Родина з Луганська почала життя з чистого аркуша на Прикарпатті

Війна за сході України кардинально змінила буття тисяч українців. Людям, котрі спостерігають за подіями на Донбасі з екранів телевізорів, складно уявити, як це є, коли в двері рідної оселі стукає війна. Часу для роздумів і на ретельні збори немає, потрібно якнайскоріше їхати зі своєю родиною у безпечну невідомість, подалі від страшних реалій та спустошення. Ті, що виїхали з Донбасу, шукають нову домівку по всій Україні. Багато таких родин пробують облаштовувати своє життя з чистого аркуша саме на Прикарпатті. Серед таких і родина Соколових з Луганська, вони вже понад рік живуть в Івано-Франківську і кажуть, що це місто їхньої мрії.

До і після

10 жовтня подружжя Сергія та Оксани Соколових разом з дітьми — четвертокласником Єгором та студенткою Олею відзначали незвичний ювілей — перший рік життя в Івано-Франківську. За цей час їм вдалося адаптуватися до нових умов і навіть знайти тут друзів.

До війни Сергій Соколов був завідувачем кафедри садово-паркового господарства і екології Луганського національного університету ім. Т. Шевченка. Нині цей вищий на­вчальний заклад змінив своє розташування, переїхав до Старобільська, тож Сергій Олександрович працює у виші на півставки, викладає дистанційно. Також він продовжує на Прикарпатті справу свого життя — вирощує чорниці, малину. «За 26 кілометрів від Івано-Франківська, в Рошневі Тисменицького району, ми купили хатку, — розповідає пан Сергій. — Хатка-мазанка, все було розбито, газ відключено, світло відрізано. Але слава Богу, ми вже все полагодили, нині там живуть батьки моєї дружини. Тут я познайомився з фахівцями з вирощування багатьох рослин, тож у Рошневі ми підготували землю та висадили посадковий матеріал. На Івано-Франківщині ми займаємося серйозною селекційною роботою, вирощуємо чорниці, малину, чорну та червону смородину, їстівну жимолость. У Луганську в мене було 78 сортів малини, тож мене називали малиновим магнатом».

Оксана Соколова працювала в Луганську головним бухгалтером, роботу за фахом знайшла й в Івано-Франківську. «Дуже важко було з роботою: зарплати тут набагато нижчі, багато людей працює неофіційно, я ніколи не працювала неофіційно. Головний бухгалтер у Луганську отримував 10-15 тисяч гривень на місяць, в Івано-Франківську — значно менше. Роботу шукала довго, бо не хотіла працювати будь-де», — розповідає жінка.

Родина Соколових зрозуміла, що час виїжджати з рідного Луганська, коли вже розпочалися реальні бойові дії. Залишатися вдома їм було не надто безпечно, адже пані Оксана була активною учасницею проукраїнських мітингів і за це стала ворогом «ЛНР». «Ми жили як всі нормальні люди, так само хочемо жити і тут», — каже пан Сергій.

Куди ведуть мрії?

Коли війна виганяє з рідного дому, немає часу роздумувати над тим, що з собою брати, неважливі речі одразу відпадають. «Що з собою взяли? Двох дітей і собаку! І фото­графії. З усіх фотоальбомів повитягали фотокартки, взяли з собою. А ще — речі першої необхідності. Спочатку ми поселилися під Старобільськом, там живуть родичі моєї дружини. Але було дуже важко: в хаті ніхто не жив п’ять років, не було ні газу, ні світла. Крім того, звідти далеченько добиратися до роботи, 18 кілометрів, школа — також далеко. А от до військових дій, навпаки, — близько. Тож ми пожили там зо два місяці і вирішили, що треба шукати щось інше».

