Наталя Данилюк, її нова книга і неймовірний поетичний усесвіт

Неймовірні люди живуть поряд з нами. Ми інколи за буденними клопотами того не помічаємо, а вони щодня творять щось прекрасне, аби наш світ грав незбагненними барвами. Отака неймовірно талановита намистинка причаїлася у разку карпатських гір на Рожнятівщині. Там у селищі Перегінське мешкає дуже скромна, привітна і дуже талановита жінка – Наталія Данилюк. Вже протягом багатьох років з-під її пера випурхують негаданої краси птахи – прекрасні поезії. Вони беруть у полон уже з перших рядків, змушуючи повірити, що життя і весь довколишній світ – це найнезбагненніше диво, яке дано відчути кожному із нас.

Наталя Данилюк – авторка чотирьох поетичних збірок, співавтор численних колективних збірників, альманахів, її вірші надруковані у багатьох всеукраїнських виданнях. Вона лауреат численних премій, серед яких літературно-мистецька премія ім. А. Малишка. Поет року – 2014 (за версією журналу «Дніпро»), членкиня літературних об’єднань «Горгани» та МПК «Об’єднані словом», з 2016 року член НСПУ.

Нещодавно побачила світ нова, четверта книга поетеси «Світити мусиш», тож ми трохи поспілкувалися з пані Наталею про нове видання, а також попросили її поділитися з читачами нашого інтернетвидання тим, що на душі – щирим і сокровенним.

Нещодавно світ побачила Твоя четверта книга. Про що вона і чи різниться Твоє особисте провідчуття її по відношенню до попередніх?

Про почуття, про родинні цінності, про гармонію зі світом і красу всього живого. Особлива вона тим, що виношувала я цю збірочку разом зі своєю четвертою дитинкою. Четверта дитина і четверта збірка… Так якось приємно співпало!.. Мабуть, тому вона для мене і близька. Народитися збірка повинна була приблизно в той самий період, що й моя донечка, але на той час не було фінансової спроможності випустити книгу, тому довелося на деякий час відкласти друк.

Ти – мама чотирьох дітей, скажи, коли встигаєш робити все і чи не розриваєшся між творчістю і родиною?

Натхнення не вимагає багато часу, іноді воно приходить під час якоїсь буденної роботи, треба лише встигнути записати, щоб у суєті не розгубити думки. Раніше, поки не було найменшої дитини, я намагалася не втрачати можливості кудись поїхати, щоб подивитися нові міста, поспілкуватися з цікавими талановитими людьми, щось почерпнути для свого власного духовного збагачення. Діти вже достатньо самостійні, тому їх можна було залишити на рідних. Зараз, з появою молодшої донечки, все інакше, тому я приділяю творчості значно менше уваги, бо розумію, що маленькій дитині потрібно якнайбільше материнської турботи. А все інше – почекає, поки малеча трішки підросте.

У Твоїх віршах – неймовірні образи, читаючи Твої поетичні рядки – наче потрапляєш у якийсь особливий неймовірний світ. Признайся, де найбільше черпаєш натхнення? І чи можеш написати на замовлення?

Надихає довколишній світ, тут стільки всього прекрасного, багатогранного і недослідженого, що кращої кринички для створення образів і не знайдеш. Головне – щоб була можливість зосередитися і налаштувати зв’язок зі світом. Іноді доводиться писати на замовлення, особливо, коли просять про вітання з якоюсь подією чи вірш для некролога. Зізнаюся,що не надто люблю писати вірші на задану тему, але коли людина до тебе звертається з такою пропозицією і це для неї дуже важливо, то як тут відмовиш...

Про що найбільше любиш писати? Про що мрієш написати і про що не стала б ніколи писати?

Про природу, люблю вловлювати кольори, пахощі звуки і передавати все це образами. Люблю писати про внутрішні переживання, про важливі речі – такі, як зв’язок з рідним домом, світлі спогади з дитинства, любов до найрідніших. Це те, що близьке кожному, незалежно від віку. Мрію спробувати себе у прозі, але поки що не визріла до цього. Надто вже прив’язана до поезії і поетичного мислення. Про що б не стала писати? Про відверту еротику на межі порнографії. Не люблю, коли в хід йдуть неприкриті образи-геніталії і детальні описи процесу, що мав би бути завуальованим. Хоча і в такої поезії є свої поціновувачі.

Як переживаєш сучасні події в Україні? Чи впливає війна на Твою творчість?

