Надія Богович - приклад справжньої відданості Україні. Родом із села Гарасимів на Івано-Франківщині, вона з 2016 року стала до лав тактичної групи ДУК ПС “Сапсан”, де займалася глибинною розвідкою. Її бойовий шлях проліг через найгарячіші точки фронту: Мар’їнка, Піски, Шахта “Бутовка”, Кам’янка, Донецький аеропорт, Жованка.
Зараз Надія є командиркою взводу дистанційного мінування - відповідальної і складної військової посади. У своїх інтерв’ю вона неодноразово підкреслювала: головна її підтримка - донька Аліна, яка з 15 років чекала матір з війни.
У 2018 році Надія підписала контракт із 24 окремою механізованою бригадою імені Короля Данила. У 2019 році вона разом із побратимами звільняла території поблизу Мар’їнки, брала участь у бойових виходах диверсійно-розвідувальної групи, за що була нагороджена. Воювала також за Красногорівку, Світлодарськ, Новолуганське, Миронівське.
“На початку 2021 року - Попасна. Тут і застало жінку-бійця повномасштабне вторгнення. Після Попасної - Врубівка, Комишуваха. Поранення, лікування - і знову бої: на Херсонському напрямку, звільнення Давидового Броду, Бахмут, Торецьк… Майже рік - участь в боях за Часів Яр, як командирка саперної розвідки”, - йдеться у дописі.
Надія Богович має звання молодшого лейтенанта і зараз є командиркою взводу дистанційного мінування.
“На війні немає чоловічої чи жіночої роботи. Усі ці роки я гартувала свій характер. Та найстрашніше — це втрачати. Скільки разів доводилося бачити сльози в очах чоловіків. І це нестерпно боляче”, — розповідає Надія Богович.