Чока Ласло, художник, народився 24 січня 1967р. у с. Ілішуа у повіті Селаж в Румунії. З десятирічного віку проживав у м. Зілах, там і ходив до школи. Батьки записали його на кружки та до приватних художників, де мав можливість розвивати навики малювання та техніку живописі. Після закінчення школи записався на Факультет живописі у Школі народної творчості у м. Зілах, де був його викладачем художник Ман Ніколае.

 У 1989р. перед закінченням навчання через певні обставини втік через зелений кордон з Румунії – де тоді ще розвивалася комуністична диктатура –, в Угорщину. Він потрапив до м. Сазхоломбатта і став активним членом митсецького життя. З тих пір живе та працює там. Творив у Кипрі у церквах, малював «секко» у візантійському стилі. Секко 100-річної римо-католицької церкви м. Сазхоломбатта намалював також він.

 Він є членом кількох товариств мистецтва, вже мав чимало індивідуальних та колективних міжнародних та вітчизняних виставок в т.ч. у м. Сазхоломбатта, м. Будапешт та в інших містах Угорщини, а також у м. Берегове, м. Ужгород, м. Львові, м. Чернівці, м.Мукачеве, м. Києві та у м. Мінську.

 Вистава угорського художника Чока Ласло «Знаки з дороги» – це значна зупинка в його мистецькій кар’єрі, так як вперше показує в цих творах свої візії і тому це новий етап його творчості. Після двадцятирічної діяльності у галузі фіґуративного живопису Чока Ласло знайшов для себе новітній світ, що означає для нього повноцінність – світ «ліричного абстракту».

 Бачучи його картини, виникають 2 питання. Як він може виразити світ своїх думок та відчуттів в абстрактних творах які створені без предметів? І яку єдність формує в мистецтві протилежна спонтанності та випадковості свідома композиція?

 Живопис Ласло Чока одночасно і сучасна і древня. Його твори чітко демонструють, що абстрактне мистецтво – хоч багато хто вважає його сучасною галузю – практично таке ж старе як саме людство. Древні мотиви, символи що відображені у творах народного мистецтва, у дійсності є вираженнями нефіґуративного методу відображання.

 «Знаки з дороги» – це фундамент творчого життя, ліричні акорди самовираження.