Ця тема дуже важка для мене… Останнім часом я рідко торкаюся теми війни у своїх віршах. Хіба лише в тому випадку, якщо такі думки приходять самі і просяться на папір. Я не чіпляюся за цю тему навмисне. Не тому, що мені це не до того, а тому, що надто важко писати про такі болючі речі… Свідомість одразу перемикається на щось інше, щоб не заглиблюватися у таку жахливу реальність, черпаючи з неї натхнення. Є люди, які напишуть про це значно краще і правдивіше, тому я не спекулюю на таких темах. Вважаю, що кожному своє: хтось показує оголену реальність, зачіпаючи за живе гіркою правдою життя, а хтось відкриває читачеві безмежний світ з усіма його звуками і відтінками.

Наталю, маєш численну кількість перемог у різноманітних конкурсах, лауреатство престижних українських премій. Скажи, чим для Тебе були і є ці перемоги і чи впливають вони на Твоє творення слова і на Тебетворення?

Кожна перемога – це передовсім спроба заспокоїти себе і повірити: те, що ти твориш, має якусь цінність і воно комусь потрібне, і люди, які тебе не знають або чули про тебе дуже мало, можуть дати об’єктивну оцінку твоєму творчому доробку. А якщо це ще й висока оцінка, то це не може не тішити. Кожному авторові приємно, коли його час від часу оцінюють і не пропускають його творчі напрацювання повз свою увагу. Це додає сили і впевненості в собі. Хто б що не казав (на зразок, я пишу для себе, мене не цікавить думка оточуючих і таке подібне), а уваги до своєї творчості хочеться всім. Поет мріє бути почутим. Звісно, що кожна осилена сходинка, кожна перемога (хай і малесенька) зобов’язує відповідальніше ставитися до своєї творчості. Автор повинен розуміти, що він не може подати на конкурс абищо і чекати на високу оцінку, це мусить бути певний рівень. А для цього треба працювати над собою.

Зараз Ти вже є членом НСПУ, а також активною учасницею двох літературних об’єднань «Горгани» і «Об’єднані словом». Яке місце посідають у Твоєму житті ці творчі об’єднання? Яку роль, на Твою думку, відіграють творчі спілки у літературному життєпроцесі загалом?

Творчі об’єднання – це мої ще дві родини. Тут я своя і тут мені затишно і комфортно. Дуже багато зробили для мене «Об’єднані словом» на чолі із невтомною ентузіасткою Лесею Геник. Для мене це колосальна школа. Я прийшла сюди розгубленою і страшенно невпевненою в собі. І весь той досвід, який я там отримала, творив мене по цеглинках місяць за місяцем, рік за роком. Мало просто написати вірш. Треба вміти ще й донести його до читача, налагодити з ним контакт. Треба вміти спілкуватися з людьми не лише через соцмережі, але й наживо. І величезна кількість літературних зустрічей, цікавих поїздок, знайомств дала мені міцне підґрунтя для творчого росту. Багато для мене зробили і «Ґорґани». Приємно, що ця літературна спільнота на теренах рідної Рожнятівщини отримала друге дихання завдяки наполегливій праці Любомира Львовича Михайліва. Дуже важливо мати творчих однодумців серед своїх рідних краян, а ще – мати читацьку аудиторію у себе в районі. Якось так склалося, що я спершу потрапила до обласної спільноти, обійшовши район. Після відродження «Ґорґанів» надолужую згаяне. А багато творчих проектів, цікавих зустрічей неабияк збагатили моє літературне життя.

Ти є активним користувачем соцмереж. Як гадаєш, яке місце посідають вони у сучасному світі, в тому числі і творчому?

Дуже велике. Особливо, для людини з провінції. Через соцмережі я знайшла чимало цікавих людей, з деякими з них я десь-колись зустрічалася, а з деякими – і взагалі не бачилася. Чимало людей знайшли мене через поетичні сайти і соцмережі. Завдяки цьому маю можливість спілкуватися, обмінюватися досвідом, налагоджувати контакти, реалізовувати видані книги, бути в курсі різних літературних проектів, конкурсів, фестивалів. Якби не соцмережі, звідки б я черпала таку велику кількість потрібної інформації? Впевнена, що так думає чимало людей. Інтернет – це чудова площадка для старту у багатьох царинах, не лише в літературі.

Кого з вітчизняних і зарубіжних класиків любиш? І кого б виділила з сучасних письменників України і зарубіжжя?

З вітчизняних – Ліну Костенко, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча Лесю Українку, Михайла Коцюбинського… Їхня творчість мала на мене неабиякий вплив. В дитинстві захоплювалася Шевченком, вивчала напам’ять величезні уривки його поем. Це геній на всі часи і покоління. Із зарубіжних мені більше подобалися прозаїки: Даніель Дефо, Джек Лондон, Оноре де Бальзак. Чомусь поезія в перекладі не звучить для мене так соковито, як наша, українська. Щодо сучасних, то дуже люблю читати Богдана Томенчука, Костянтина Мордатенка, Неонілу Стефурак, Юлію Фінковську. Із зарубіжних читаю вибірково, поки що в мене немає автора, творчість якого я б добре вивчила.

