Справжня радість не є кричущою чи показовою, радше її сила сконцентрована у надрах умиротвореної тиші. Будучи наодинці, справжнім собою, можна відчути істинні поривання та спробувати безпосередньо переосмислити їх на живописних полотнах... Тиха радість - це пам'ять про наших предків, а також спроба зануритись у світ радості, спогадів, мрій, ностальгії, бажань, болю, аби очиститись, і з новою силою жити й вірити, незважаючи на швидкоплинність і минущість, - що ми приходимо в цей світ недаремно.