Із 4 до 13 серпня 2017 року Пасторально-міграційний відділ у співпраці з Міжнародною спільнотою родин мігрантів «Пієта», Спільнотою мирян міста Дрогобича, міста Івано-Франківська запрошують у дванадцяту Міжнародну десятиденну пішу Прощу родин мігрантів та всіх охочих із Самбора у Зарваницюорганізовує ХІІ Міжнародну пішу Прощу родин мігрантів із Самбора у Зарваницю загальною відстанню 240 км.
Україна як держава заробітчанам майже не допомагає. Україна, за Конституцією України правова, демократична і соціальна держава «розписалася» у своїй непрофпридатності як тільки її громадянин задумався про заробітки. Прикро вголос визнавати, але інші держави набагато більше допомагають нашим співвітчизникам, бо Україна, яка неспроможна була своїм громадянам зарадити вдома, не дуже прагне опікуватися ними і надалі.
За такої ситуації про людей мусить дбати Церква, бо, як і колись, і нині людей рятує Віра. Віра в Бога на чужині – то велике щастя! У такому вже є певна традиція в українців. Ще наші прадіди, із першої хвилі, приїжджали до Гамерики з порожніми кишенями, але з вірою в Бога. Вони будували церкви направду швидше, аніж свої власні хати. Нинішні наші українці талановиті не менше. І враження на чужині їх переповнюють, може, ще більше. Навіть Шевченка переспівують: Не називаю її раєм... тої Італії!
У нинішньому часі на офіційному церковному рівні Синодом УГКЦ прийнято окреме Звернення щодо ситуації українських трудових емігрантів. Засідаючи у Новояворівськуще 30 червня – 1 липня 2009 року, церковні ієрархи мусили визнати, що незважаючи на масштабність феномену трудової еміграції з України він не отримав належної уваги з боку політичних кіл, а значить, і державних структур. «Попри декларативну зацікавленість, і то дуже рідкісну, фактично жодна із політичних сил не запропонувала цілісного підходу до вирішення проблем та конкретних дієвих кроків його реалізації», — прямо говориться там.
УГКЦ не випадково опікується мігрантами. Саме її вірні в тяжкий період історії Церкви і врятували саму Церкву. Бо не було би їх на теренах світових, куди радянська влада аж ніяк не могла дотягнутися, – не було би і єпископів таких, які мали силу волі заявити всьому світові про митрополита Йосифа Сліпого на Другому Ватиканському Соборі.
Сама Церква постановила визначити першу неділю після Різдва (Пам’ять святих і праведних Йосифа Обручника, Давида царя і Якова, по плоті брата Господнього) Днем мігранта в Українській Греко-Католицькій Церкві.
«Законодавчим» органом Церкви утворено Пасторально-міграційний відділ задля представлення Главі УГКЦ потреби вірних у тих країнах, де немає відповідних церковних структур. Постановами Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (11–17 серпня 2013 року) назву «Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії УГКЦ» змінено на «Пасторально-міграційний відділ Патріаршої курії УГКЦ». До таких країн віднесено, певно, півсвіту. Ще раніше у 2006 році Синод єпископів визначив стратегію розвитку нашої Церкви, яка сформульована як «Святість об’єднаного Божого люду».
Як пояснює Блаженніший Святослав, «святість об’єднаного Божого люду є стратегією УГКЦ», оскільки сьогодні наша Церква направду є поширена по цілому світі». У греко-католицьких семінаріях запроваджено викладання загальної місіології та місіології Української Греко-Католицької Церкви. А семінаристи-старшокурсники мають зустрічі із практикуючими місіонерами. У Церкві готують до душпастирської діяльності за кордоном тих отців і монахів, а також і мирян, які зголошуються присвятити себе такому служінню.
Виконавчим секретарем Пасторально-міграційного відділу УГКЦ призначено священика Василя Поточняка. Взагалі-то, о.Василь заробітчанам віддав 17 років свого жертовного священичого служіння. Мав особисту місію від Блаженнішого Любомира відшукувати українців в Італії, засновувати українські церковні громади в різних італійських містах, налагоджувати та розвивати церковно-громадське життя серед українців Італії.
Діяльність Пасторально-міграційного відділу зосереджена не тільки за кордоном, але також в Україні. Для українських заробітчан, котрі повернулися додому, в Україні створюються громадські організації, проводяться щомісячні зустрічі родин мігрантів, упродовж шести років відбуваються 10-денні піші прощі із Самбора до Марійського відпустового центру в Зарваниці. Бо Церква є насамперед Церквою, а тому первісним залишається проповідування Слова Божого. В тому числі і через молитву. Як неодноразово наголошував світлої пам’ятіБлаженніший Любомир, «молитва має велику силу. Молитися не за таку чи таку розв’язку. Не мета молитви — радити Богові, як воно буде краще. Не думаю, що Бог потребує радників. У своїй молитві ми мусимо поручити Богові свою ситуацію, — він бачить вихід із нашого глухого кута краще за нас. Він уміє розв’язувати будь-що. Це надзвичайно важливо — свідомо залишити вибір Богові!».
Церква щодня молиться за тих, хто виїхав з України в пошуках «хліба насущного». Складовою системної роботи УГКЦ щодо душпастирської опіки мігрантів є Прощі у намірах сімей заробітчан та їх родин. Із 2009 року Прощу організовує Пасторально-міграційний відділ УГКЦ у зі спільнотою мирян міста Дрогобича та спільнотою колишніх заробітчан «Пієта» міста Івано-Франківська. Пасторально-міграційний відділ прагне поєднати всі особисті і спільнотні зусилля у служінні потребуючим і в Україні, і за кордоном. Декретом Блаженнішого Любомира (Гузара) від 16 вересня 2008 року для забезпечення і координації у межах його компетенції душпастирської опіки над вірними УГКЦ, які проживають на територіях, де немає її структур, створено Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви. Постановами Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, 11–17 серпня 2013 року назву «Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії УГКЦ» змінено на «Пасторально-міграційний відділ Патріаршої курії УГКЦ».