Що найбільше цінуєш у собі і у людях? Як ставишся до критики і самокритики?

Порядність і почуття такту. Не люблю безтактовних, надміру темпераментних/агресивних людей, які легко виходять з себе і можуть вилити на людину відро помиїв, а за хвилину-дві зробити вигляд, що нічого не трапилося. Вважаю, що кожен відповідальний за свої слова, тому треба вміти тримати себе в руках і не дозволяти зайвого, списуючи на свій палкий темперамент. Не люблю пліткарів, які всіма способами намагаються витягнути з тебе інформацію, щоб потім смакувати нею у своєму колі. Вихованість, доброта, емпатія, виваженість – це те, що завжди приваблює в людині.

Критика і самокритика – це дуже добре. Треба вміти оцінювати себе тверезо і не плекати зайвих амбіцій, якщо ти дійсно недотягуєш до певного рівня. Добре, коли людина вміє посміятися над собою, люблю людей з почуттям гумору. Критика повинна бути доброзичлива, обґрунтована, без переходу на особистості. Іноді на людину виллють стільки бруду, починаючи з якогось невдалого рядка у вірші і закінчуючи її приватним життям.

Чи маєш багато друзів? І чим для Тебе вимірюється дружба?

Друзів маю серед творчих людей. З нетворчими в мене якось не склалося в житті… Звісно, були подруги в школі, університеті, але життя порозкидало кожного, тому зараз спілкуємося дуже рідко. Є в мене подруга, з якою ніколи не бачилися, спілкуємося тільки на відстані вже дуже багато років. Були і непорозуміння, сварки, але дружбу вдалося зберегти. Для мене дружба – це звучання на одній хвилі. Мусять бути спільні інтереси, інакше складно буде порозумітися.

Якщо б Тебе попросили одним реченням описати себе, це було б:

Піщинка у всесвіті, яка намагається не розгубити своє світло серед шалених темпів життя і складної дійсності.

У чому для Тебе полягає сенс життя і щастя? Як їх відшукати у житті?

Сенс життя – це бути потрібною комусь, знайти свою нішу у цьому величезному мурашнику під назвою Всесвіт. Це гармонія зі світом і з собою передовсім. Це здорова сім’я і дім, у якому тобі комфортно. Це улюблена справа твого життя.

Чи маєш мрії? Поділишся?

Давно мрію побачити море. Для більшості ця мрія не така вже й захмарна, але мені поки що все ніяк не вдається. Ну, і подорожі за кордон. Хочеться побачити наживо визначні місця світу, відчути їхню енергетику, набратися свіжих емоцій.

Ти часто буваєш у Франківську. Чим для Тебе є це місто і яку місцинку любиш найбільше?

Останнім часом нечасто… Хоча, хотілося б частіше. Тут минули мої студентські роки. Дуже люблю це місто! Особливо, Стометрівку і сувенірну крамничку на Січових Стрільців! А що вже казати про передноворічний Станіславів з його казковою атмосферою!.. Взагалі, люблю міста з яскравою архітектурою і своїм колоритом.

Там, де він косить

Ще сизий світанок

не вмитий

парним молоком,

ще сплять ящірки

в незагребених

свіжих покосах…

А ти – навпростець,

як та ласка,

розплетена й боса,

аби притулитись

до сонця

вологим чолом.

Ще клепле

твій суджений

косу студену вгорі,

щоб зрізати трави,

що свідчили вам

проти ночі.

А роси такі,

що аж квітам

випалюють очі,

й подолок

твоєї лляної сорочки

змокрів…

Пташки

розспівали діброви

на всі голоси,

з надрізу

небесного лона

схід сонця кервавить.

А трави

тремтять під тобою,

розпатлані трави!..

І чути здаля,

як посвистує

лезо коси…

А промінь –

у пазуху,

промінь,

немов ланцюжок,

вплітається

поміж нитками

черлених коралів.

А ти,

витираючи піт, 

берегами все далі,

все важче

і важче

дається повітря ковток.

А там,

де він косить,

поля,

мов рясне вишиття,

лисніє

на сонці гора,

перетягнута плаєм.