На вибір Івано-Франківська як перспективної домівки вплинуло чимало причин. Одна з них чи не найголовніша — донька Соколових Ольга закінчує магістратуру у Варшаві. Тому вибирали місто, яке було б розташоване ближче до Польщі. «Моя дружина їхала на машині з дітьми та собакою, приїхала на блокпост у Сватове. А перед блокпостом потрібно виключати фари. Оксана, звичайно, це зробила, але у неї виключилися і підфарники, й вона з переляку ввімкнула фари, хлопці почали стріляти. Всі дуже перелякалися, діти сказали мені: «Тату, ми більше не повернемося в цю зону, треба щось змінювати». Так і вирішили. Великі міста нам не підійшли, бо у нас на них не було грошей. А Івано-Франківськ завжди вважали сімейним, невеличким і добрим містом, яке ми й шукали. Тож вибрали його. Крім того, був ще один цікавий випадок. У мене теща — діабетик, то я їхав до неї зі Старобільська в Луганськ, віз ліки, коли проїжджав через блокпост, військові запитали мене, куди їду, хто за професією. Я їм кажу: так і так, невідомо чи повернуся, за професією — плодівник. А мені один із них каже: «Я з Івано-Франківська, приїжджайте туди, там багато садівників».

«Влітку 2014-го ми мандрували Україною. івано-Франківськ був останнім містом, куди ми приїхали. Пригадую, ми гуляли, так красиво було, і я кажу чоловікові: «Якщо я могла б обирати, де хотіла б жити, то це був би івано-Франківськ — дуже затишне місто, як казкове. Тоді це ніхто серйозно не сприйняв, зрозуміло, адже нам уже далеко за сорок, страшно було все залишити і приїхати невідомо куди. Ми лише посміялися. А от коли вже приїхали сюди, у чоловіка почалася невеличка депресія. Я сказала йому: «Вважай, що ми знову починаємо все спочатку, як у молодості: спимо на підлозі, економимоѕ».

Пані Оксана зізнається, що завжди хотіла жити в Західній Україні. «Я з української родини, — розповідає жінка, — у мене і діди, і прадіди — українці. Один мій прадід — поляк, може, ця кров мене сюди тягнула, не знаю. З того моменту, як Україна стала незалежною, не сприймала Луганська. і тепер, коли моя дочка Оля приїжджає з на­вчання в Польщі, то каже: «Мамо, твоя мрія здійснилася». Воно так і є, єдине мені не подобається — спосіб, в який моє життя змінилося».

У Луганську в Соколових залишився просторий будинок, який продали за безцінь. «У нас був дуже гарний дім, з прекрасним ремонтом, — розповідає чоловік. — У ньому виросли двоє наших дітейѕ Ми продали його за стільки, скільки нам запропонували, щоб вистачило розрахуватися з боргами». «Ми продали своє майно за безцінь, але це дурниці. Заробимо, аби Бог здоров’я дав, — доповнює розповідь чоловіка Оксана Соколова. — Ця війна змусила мене переоцінити своє життя. В Луганську у мене залишився будинок, в кухні був іспанський кахельѕ Нині я зрозуміла, що ми не туди вкладали гроші, не треба було відкладати на потім мандрівки по всьому світу. Тому ми з чоловіком вирішили, що з цього моменту будемо трохи по-іншому ставитися і до покупок, і до всього іншого. Все, що заробляємо, витрачатимемо на освіту дітей та мандри».

Уроки адаптації

Почати все спочатку — це сказати чи написати просто, а от взяти і зробити складніше, але можливо. Якщо не занепадати духом, не опускати руки та вірити в краще. На початках було надзвичайно складно, пані Оксана наголошує, що її родині вдалося облаштуватися в місті за допомогою добрих людей. «Нас дуже підтримали батьки одно­групниці нашої дочки Христини Федірко — ігор та Марина. Вони допомогли облаштуватися, зняти квартиру, кілька днів ми жили у них. Звичайно, дуже багато допоміг «Карітас», та й грошова допомога від держави хоч невелика, але не зайва. Ми в неділю приїхали, а в понеділок вже пішли з сином до школи записуватися. У нас тут поруч ЗШ №18. Нас блискавично прийняли і директор, і соціальний педагог, і класний керівник. Одразу видали книжки. Сину дуже подобається в школі, у нього вже тут багато друзів. Чоловік також миттєво «обріс» друзями. Наші діти швидко адаптувалися і розмовляють уже з прикарпатським акцентом. От заходжу я на кухню, а син питає мене: «Тобі стане?» «Що стане?» — кажу йому. А він мені: «Ну хватит тебе, мама, или нет?».

