Проблеми, дослідження, реставрація.
Ідея виставки виникла сама собою, просто, спонтанно. Серед занедбаних і поруйнованих сакральних творів, які постійно є в твоїй реставраційній майстерні якось з’явились подерті плащаниці, хрести-розп’яття, знищені вітрами часу та людською байдужістю «пристоячі» - дерев’яні скульптури з придорожніх розп’ять. Вони, ці святі з’явились не з проста, немов хотіли щось промовити, і я думаю не тільки мені…
«Рідко котре перехрестя в старому галицькому ландшафті обходилося без свого оберега-“тотема” у вигляді придорожнього хреста (фігури) або каплички. Типова конструкція складалася з високого дерев’яного бруса з одним горизонтальним раменом, перехрестя яких зашальовувалося з трьох боків дошками у формі кивоту, а нагорі прикривалося гонтовим чи бляшаним дашком. До хреста прибивали різьблене Розп’яття з фігурами пристоячих Богородиці, Івана Богослова, ангелів, херувимів, а також знаряддями страстей: списом, жердиною, драбиною, колоною, півнем.»- писав Віктор Мельник. Вони, ці хрести, стояли на « перехрестях» наших доріг, сотворені талановитими художниками, неповторними ремісниками.
Люди йшли, бачили їх, ставали зупиняючи Мить, і молились… Зупинити Мить, перехреститись і покаятись - це було дуже важливо, щоб піти далі в свій грішний світ, наповнений суєтою. А далі війна за війною...
Війна, як і зараз, була завжди і всюди, можливо не так зовні, але завжди всередині - сумніви, які роздирають тебе. Гріх не потребує справжнього, його завдання знищити нас. Нажаль, ми часто нищимо все справжнє. Скільки прекрасного нас вже не оточує, тому що не зберегли, не зрозуміли. Зникають цілі пласти історії та культури, міста, країни і … століттями якась суцільна ворожнеча. Чи ми щось змінюємо в собі на краще? Та дуже мало. Тому що не вчимося, не розуміємо наскільки це важливо. Ми просто байдужі невігласи.
Зараз стає модним цитувати слова Черчилля « За що воюємо...». Може ми все ж таки зробимо кроки, щоб стати Черчиллями, Шептицькими і Ханенками. Ми мусимо бути оберегами свого, того дійсно СПРАВЖНЬОГО, і ця роздерта понищена нами Свята Плащаниця в центрі зали, на перехресті рушників, буде тим голосом в пустелі - «ПОКАЙТЕСЬ!», інакше не буде майбутнього.
Як завжди говорив наш Опанас Заливаха «Ми в дорозі!». Живучи на перехресті цих доріг кожен зробить свій вибір, хочеться щоб він був з Христом, який так сильно нас Любить!!!
Автор проекту «Врятуймо скарби разом!»
художник-реставратор Валерій Твердохліб.