"Війна - це не лише вміти стріляти, а й надати собі допомогу" - медик-доброволець із Франківська

Студент Івано-Франківського національного медичного університету Ярослав Волошин пішов медиком-добровольцем на війну. Він розповів про те, як надає допомогу під час активних бойових дій та як вирішив піти на війну, інформує Суспільне. 

Ярослав Волошин пішов батальйон, коли йому був 21 рік.

"Це - свідоме рішення, бо я б собі не пробачив, якби не поїхав. Та й не зміг би сидіти тут, а потім "відмазуватися" тим, що у мене - навчання, сім’я, будинок недобудований. Було єдине питання: куди та з ким іти? На той час я був студентом шостого курсу Івано-Франківського медуніверситету, тому обрав медичний батальйон і практику здобував "у полі". У мене були якісь навички з медичного університету, але це - зовсім інше", - зазначив Ярослав.

Після Майдану у 2014 році військову медицину хлопець вивчав на передовій у селищі Піски та у Донецькому аеропорту. Ярослав Волошин розповідає, що у 2014-2015 роках поєднував медичну допомогу військовим і навчання в університеті - один місяць він був на фронті, а потім повертався в Івано-Франківськ, щоб скласти іспити. Згодом Ярослав став дипломованим лікарем-офтальмологом.

"Тактична медицина або медицина на полі бою відрізняється від цивільної медицини. Зазвичай ви телефонуєте на "103", "швидка" приїжджає та за кілька хвилин привозить вас у лікарню. Там вузькопрофільні спеціалісти займаються вашою проблемою. А медицина поля бою - максимально скерована на те, щоб зупинити критичні травми, які можуть призвести до летальних наслідків. Тоді поранених відвозять у медичний пункт. Тут не потрібні глибокі знання медицини. Треба знати алгоритми про те, як затиснути рану, де накласти джгут, які орієнтири дати медикам", - розповідає доброволець батальйону "Госпітальєри".

Ярослав Волошин каже, що війна 2014 року та 2022 - різна за масштабністю та підготовкою військових. За його словами, зараз в українських бійців є досвід, але труднощів завдають велика лінія фронту та місця зіткнень обох армій. 24 лютого, коли війська рф почали повномасштабне вторгнення на територію України, Ярослав прокинувся приблизно о 07:00 від авіаударів по аеропорту та військовому складу.

"Я знав, що наші будуть збиратися, але мав у запасі 12 годин. Ми мали точку збору в Києві, туди всі мали прийти. Вранці я поїхав на роботу, до обіду провів чотири планові офтальмологічні операції. Після того зібрав речі й поїхав на точку збору. У перші дні ми мали адміністративно-накопичувальну роботу: шукали авто, людей, сортували медикаменти, проводили розвідку та налагоджували контакти", - розповідає медик-доброволець.

Зараз батальйон "Госпітальєри" працює у кількох місцях, де тривають активні бойові дії. Зокрема, працює в Ірпені, Гостомелі та інших містах. Що стосується "зелених коридорів", то Ярослав каже, що надавали допомогу й цивільним. Жителі Ірпеня, де зруйнували міст, доїжджали до нього, а потім медики везли їх у Київ.  

"Військових ми забираємо з поля бою. Якщо у них є поранення, надаємо допомогу на місці чи вивозимо в лікарні", - зазначає Ярослав.

Інколи є ситуації, коли пораненого не одразу можна вивезти з місць активних бойових дій, розповідає Ярослав Волошин. Однак, у порівнянні із 2014 роком, бійці й самі краще вміють надавати медичну допомогу.

"Війна - це не тільки вміти стріляти, а й вміння надати собі допомогу. Бувало таке, що ми приїжджали до пораненого бійця, а він вже сам наклав собі джгут. У таких випадках ми виконуємо лише роль таксі. Часто треба гріти розчини для крапельниць, а ми не маємо чим, тоді просто кидаємо під куртку і гріємо. Найгірше - велика кількість поранених. Іноді треба обирати: кого везти, а хто може зачекати", - розповів Ярослав Волошин.