На Івано-Франківщину також переїхали батьки пані Оксани, вони поселилися в Рошневі на Тисмениччині. «Мої батьки виїхали з Луганська наприкінці вересня, ми домовлялися з ними, що як тільки облаштуємося, заберемо їх. У селі, де тепер вони живуть, дуже привітні й щирі люди, які співпереживають, допомагають. Пам’ятаю, як тільки ми приїхали в село, всі збіглися до нас, тягнули все, що могли: хто картоплю, хто буряки, хто закрутки».

Пан Сергій зауважує, що великий удар адаптації до нових умов ліг на плечі його дружини, адже побут і харчування родини — її сфера. «На початках ми знімали однокімнатну квартиру, там жили цілу зиму до весни я, дружина, син, собака Лара, сестра моєї дружини Аня, її дворічний син Максимко, теща і тесть», — розповідає чоловік. «Було важко, але я нікому не показувала свого відчаю, налаштовувалася на позитив, — констатує Оксана Соколова. — Думаю, за кілька років ми вже більше будемо мати, аніж тепер».

«Тепер ми вже іванофранківці», — впевнено каже жінка. Пані Оксана зазначає, що за рік життя в столиці Прикарпаття не розчарувалася, а навпаки, ще більше захопилася Івано-Франківськом, особливо компактністю і затишністю міста та розміреним способом життя в ньому, як на курорті. «Ми часто ходимо до театру, в кіно, дітвору постійно кудись запрошують. Ми задоволені, нікуди вже не будемо їхати звідси. Тепер будемо жити тут. Життя на цьому не закінчується. В нашій країні дуже часто люди прив’язуються до своїх хат. За кордоном такого немає: знайшли кращу роботу — переїхали в інше місто, знайшли ще кращу — ще в інше», — підсумовує моя співрозмовниця.

Індикатор людяності

«Війна — це дуже добрий індикатор для визначення людяності. Одразу все відкрилося, оголилося, хто є хто: хто — друг, а хто — ворог, — зауважує пані Оксана. — Дуже вдячна своїм батькам за те, що в нашій родині не було розбрату, ми одне в одного не стріляли, у нас всі під одні синьо-жовті прапори стали і стояли під ними завжди. Вдома ми дуже часто розмовляли українською. Доживши до 45 років, розумієш, що не з тими дружив. Натомість знайшли багато нових друзів, знайомих, просто незнайомі люди допомагали нам і допомагають досі.

Іноді я чую і серед своїх знайомих, що людей, які залишилися жити на Донбасі, потрібно кинути напризволяще. і у мене, і у моїх батьків дуже багато там залишилося знайомих з чіткою проукраїнською позицією. У людей по-різному складається життя, не у всіх є можливість виїхати, адже ніхто їх ніде не чекає. Добре, що у нас так склалося, ми взяли й поїхали. А скільки людей повертаються назад, бо не знаходять себе в іншому місті... От у моєї мами є подруга, їй 72 роки, дитина — інвалід, чоловік — інвалід, і більше нікого на білому світі. Ну куди вона поїде?! А от моя подружка ірина іванівна з Донецька все там продала, переїхала сюди і також усіх сюди перетягнула, щоправда, тут у неї брат чоловіка живе».

Новий рік, Різдво — дивовижна пора, в цей період, кажуть, здійснюються навіть найнеймовірніші бажання. В родини Соколових, як і в усіх українців, єдине прагнення — щоби якнайшвидше закінчилася війнаѕ Сподіваємося, що в 2016-му ці мрії нарешті перестануть бути мріями.

