Ще на початку 80-х піаніст Любомир Мельник розробив власну нотацію і техніку гри надшвидких арпеджіо (звану «безперервною музикою»), написавши безліч творів з її використанням. Оскільки мало хто може виконати його твори, Любомир виступає сам, демонструючи неймовірне і щоразу вражаюче володіння інструментом.

Маестро здатний грати 19,5 нот в секунду кожною рукою, чим він користується аж ніяк не для демонстрації своєї техніки. Мелодизм творів не в зміні нот, а в накладенні і взаємодії обертонів, які виникають з цілих лавин і шквалів нотних потоків. Створюється безперервне полотно звуку, в яке Любомир раз у раз вплітає різні нитки і візерунки, роблячи це легко і невимушено, що надає його музиці звучання, характерне для цілком повільного ембієнту.