Виставка творів учнів Мистецької школи Олекси Новаківського у Львові (до 95-ліття заснування)
Музей мистецтв Прикарпаття представляє на огляд відвідувачів виставку творів учнів Мистецької школи Олекси Новаківського, яка діяла у Львові у 1923–1935 рр. Ця школа займає особливе місце в історії української культури і мистецтва. Вона стала першим у Галичині навчальним мистецьким закладом, заклавши основи національної художньої освіти на західноукраїнських землях. Біля її витоків стояли дві визначні постаті української культури – митець Олекса Новаківський, одна із найяскравіших творчих особистостей першої третини ХХ ст., і щедрий меценат Митрополит Андрей Шептицький.
Олекса Новаківський (1872–1935) народився у селі Слободо-Ободівці
Вінницької області. Спочатку навчався в Одесі, у майстерні художника- декоратора П. Клименка, згодом – у Краківській академії мистецтв, яку закінчив у 1900 р. із золотою медаллю. Після чотирьох років стажування в академії він оселився у селі Могила під Краковом, де наполегливо працював, шукаючи власний шлях у мистецтві. У 1909 р. відбулося перше знайомство художника з Митрополитом Андреєм Шептицьким, який відразу ж звернув увагу на його непересічний талант. Тріумфом О. Новаківського як митця стала виставка у Кракові у 1911 р., на якій він представив 105 малярських творів. Саме тоді Митрополит сповна оцінив його як художника і почав ним опікуватися, в тому числі й матеріально. У 1913 р. на запрошення Андрея Шептицького О. Новаківський переїжджає на постійне проживання до Львова, де оселяється у будинку з просторою майстернею, придбаному Митрополитом ще у 1907 р. для потреб українських митців. О. Новаківський був для Митрополита тією людиною, на яку він покладав особливі надії у справі піднесення загального професійного рівня українського мистецтва.
Коли на початку 20-х років художник виявив ініціативу заснування у стінах своєї майстерні мистецької школи для творчої молоді, Андрей Шептицький був одним із перших, хто його підтримав у цьому прагненні. Вони обоє усвідомлювали давно назрілу потребу заснування навчального закладу для розвитку молодих талантів у руслі тогочасного європейського мистецтва, але водночас і в українському національному дусі. Школа почала функціонувати в 1923 р. спочатку як окремий мистецький факультет у системі Українського Таємного Університету, а з 1925 р. – як приватний навчальний заклад при фінансовій підтримці Андрея Шептицького і Українського Товариства Прихильників Мистецтва, спеціально створеного у 1930 р. для вирішення матеріальних, виставкових і видавничих справ школи. Викладачами стали фахові вчені і митці, які навчали учнів техніки і технології живопису, перспективи, пластичної анатомії, сценографії, історії культури. Сам Митрополит впродовж двох років читав у школі історію мистецтва. Та найбільше часу і уваги приділялося лекціям рисунку, які вів О. Новаківський.
Попри високий авторитет усіх інших педагогів саме навколо нього гуртувалася молодь, яку вабила його оригінальна творча особистість. Він не тільки навчав своїх учнів основ професійної грамоти, а й ділився з ними своїм досвідом і творчими здобутками, жив з ними одним життям. О.Новаківський закликав молодь не захоплюватися сліпо різними модерністськими течіями, а черпати знання і натхнення з природи й народної культури і на їх основі творити своє нове і рідне мистецтво. Великого значення він надавав роботі з натурою. Кожного року О. Новаківський разом зі своїми учнями виїздив на літні етюди в Карпати, у село Космач, де вони збагачувалися новими образами й знаннями. Фінансував ці поїздки Митрополит Андрей Шептицький.
Атмосфера тісного творчого спілкування, що панувала в Мистецькій школі О. Новаківського, сприяла зростанню її учнів як художників. Вже від перших років своєї діяльності вона стала важливою частиною культурного життя Галичини і здобула великий авторитет серед громадськості. Щорічні виставки учнів школи у Львові, а згодом у різних містах і містечках сприяли пожвавленню культурного життя на західноукраїнських землях і будили зацікавлення широких верств українського народу до свого мистецтва і культури.
Школа функціонувала до смерті О. Новаківського у 1935 р. За час існування у ній навчалося понад 90 молодих митців, серед яких були не тільки українці, а й євреї та поляки. Вони потужно заявили про себе в культурно-мистецькому житті Західної України, представляючи найрізноманітніші творчі напрями. Після Другої світової війни більшість учнів школи змушена була емігрувати на Захід. Ті ж, що залишилися на рідній землі, переважно зазнали репресій з боку більшовицької влади, і тільки деякі змогли працювати, досягти успіху й визнання.
У колекції Музею мистецтв Прикарпаття зберігаються твори Григорія Смольського, Петра Сахра, Романа Сельського, Маргіт Райх-Сельської, Ольги Плешкан, Стефанії Гебус-Баранецької, життя і творчість яких нерозривно пов’язані із Західною Україною. Всі вони у різний час навчалися в Мистецькій школі О.Новаківського: Р. Сельський і М. Райх-Сельська – на зорі її зародження, П.Сахро – наприкінці її існування у 1935 р. Одними з найвідданіших учениць були О.Плешкан і С.Гебус-Баранецька, які відвідували школу у 1925–1932 і 1926–1932 рр. відповідно і брали участь у всіх її виставках. Упродовж усього періоду діяльності школи навчався в ній Г.Смольський, який був одним із найбільших активістів і опорою О.Новаківського в організаторських питаннях. У творчості учнів Мистецької школи О. Новаківського відлунюють уроки їхнього наставника, хоча кожен з них прокладав власний шлях у мистецтві, має свій впізнаваний стиль і почерк. Із школи свого великого вчителя вони на все життя винесли і творч реалізували два основні принципи: високу професійну вимогливість до себе і відчуття приналежності до культури свого народу.
Підготувала Тетяна Маник