www.galychyna.if.ua
Івано-Франківськ новини Івано-Франківська родина з Луганська життя з чистого аркуша
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
202 перегляди у травні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Здоров'я
Те, що сніданок - найважливіша їжа, ми знаємо. Вранці ми сумлінно їмо, та тільки не завжди те, що потрібно. Найчастіше, випічка викличе апатію, цитрусові - гастрит, а кава з молоком - камені в нирках. А все тому, що ми неправильно їмо ці продукти. Дріжджі. Вони сприяють виробленню шлункових газів, шлунок роздувається, що, самі розумієте, не особливо приємно. Тому натщесерце будь-яка дріжджова випічка - зло. Йогурт. У чому його сенс? За допомогою містяться...
Бізнес
Компанії "Укрлендфармінг" , яка належить одіозному Олегові Бахматюку оприлюднила заяву наступного змісту:  Текст заяви має такий зміст: "На коференції "Game of Thrones: Final Season?" СЕО УЛФ Олег Бахматюк заявив, що "екс-керівник НБУ Валерія Гонтарева завдала шкоди економіці України не меньше ніж Путін". Інші спікери наголосили на тому, що як мінімум половина банків, які буди виведені з ринку за часів правління Валерії Гонтаревої, були ліквідовані незакон...
Політика
Вже колишній президент Петро Олексійович Порошенко з початку поточного року отримав доходів на суму понад 120 млн грн..Порошенко відобразив свої доходи і статки за період з 1 січня до 20 травня. За цей час його заробітна плата становила 128,5 тис. грн..Доходи від процентів були 9,47 млн грн; від повернення вартості та інвестиційний прибуток від придбання облігацій внутрішньої державної позики – 108,69 млн грн..Також екс-президент отримав від ЦВК 2,5 млн гр...
Пригоди
21 травня до патрульної поліції нaдійшло повідомлення про крадіжку на автозаправці ОККО спиртних напоїв та іншого товару на суму близько 1000 гривень. По гарячим слідам екіпаж патрульної поліції виявив даних громадян, повідомляє патрульна поліція області. Під час спілкування з патрульними затримані зізнались, що вчинили крадіжку.Ймовірними злодіями виявились двоє місцевих мешканців, 1984 та 1989 року народження.
Пригоди
У селі Гвізд Надвірнянського району вчорашня негода підтопила близько 500 домогосподарств. У деяких будинках вода сягала до вікна.  Відео одного з підтеплених будинків виклала у мережу журналістка Жанна Дутчак.   Нагадаємо, 20 травня орієнтовно з 16:00 на території області розпочалися інтенсивні опади у вигляді грозових, зливових дощів та граду. Спостерігалися грозові, дощові явища в Богородчанському, Калуському та Надвірнянському районах. Упродовж останні...
Суспільство
Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області визначила виконавців робіт з дрібного поточного ремонту та експлуатаційного утримання доріг. У більшості тендерів перемогло ДП «Івано-Франківський облавтодор». Сумарна вартість робіт 515 млн. гривень. ДП «Івано-Франківський облавтодор» переміг у таких тендерах: Поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-12 Стрий-Тернопіль-Кроп...
Хто він
Президент Володимир Зеленський призначив Андрія Богдана главою Адміністрації президента України.Відповідний указ №304/2019 від 21 травня опублікований на сайті президента.«Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України, враховуючи пункт 2 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» постановляю: призначити Богдана Андрія Йосиповича главою Адміністрації президента України», - говориться в указі Зеленського.  Андрій Богдан наро...
Суспільство
Прикарпатські об’єднані територіальні громади зацікавленні у налагодженні співпраці з датськими муніципалітетами. Очікується, що таке співробітництво стимулюватиме їх соціально-економічний розвиток.Про можливості налагодження двосторонньої взаємодії між ними йшлось сьогодні в обласному центрі під час зустрічі членів правління Агенції розвитку ОТГ Прикарпаття з представниками асоціації органів місцевого самоврядування Данії, повідомляється на сайті ІФ ОДА....
Політика
Після консультацій з лідерами фракцій Володимир Зеленський видав указ про розпуск паламенту. Президент Володимир Зеленський видав указ про припинення повноважень парламенту і призначення дострокових виборів на 21 липня.«Керуючись частиною другою статті 77, частинами шостою і сьомою статті 83, пунктом 1 частини другої статті 90 Конституції України та відповідно до пунктів 7 і 8 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:1. Припинити достроков...
Новини по темі
Аби ж то на користь. Івано-Франківський облавтодор освоїть 515 мільйонів гривень на ремонті доріг
Прикарпатські ОТГ поглиблюють співпрацю з міжнародними партнерами
В болото закатали 200000 грн., або як асфальтували калюжі
У МВС обіцяють видавати втрачене водійське посвідчення за півгодини
Прикарпатців попереджають про зміни у графіках руху двох десятків потягів (СПИСОК)
Презентація книги "Поза межами болю" відбулася у Івано-Франківську
З Німеччини в Коломию: перепоховали нащадків відомого коломиянина. ФОТО
Франківський Карітас зустрів колег з зарубіжжя
“Ми рухаємось не у той бік”: у Франківську хочуть навести лад із заходами у середмісті
У Франківську нагородили кращих юних футболістів