перебудовах, які проводилися в османський період Айя Софія була значно укріплена, в тому числі за рахунок стабілізуючих мінаретів. Згодом з'явилися додаткові мінарети (їх стало всього 4), бібліотека при мечеті, медресе при мечеті (мусульманський навчальний заклад, що виконує роль середньої школи) і шадирван (місце для ритуального обмивання перед намазом).

З 1935 за розпорядженням засновника турецької республіки Мустафи Кемаля Ататюрка, Айя-Софія стала музеєм, а замуровані османами мозаїки і фрески розкриті. Однак поруч з ними залишені зачаровуючі ісламські орнаменти. Тож сьогодні всередині музею можна спостерігати неймовірне змішання християнської і ісламської символіки. За часів Візантійської імперії собор перебував в центрі Константинополя поруч з імператорським палацом. Після захоплення міста османами Софійський собор був звернений в мечеть, а в 1935 році він набув статусу музею. У 1985 році Софійський собор в числі інших пам'ятників історичного центру Стамбула був включений до складу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Відчинений собор з вівторка по неділю з 9:00 до 17:00. Вхідна плата становить 40 лір ($13). Орієнтовний час перебування на території собору — 1 година.

Мечеть Султанахмет. Відома під назвою "Блакитна мечеть"

Мечеть Султанахмет — перша за значенням мечеть Стамбула. Налічує шість мінаретів, вважається видатним зразком ісламської і світової архітектури. Мечеть розташована на березі Мармурового моря в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет навпроти музею Айя-Софія і є одним із символів міста.

Блакитна мечеть була побудована в 1609-1616 роках. Аби побудувати мечеть на площі Іподром були зруйновані не лише будівлі візантійського періоду, а й багато ранньоосманських споруд. В декораціях мечеті використані кахлі з ізнікської кераміки, розписаними синіми і білими фарбами, а інтер'єр напівкуполів і великого купола мечеті був прикрашений візерунками блакитного кольору. Завдяки поєднанню цих деталей і світла, яке проникає з 260 вікон, інтер'єр мечеті дійсно здається блакитний. 

Вхід в Блакитну мечеть безкоштовний як і в кожну мечеть в Туреччині, але при бажанні можна залишити пожертвування при виході. Час перебування в мечеть обмежений початком чергового намазу. При вході в мечеть прийнято знімати взуття, тому при вході всередину мечеті є спеціальні полички для взуття, але краще взяти безкоштовні одноразові пакетики і носити взуття з собою як робить і більшість туристів. Жінки повинні обов'язково прикрити голову та плечі хусткою, ноги повинні бути прикриті довгою спідницею, також слід прикривати голі ступні. При вході також лежать хустки і спідниці і можна взяти їх безкоштовно і залишити при виході.

Цистерна Базиліка

Знамените величезне підземне водосховище, одне з найбільш добре збережених стародавніх водосховищ Константинополя. Його будівництво було розпочато ще під час правління імператора Костянтина I (306-337 рр.) І закінчено в 532 році при Юстиніані. Ємність підземного водосховища дорівнює 80 000 м³ води і весь цей резерв зберігався на випадок посухи або облоги міста. Розміри підземної цистерни становлять 45х65 м. Її склепінчасту стелю підтримують 336 колон (12 рядів по 28 колон) 8-метрової висоти, колони стоять на відстані 4,8 метра одна від одної. Цистерна активно використовувалася до XVI століття, згодом водосховище було закинуто і сильно забруднене, і тільки в 1987 році в очищеній Цистерні відкрився музей.

Стамбульская_цистерна_Базилика

Відчинена Цистерня щодня з 9:00 до 17:30. Вартість вхідного квитка — 20 лір ($6,5). Приблизний час перебування до 1 голини.

Всі ці визначні місця знаходяться в одному районі — Фатіх, на відстані кілька десятків метрів. Тож раджу оглянути їх в один день.

