Сюжет п’єси важко, іноді навіть неможливо передбачити. Події розгортаються на безлюдному острові, у домі відомого письменника Абеля Знорка (Станіслав Боклан, заслужений артист України), що мешкає відлюдно вже 15 років, майже не контактує з людьми, а тим паче із пресою. На диво, до нього приїздить журналіст із маленького провінційного містечка, якого він «гостинно» зустрічає двома пострілами з рушниці, та ще й напідпитку. З самого початку з боку Абеля зовсім не помітно бажання вести розмову: він поводить себе зверхньо й непривітно, уїдливо, але досить дотепно жартує, насміхаючись над Еріком. Навіщо ж тоді письменник його запросив?
Ображений журналіст намагається покинути оселю письменника. Але той зупиняє його, стаючи люб’язнішим. І все неначе йде добре, поки Ларсен не починає задавати питання щодо листування, покладеного в основу нового роману, та присвяти з ініціалами «Е.М». Він більш ніж впевнений, що сюжет книги не вигаданий, а взятий із життя письменника, й присвячена вона жінці, яку кохає сам Знорко. Ці запитання викликають у нього лише агресію, ще більше підтверджуючи гіпотезу журналіста. Навіть незважаючи на те, що письменник цинічно заявляє: «Кохання ненавиджу. Намагаюся бути осторонь, а воно відповідає мені взаємністю».
У ході діалогу складається враження, що герої знаходяться у коловороті різноманітних емоцій, які змінюють одна одну так само несподівано, як розгортаються події. Сміх чередується із співчуттям, образи із люб’язністю, заціпеніння із агресією. Чужі один одному люди, вони раптом розкривають потаємні сторони своєї душі. Розкриваються й неочікувані подробиці, які збивають їх з пантелику. Неординарні особистості, які на перший погляд, здається, не мають нічого спільного, пов’язані коханням до однієї жінки. Коханням, яке ховає надзвичайні деталі. І по мірі того, як вони виявляються, Знорко і Ларсен то ведуть дружню бесіду, то красномовно мовчать, то ладні вбити один одного. Але боротися за Елен вже немає сенсу…