Драма за п'єсою Антона Чехова. “Драматургія Чехова – це своєрідна діагностика хвороб нашого часу, подагри нашої душі, у якій автор не шкодує використовувати надмір інтонацій як скальпель. Для актора, який вирішив зіграти в п’єсах Чехова, увесь процес схожий на лікарську клятву Гіппократа, адже кожен момент в чеховській драмі – це відкриття метастаз власної долі. На жаль, часто пристрасті, любові, ревнощі та ненависть тут затьмарені: вони розчинилися в тумані інтелектуальних алюзій, безкінечних розважань за чаєм. Здається, життя оминає присутніх тут і тепер. Проте це лише цензурований погляд на п’єси майстра. Насправді внутрішній ритм його сюжетів щораз відкриває для персонажів і глядачів силу їхньої любові та їхнього екзистенційного страху”, – так пояснює театральний режисер Оскарас Коршуновас власний погляд на концепт п’єси “Чайка” Антона Чехова. Режисер і його актори намагаються дістатись до внутрішніх смислів п’єси, що часто приховані за витонченими костюмами, розкішною сценографією або патетикою інтонацій.

“Чайка” народилася в лабораторії Театру Оскараса Коршуноваса (OKTstudio). “На дні” Горького та “Остання плівка Креппа” Беккета вже були поставлені, “Гамлет” і “Міранда” за Шекспіром уже ожили у цьому відкритому, інтимному, безпритульному, справжньому просторі. Власне тоді режисер побачив особливий зв’язок між “Чайкою”, над якою лише розпочали роботу”, та “Гамлетом” і “На дні”, які вже стали репертуарними виставами.

“Це чудовий експериментальний виклик. З самого початку наша вистава була приречена на пошуки. З “Чайкою” ми продовжуємо вивчати теми, які присутні в “Гамлеті” та “На дні”. Це експеримент сучасного театру, сучасного актора та сучасного глядача. “Чайка” – це третя частина нашого триптиху. Всі вони об’єднані особливим акцентом – на акторів. У “Чайці” ми водночас шукаємо можливість максимального залучення аудиторії в усі сюжетні лінії. Така інтерактивність невипадкова – ще п’ятнадцять років тому наш театр сформулював одне з головних своїх кредо: ставити класику по-сучасному, аби кожна вистава промовляла до сучасника, а не театрального історика чи критика”, – говорить Коршуновас.

Фраза Треплєва “Нам потрібні нові форми” і відповідь Аркадіни “Це щось декадентське” більш ніж суголосні театру Коршуноваса. Його перші вистави фактично стали маніфестом про необхідність сучасних форм у театрі. Проте і професійна критика, і публіка досить категорично були налаштовані щодо декадентських поглядів режисера.

Вистава “Чайка” отримала дві відзнаки GoldenCrossAwards (“Золотий хрест” – головна литовська театральна премія) у номінаціях “Найкращий актор” (Мартинас Недзінскас – за роль Треплєва) та “Найкраща акторка” (Неле Савиченко – за роль Ірини Аркадіної). Також вистава Коршуноваса виграла головний приз на 36thLithuanianTheatreSpringFestival.

А міжнародний дебют на фестивалі Kontakt в Торуні, Польща, відзначився одразу п’ятьма нагородами: третя премія конкурсу, PressAward, перемоги в номінаціях “Найкращий режисер” (Оскарас Коршуновас), “Найкращий молодий актор” (Мартинас Недзінскас – за роль Треплєва), “Найкраща акторка” (Раса Самоуліте – за роль Маші).

В рамках театральної програми Міжнародного фестивалю актуального мистецтва PORTO FRANKO 2018.

Квитки можна придбати у касі театру або за посиланням