Стамбул1

Якщо ви їдете на вихідні, виділіть для цього неділю. Адже обов'язковими для відвідування у Стамбулі є й всесвітньо відомі ринки, які у неділю закриті. Тож їх варто відвідати у суботу чи п'ятницю:

Гранд Базар 

Гранд-Базар в Стамбулі — один з найбільших критих ринків у світі, який давно став найпопулярнішою пам'яткою старого Стамбула. Всередині ринку є 61 вулиця, 4400 крамниць, 2195 ательє, 18 фонтанів, 12 мечетей, 12 складів, одна школа, одна лазня, кілька кафе і пунктів обміну валюти. Щодня Капали Чарши (так турки називають Гранд-Базар) відвідує понад півмільйона відвідувачів.

Будівництво внутрішнього ринку (Іч Бедестен) під назвою Джевахір почалося на базі старих ринків візантійської столиці в 1455 і закінчилося в 1461 році. Джевахір в перекладі означає «ювелірний» і насправді в цій найстарішій частині критого базару нині в основному продаються ювелірні вироби. У 1461 році почалося будівництво і другого великого Бедестен (Сандал Бедестен) поряд з першим. Саме ці два Бедестен, розташовані в центрі поточного Гранд Базару, які мають арочноподібні стелі, є найстарішими будівлями Великого базару. У наступні роки, Гранд Базар постійно розростався навколо цих двох бедестенів і досяг неймовірно великих розмірів. У Гранд-Базарі кілька головних воріт. Кожні ворота мають свої назви — Беязід, Фесчілер, Сахафлар, Кюркчюлер, Нуруосманіе, Махмутпаша, Мерджан, Таджірджілер і Оруджулер. Щоб не загубитися, неодмінно запам'ятайте, через які ви увійшли.

Як дістатися:Розташований Гранд-Базар на площі Беязіт, в центрі Стамбула, дістатися до якої можна на швидкісному трамваї. Виходьте на зупинці «Гранд-Базар — Капали Чарши». Вхід в ринок зазвичай здійснюється через центральні ворота «Нуруосманіє» (розташовані поруч з мечеттю Нуруосманіє) або через ворота «Беязіт», розташовані поруч з мечеттю Беязіт на однойменній площі Беязіт.

На схемі Гранд Базару різними кольорами позначені кіоски з товарами різного типу: 

• Жовтий колір — ювелірні вироби
• Коричневий колір — шкіряні вироби
• Рожевий колір — сумки, портфелі, валізи і сувеніри
• Зелений колір — килими, кераміка та сувеніри
• Блакитний колір — текстильні вироби

Втім, навіть якщо шопінг в ваші плани не входить, то просто прогуляйтеся старовинними вуличками Гранд-Базару і поринете в атмосферу східної казки. Проте, окрім коштів на вхідні квитки по визначним місцям, раджу прихопити ще приблизно $100 на різні дрібниці. Адже в такій атмосфері втриматися від покупок справді важко.

Ринок працює з понеділка по суботу з 9:00 до 19:00. Для того, аби обійти всі крамнички, знадобиться приблизно 3 години.

Єгипетський базар або Ринок спецій

Єгипетський базар був побудований в середині 17 століття. Історія ринку почалася ще в 1660 році, коли був зведений дерев'яний базар. Ринок має форму дзеркально відбитої букви L і налічує 6 воріт. Зараз на території Єгипетського базару близько 86 крамничок (деякі турки стверджують, що тільки 80). Єгипетський базар, а гостям міста він також відомий як Ринок спецій, свою назву отримав завдяки тому, що основна маса прянощів і спецій потрапляла в Стамбул з Індії через Єгипет. Та й основними торговцями тут були єгиптяни. Про асортимент ринку можна говорити багато. Це й величезний вибір різних спецій з усього світу (можна придбати як у готових пакетиках, так і на вагу), прянощі та лікувальні трави, східні солодощі, сухофрукти, ліки, бакалія, косметичні засоби, парфумерія, медикаменти, сувеніри та різні дрібнички.

Як дістатися: базар знаходиться через дорогу від Галатського мосту. Тож з будь-якого району Стамбула дістатися до Єгипетського базару досить просто. У європейській частині Стамбула краще скористатися швидкісним трамваєм TR1 (зупинка "Еміньоню"). З азіатської частині Стамбула можна дістатися на поромі від морських причалів (наприклад, Кадикьой) до пристані Еміньоню.

