У листопаді 2026 року стало відомо про загибель військовослужбовця Олега Казимірчука з Букачівської громади. Після повідомлення про зникнення безвісти рідні майже рік жили в очікуванні звістки про долю захисника. 2 листопада вони отримали офіційне сповіщення про його загибель.
Про це повідомили на Telegram-каналі Букачівської громади.
Олег Казимірчук народився 19 серпня 1988 року в багатодітній родині у селі Луковець-Журівський. Спочатку навчався у Новошинській школі, а після її закінчення здобував професійну освіту в Жидачівському професійно-технічному училищі.
Працював у Ходорівському лісництві, згодом вирушив на заробітки за кордон. У 2008 році одружився зі Світланою. Разом вони виховували доньку Ірину від першого шлюбу дружини. Сім’я мешкала у селищі Журавно на Львівщині.
У 2021 році, після смерті дружини, Олег повернувся до рідного Луковця-Журівського.
9 травня 2024 року Олега Казимірчука мобілізували до лав Збройних сил України. Спочатку він служив в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького.
На початку 2025 року, із січня до лютого, рідні не могли зв’язатися з військовим. Згодом Олег зателефонував і повідомив, що перебуває в лікарні.
Після лікування захисника перевели до 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. У її складі він виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
4 листопада 2025 року сім’я отримала повідомлення, що Олег Казимірчук зник безвісти.
Навесні 2026 року рідні отримали його нагороду — «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України. Відзнаку сестрі військового Світлані передали вже після того, як зв’язок із ним було втрачено.
2 листопада 2026 року родині повідомили про загибель Олега Казимірчука. Воїн, на долю якого випали тривале очікування та невідомість, не повернеться додому.
У нього залишилися мати, донька Ірина, сестри Світлана та Надія, брат Юрій і племінники.
Букачівська громада висловлює співчуття рідним і близьким загиблого захисника.