Виставка живопису Юрія Писаря "Forte" відкриває глядачу невимовно цікаву і специфічну реальність, яка існує поза межами щоденних турбот і переживань. Стан невагомості і легкості, яку художник вкладає в силуети балерин, натякають на пошук автором ідеального простору для перебування.

 

Композиція робіт лаконічна – у фокусі завжди силует танцівниці, який розміщується в центральній частині картини.

 

Нечіткі форми балерин, які за півкроку розтануть в повітрі, парять в просторі без будь-якої опори і вступають з ним в підсвідомий невидимий зв’язок. Глибина чи поверховість кольору є абсолютно логічним вибором автора, випадковості йому не притаманні і кожен знайдений відтінок лише підсилює посил автора. А от мазки, якщо картина створена в техніці олійного живопису чи бризки фарби ( притаманна Писарю авторська техніка акрилом так звана “злива”), підпорядковується вже не раціональному, а інтуїтивному відчуттю. Це простежується у хаотичному русі фарби, різкій зміні руху мазків, що в кінцевому результаті наповнює роботу неприхованою динамікою. Патьоки, бризки виникають самі по собі, немов інтуїтивно вихлюпують свободу художника, який практично позбавляє себе права контролювати художній процес. Зв'язок такого, свого роду, хаосу і чітко продуманої композиції, може і суперечить одне одному, але саме таким чином художнику вдається вибудувати складну гармонію, яка врешті-решт торкається не очей, а відчуттів. Багатошаровість і разом з тим одновимірність композиції творить цікаву взаємодію на полотні, де роль переднього і заднього планів постійно змішуються між собою, - вони входять один в одного.

На перший погляд часто монохромна площина

 

готова поглинути силует жіночого тіла. Ця візуальна гра припиняється в тому випадку, коли художник застосовує силу раптового кольорового акценту на задньому плані: і вся увага йому. Стає чітко зрозуміло – автор маніпулює глядачем. Таким прийомом Юрій Писар свідомо “спантеличує” нас і перекидає фокус на те, що, здавалося б, другорядне. Він нас запитує, а що таке другорядне? Чи воно має тут місце? Чи є воно менш важливим?

 

Свою відповідь художник ніжно запаковує в, на перший погляд, випадкову світлу пляму, яка переливається тендітними краплями акрилового дощу.

 

Осяяне світло, до якого завжди обернена танцівниця, відкриває всю суть серії “Балет”. Силуети балерин персоніфікують душу людини. І її, душу, Писар обертає до джерела вібруючої енергії, наче дозволяє їй наблизитися до досягнення її найглибшого “я”. “Картина - то відбиток душі. Краса душі завжди проста, а простота – найскладніше досягнення для душі” – каже художник.

 

Серія "Балет" є результатом своєрідної медитації в творчому процесі основне прагнення якої - викликати в глядача імпульс і жагу до гармонії. За допомогою спрощених образів і вишуканої палітри автор шукає нагоду захопити того, хто на мить зголоситься зупинитися, відірватися від новин і відчути самого себе і той внутрішній багатий світ, який в ньому. Врешті-решт, мистецтво за Писарем - це музика в кольорі, яка виражає любов до світу і людини. Тож за любов!