Ринок працює з понеділка по суботу з 9:00 до 19:00. Для його відвідин виділіть 1 —1,5 години.

На обох ринках очі розбігаються від асортименту протукції. Але основними покупцями на ринку є приїжджі та туристи, і тому тут важливо «торгуватися, торгуватися і ще раз торгуватися!» Продавці можуть вам назвати ціну у 3-4 рази більшу від реальної вартості товару. Тож, торгуючись, можна збити ціну, наприклад зі 150 до 40 лір (з $50 до $13). 

Також слід бути уважним при покупці прикрас. Турки на все "ставлять" 925 пробу і можуть переконати вас у тому, що ви купуєте справжнє срібло чи золото. Зі мною ж такі спроби "впарити" мідь під виглядом срібла не пройшли. Тож будьте уважні. Якщо бажаєте придбати справжню ювелірну річ, краще це зробити у хорошому бутику, де вам нададуть гарантію і сертифікат якості.

Мечеть Сулейманіє 

Мечеть Сулейманіє — друга за значенням і перша за розмірами мечеть Стамбула (перша за значенням — Блакитна мечеть), вміщує понад 5000 віруючих. Мечеть розташована у старій частині міста, в районі Вефа і споруджено за наказом Султана Сулеймана Справедливого у 1550-1557 роках. Висота купола 53 метри, діаметр 26,5 метрів, що перевершує за висотою, але поступається по ширині візантійському храму Святої Софії. У 1660 році мечеть постраждала від пожежі, а у 1766 році частина купола обвалилася під час землетрусу. Існують версії, що мечеть повільно сповзає в затоку Золотий Ріг.

У мечеті чотири мінарети, які означали, що Султан Сулейман — четвертий Падишах після завоювання Стамбула. З хамамами, медресе (навчальними закладами), кухнями, бібліотеками і обсерваторією мечеть утворює комплекс, який за розмірами можна порівняти з міським кварталом. Сама будівля добре освітлена всередині — світло проникає зі 136 вікон. У дворі мечеті знаходиться цвинтар, де у двох сусідніх мавзолеях покояться сам Сулейман і його дружина Хюррем (Роксолана). 

Мечеть відчинена щодня окрім години намазу. Вхід і правила у мечеть Сулейманіє такі ж, як і у мечеть Султанахмед.

Палац Долмабахче

Долмабахче (тур. Dolmabahçe «насипний сад») — палац османських султанів після Топкапи. Будувався він 13 років (1842-1853 роках) для Абдул-Меджида I, який став перейматися середньовічним палацовим комплексом Топкапи і бажав мати палац в стилі бароко, здатний змагатися у вишуканості з європейськими резиденціями XVIII століття.  Палац Долмабахче — найбільший палац в Туреччині. У розташованому на величезній площі в 45 000 кв.м комплексі налічується 285 кімнат, 46 залів, 6 лазень (хамам) та 68 туалетних кімнат. Архітектура палацу поєднує в собі елементи бароко, рококо і неокласичних стилів, змішаних з традиційною оттоманської архітектурою для створення унікального стилю. Внутрішнє оздоблення палацу демонструє зростаючий в той час в Туреччині вплив європейських стилів і мистецтва епохи Танзімата.

На прикрасу Кришталевої сходи та інших інтер'єрів пішло 14 тонн золота, а загальна вартість будівництва перевищила 5 млн золотих фунтів. Серед основних визначних пам'яток — подарована королевою Вікторією люстра з богемського скла, вагою майже в п'ять тон, і збори картин Айвазовського, які художник виконав на замовлення султана.

Вхід в кожну з двох частин палацу оплачується окремо. Вхід в Selamlik коштує 40 лір ($13), в Harem —  20 лір ($6,5). Бажаючі відвідати обидві частини можуть скористатися єдиним квитком, який коштує 50 лір ($16). Відчинений палац у вівторок і середу з 9:00 до 16:00 та з п'ятниці по неділю з 9:00 до 16:00.

