Куди ведуть мрії?

Я живу на землі понад 40 000 років. Кожного разу народжуюсь і вмираю. Кожного разу мрію. Цього ж разу я намріяла бути художником, таким, якого знає світ і який пізнає світ. Тож я все життя малюю. Я мріяла побачити розмаїті культури і все відбулось неймовірними способами. Я мріяла вчитись в кращій мистецькій академії, мати власну майстерню під дахом, школу і галерею… На сьогодні це маленькі реалії мого життя.

Дві прекрасні душі супроводжують мене у цьому бутті - донька та син. Тож я поділяю їх глибоке переконання, що були часи, коли люди літали на драконах, єдинороги гуляли смарагдовими галявинами, ельфи піклувались квітами, два золоті карпи тримали світову гармонію, а найсолодший світ-це світ шоколадних зайців.

Одного разу я навіть побачила замріяну душу української пісні, вона була уквітчана, глибока і сонячна водночас.

Я вірю, що під Всесвітнім Деревом буття богині сплітають нитки долі. Ці мережки подібні до арабських мініатюр, що написані кольорами вірності й щастя. Я мрію, що моя доля вже в руках цих мудрих богинь і скоро я побачу, ми побачмо берег, до якого стрімко жене хвиля потужний корабель «Софія»… Я мрію…

А все, куди приводять мене мрії є і в моїх картинах.

Відкриття 2 травня о 16:00.