Проща — це насамперед одна із форм прославлення Бога живого! Це своя дорога кожного до Бога, наша дорога Його слідами, де ми Спасителю співчуваємо, каємося щиро, постійно перебуваємо в контакті з Богом! Це не тільки пізнавальна екскурсія й розважальний похід! Насамперед, Проща – то є духовна праця християнина! Тому Проща як особлива форма душпастирської опіки і «прижилася» в заробітчан.
Проща «Самбір-Зарваниця» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Проща_«Самбір_—_Зарваниця») — це не разова акція в рік для її паломників, а скоріше всього ціль життя. Багато є в Україні благословенних місць, а заробітчани собі облюбували й вибрали Самбір і Зарваницю. Між іншим, нині Блаженний Папа Іван Павло ІІ, відвідуючи десять років тому Україну, свою апостольську подорож до нашої країни поручивЗарваницькій Богоматері, і попросив у неї заступництва для «усіх християн, усіх чоловіків і жінок доброї волі, які живуть у цій великій Країні»!
Церква таку Прощу організовує вже дванадцятий раз. А 24 липня 2005 року, як пригадують самі мігранти, то були їхні перші кроки в Україні. Тоді в Дрогобичі вони зорганізували першу свою зустріч з дітьми, на яку з’їхалися з усієї України. Далі була перша піша Проща від Самбора до Зарваниці. «Це були не просто піші десять днів, це було десять днів родинності!», — пригадує пані Оксана. Організаторами тої Прощі була Церковна громада УГКЦ м. Болоньї (Італія) та КарітасСамбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ.
У 2017 році десятиденна міжнародна піша Проща із Самбора у Зарваницю триватиме із 4 до 13 серпня.
З благословення голови Пасторально-Міграційного відділу УГКЦ владики Йосифа Міляна духовним провідником прощі є отець Антон Борис, священик Київської архієпархії УГКЦ.
Проща присвячена 125-річниці від дня народження Патріарха Йосипа Сліпого.
Прощу родин мігрантів започаткував нині покійний священик УГКЦ отець Василь Поточняк.
З 4-13 серпня Пасторально-міграційний відділ УГКЦ, Спільнота мирян міста Дрогобича, Спільнота колишніх заробітчан «Пієта» міста Івано-Франківська запрошують у дванадцяту Міжнародну десятиденну пішу Прощу родин мігрантів та всіх охочих із Самбора у Зарваницю.
ПочатокПрощі 4 серпня 2014 р.Б. 7.00 - Свята Літургія в храмі Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самборі.
Вихід із Самбора 4 серпня о 9.00 від храму РіздваПресвятоїБогородиці
Орієнтовна щоденна програма паломництва:
7.30-8.30 – св. Літургія; 8.45 – сніданок біля церкви; 9.30 – вихід; 13.30-16:20 – молитва у храмі, обід, праця в групах, зустріч з вірними, вихід; 20.00 – молитва у храмі, вечеря, зустріч з вірними.
Для бажаючих – нічні чування.
З собою треба мати: молитовник, вервицю або чотки, плащ-накидку від дощу, спальний мішок або покривало, змінне взуття та одяг (вишиванку), ліхтарик, ложку, миску, горнятко, гроші на повернення та незаплановані витрати, необхідні медикаменти.
Рекомендуємо йти у зручному (випробуваному) взутті.
Дорогою заходитимемо до всіх храмів. Нічліги будуть по родинах та школах. Харчування організовують парафіяни.
Повідомляємо, що у рамках ХІІ Міжнародної десятиденної пішої Прощі родин мігрантів та всіх людей доброї волі з Самбора у Зарваницю 4-13 серпня 2017 року Божого відбудеться традиційний фестиваль мігрантської творчості за участю обдарованих паломників. Цьогорічний фестиваль має назву «Голос Любові» як переспів до духовного гасла прощі «Будьте собою! Великого бажайте!», відбуватиметься у суботу 12 серпня 2017 р.Б. у Марійському духовному центрі "Зарваниця" о 15,30 на Молитовному полі.
ДЕТАЛЬНИЙ МАРШРУТХІІ МІЖНАРОДНОЇ ПІШОЇ ПРОЩІ РОДИН МІГРАНТІВЗ САМБОРА У ЗАРВАНИЦЮ
4-13 СЕРПНЯ 2017 року Божого
4 серпня п’ятниця САМБІР - Уріж (обід) - Опака (ніч)
5 серпня субота Опака – Уріч (обід) – Корчин (ніч)
6 серпня неділя Корчин- Розгірче (обід) – Баня Лисовецька(ніч)
7 серпня понеділок Баня Лисовецька- Міжріччя (обід) – Верхня (ніч)
8 серпня вівторок Верхня - Калуш (обід) – Боднарів (ніч)
9 серпня середа Боднарів – Ямниця (обід) – Єзупіль (ніч)
10 серпня четвер Єзупіль – Вільшаниця (обід) – Нижнів (ніч)
11 серпня п’ятниця Нижнів – Монастирська (обід) – Зарваниця (ніч)
12 серпня субота ЗАРВАНИЦЯ
13 серпня неділя ЗАРВАНИЦЯ
Загальна протяжність приблизно 240 км.
Детальніше за адресою: http://palomnyk.at.ua/
Йдемо найперше молитися за Україну, бо рідна хата в небезпеці!
Отець Антон Борис - 0971798575; 0639925581.
З повагою Надія Князев 0985904484, 0994099384,
електронна пошта [email protected]