Відвідати палац можна тільки в складі групи у супроводі гіда палацу. Тому якщо ви приїхали в палац самостійно, вам доведеться почекати поки набереться група. Екскурсія по Долмабахче займе  приблизно 3-4 години.

Традиційно екскурсія по палацу Долмабахче складається  складається з 2 частин. Перша — Selamlik — частина загальнодоступних покоїв в палаці, пристосованих для прийому гостей і проведення офіційних заходів. Традиційно Selamlik — покої чоловіки, господаря будинку. Друга — Harem — та частина турецького будинку (або резиденції), де живуть слуги, діти і жінки. 

Екскурсія по палацу Долмабахче займає чимало часу, тому тим, у кого час обмежений, раджу відвідати тільки Selamlik, який більш цікавий і масштабний, а гарем відкласти на інший раз. Палац має 3 парадні входи — 2 з боку міста, ще один — для прибуваючих на кораблі з боку Босфору, а всього в комплексі 12 воріт. Ще не заходячи на територію палацу ви зможете помилуватися квітковим годинником і чудовими вхідними воротами. 

Заборонено фотографувати і знімати відео всередині палацу (можна тільки зі спеціальним дозволом, за додаткову плату), дозволено фотографувати тільки в саду.

Що скуштувати у Стамбулі

Пообідати у Стамбулі можна на кожному кроці, в буквальному розумінні. Тисячі кафе, маленьких кав'ярень та пекарень знаходяться фактично на кожній вулиці. І в кожному закладі меню не обходиться без кебабу — підсмаженої на грилю довгої, соковитої і досить гострої котлети, яку подають разом з гарніром та овочами, підсмаженими на грилю, гострим томатним соусом, і свіжоспеченим хлібом. Вибір кебабів досить великий, на любий смак за ціною від 16 до 35 лір ($5 — $12). Для тих, хто не любить баранину, пропонують кебаб з курятиною. Свинина, як і у всіх мусульманських країнах — табу.

Ще одна гастрономічна особливість — смажені каштани та кукурудза. Їх також готують та продають чи не на кожній вуличці. Недорогими є й соки-фреш.  За склянку щойновитесненого гранатового соку заплатите 3 — 5 лір ($0,9 — $1,6).

Без турецьких солодощів — пахлави та лукума додому не поїде жодний турист. Ціни на них варіюються від 15 до 70 лір. Найкраще купувати свіжоспечені солодощі на вагу. Навіть, якщо ви плануєте везти смаколики додому, вам їх герметично запакують. Купувати вже розфасовані і запаковані лукум та пахлаву, я не рекомендую. Велика ймовірність того, що вони вже не першої свіжості.

Турецька кава і чай — також заслуговують уваги. Приїдете у Стамбул, не оминете увагою!

Безпека

У зв'язку із надзвичайним станом проголошеним у Туреччині і частими терактами, у всіх місцях великого скупчення людей — посилені заходи безпеки. Тож не варто лякатися, коли на станції метро чи на площі зустрінете чоловіків з автоматами, або ж до вас підійдуть з металошукачем на ринку. Також при вході у музеї та палаци, доведеться проходити через металодитектори, а сумки оглядатимуть за допомогою сканера.

Особливість Стамбула

Дворові коти. Їх там більше, аніж у нас безпритульних собак. І що вражає, так це те, що ці тварини досить відгодовані і пухнасті. А все тому, що їх там не цькують, а навпаки, підгодовують посеред вулиць.

У Стамбулі, як і у більшості мегаполісах світу, — брудно. Незважаючи на те, що вулиці щоранку прибирають і я навіть спостерігала, як їх миють водою, до вечора від чистоти — ні сліду. Не дарма Стамбул називають містом контрастів. Тут поєднується історія Візантії й Османської імперії та сучасного ритму життя в мегаполісі, жінки, виховані у мусульманських традиціях і розкуті європейки, вузькі вулички та широкі магістралі, трамвайні колії та паромні переправи, багатство і бідність, Європа і Азія...