А він-то не знає,

мій падоньку,

він-то не знає,

що ти,

як та брунька,

в якій зав’язалось життя…

© Наталя Данилюк

Спілкувалася Леся Геник

Світлини взято зі сторінки Наталі Данилюк у мережі фейсбук

Читайте також: Світлана Ткачук: "Я - тиха, терпляча стихія"

Наталя Данилюк поетеса Наталя Данилюк Світити мусиш поезія вірші
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
85 переглядів у травні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Влада
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про невідкладні заходи щодо подолання наслідків НС природного характеру в Закарпатській та Івано-Франківській областях. Про це повідомляє прес-служба глави держави. Згідно з указом, Кабмін повинен невідкладно забезпечити належну координацію та взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань подолання наслідків НС, посилення контролю над реалізацією зах...
Суспільство
Священики ПЦУ не можуть брати участь у виборах до Ради, але з благословення архієрея можуть балотуватися до міських або селищних рад – Епіфаній. Синод Православної церкви України заборонив архієреям і клірикам висувати свої кандидатури на вибори до Верховної Ради, які відбудуться 21 липня. Митрополит Епіфаній пояснив, що заборона стосується і тих, хто хоче балотуватись на посади місцевого самоврядування, де передбачене прийняття на постійну роботу. Водноча...
Суспільство
В Україні різниця в оплаті праці оловіків і жінок становить 25%. Про це розповіла заступниця міністра соціальної політики Олександра Чуркіна. У прес-службі відомства повідомили, що для боротьби з цією проблемою в Україні прийняли низку законів, а також ратифікували конвенцію Міжнародної організації праці. Зазначається, що Україна готується до вступу в Міжнародну коаліцію за рівну оплату праці — міжнародного об'єднання, до складу якого входять як уряди краї...
Суспільство
Упродовж 2018 року в Івано-Франківській області зареєстровали 12,5 тис. пологів, з яких 157 – закінчились народженням двійняток та одні – трійнею. Загалом минулого року в області народились 12,6 тис. немовлят, що на 781 немовля менше, ніж у попередньому році, повідомляють в Головному управлінні статистики області. У загальній кількості переважають хлопчики: їх народилося 6,5 тис. (52% від загальної кількості живонароджених), дівчат – 6,1 тис. (48%). Отже,...
Пограбування року
Пограбування, яке зайняло у зловмисників лише 3 хвилини, завдало шкоди офісу “Європошти” на майже 1,5 млн грн.. В ніч з 23 на 24 травня близько 4 години ранку в Івано-Франківську зловмисники здійснили пограбування офісу “Європошти”, розташованого за адресою вул. Вовчинецька, 9. Зловмисники підігнали автомобіль до офісу пошти, розташованого на першому поверсі, прикріпили трос та зірвали грати з вікна установи. Потім, запаливши димові шашки, злочинці проникл...
Суспільство
8 червня у Івано-Франківську відбудеться фестиваль освітніх інновацій «Освітній хайп»  для презентації проектів культурного та соціального напрямків учасників освітнього проекту «Відкривай Україну», повідомляють організатори. Проект «Відкривай Україну» четвертий рік навчає школярів 7-11 класів змінювати міста. Участь у проекті бере молодь від Щастя до Хуста, від Броварів до Татарбунарів. Конкурсантів у форматі квесту навчають виявляти проблемні сфери малої...
Суспільство
За словами ветерана АТО, головного лікаря яремчанської лікарні Олександра Соколюка, наразі хлопці потребують того, щоб про них не забували, а також – психологічної допомоги. У свою чергу заступник голови ОДА Ігор Пасічняк наголосив, що за 27 років незалежності ми зараз не мали б зустрічати з фронту загиблих героїв. "Здавалося ми мали б зараз вшановувати героїв давнини, але постійно на фронті гинуть чи травмуються наші сучасники. Наші герої сьогодні поруч з...
Екологія
Люди б'ють на сполох, бо самотужки зупинити цей процес їм не під силу. Допоки шукають винних, хімікати постійно потрапляють у місцеву річку. Селяни пригадують, що проблеми почалися, коли державна хутрофірма збанкрутувала і майно підприємства перейшло у різні приватні руки. Сьогодні хутро і далі обробляють. Щоправда вже приватники, а відходи від виробництва течуть на людські подвір'я.  Детальніше дивіться у сюжеті ОТБ "Галичина".
Пригоди
Військовий ВСУ Анатолій Редько трагічно загинув у ДТП (фото: колаж РБК-Україна) Військовий ВСУ Анатолій Редько з позивним "Моряк" загинув у ДТП біля села Лазещина Закарпатської області. Він їхав в автобусі "Івано-Франківськ - Мукачево", водій якого не впорався з керуванням і перекинувся. Анатолій загинув миттєво. Про це йдеться в групі 93-ї бригади Холодний Яр у Facebook. Військовослужбовець пройшов запеклі бої в Пісках, був взводним під керівництвом ротно...