Сім заповідей Великого посту

Почався Великий піст – час відновлення, покаяння і радості. Радості не пасхальної, піднесеної, а тихої, на перший погляд непомітної, але, водночас, глибокої. Можливо, це тому, що в піст у черговий раз бажаєш відійти від усієї непотрібної, наносної суєти, що обволікає тебе кожного буднього дня, і знайти себе справжнього.

Великий піст готує нас до торжества торжеств – Пасхи. Це справжня подорож. Це весна духу. І цей весняний шлях – це наша можливість стати хоч трішечки кращими, ніж були.

Що ж можна зробити для того, щоб прожити піст по-справжньому?

1. Харчуватися просто.

Перш ніж говорити про духовну складову посту, треба зрозуміти, як ми будемо харчуватися. Адже харчові розходження найпомітніші. Сенс посту – не в тім, щоб не вживати тваринної їжі (їжа сама собою не наближає і не віддаляє від Бога), хоча ми все-таки – істоти з плоті та крові, отже питання нашого харчування є надзвичайно важливим.

Загальне правило: харчуватися треба так, щоб відчувати легкість (адже можна обтяжити себе і пісними стравами). І не «зациклюватися» на їжі. Навряд чи варто шукати вишукані рецепти пісних страв. Менше часу й уваги приділяти готуванню трапези. Менше грошей витрачати на їжу. Тому поміркуємо над питанням, наскільки доречно купувати у піст, наприклад, делікатесні морепродукти, що статутом не забороняються.

До речі, для деяких категорій людей припустимі певні послаблення в їжі: для хворих, для тих, що займаються важкою працею, для вагітних і годувальниць. У вирішенні цього питання краще порадитися з духівником. Якщо немає такої можливості, то беріть відповідальність на себе. Також відомо, що «краще недопостити, ніж перепостити». Помірність – ось золоте правило.

2. Відмовитися від якої-небудь залежності або прихильності.

Піст – час нашого звільнення. Звільнення від того, що поневолює. Отже, ми можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності. У кожного вона своя: алкоголь, паління, телесеріали... Подібних подвигів не варто жадати від інших, але самому добре спробувати.

3. Молитися регулярно.

Піст без молитви – зовсім не піст. Свою повсякчасну «немолитовність» нам зручно списувати на ритм міського життя, сімейні турботи, проблеми та ін. Але спробуймо під час посту звільнити для молитви хоча б по 10 хвилин ранком і ввечері. Можна читати ранкові й вечірні молитви або Псалтир, але під час посту потрібно додавати до них ще одну – коротку та ємну молитву святого Єфрема Сирина, що задає «тон» на ці тижні.

4. Читати Писання.

Під час Великого посту Церква за щоденними богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка Ісаї та Притч. Існує також благочестивий звичай прочитувати самостійно всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Святого Письма. Якщо ви ще не прочитали цілком Старий і Новий Завіти – надолужте це за сорок днів посту. Та якщо вже подужали всю Біблію, не думайте, що цього достатньо: на жаль, ми багато важливого забуваємо. Прагніть читати Писання регулярно, краще щодня, вибираючи місце, де можна було б зосередитися. Чудово, якщо після читання ви знайдете час обміркувати прочитане і подумати, як співвіднести Писання зі своїм життям.

5. Відвідувати богослужіння.

Великий піст – особливий час у ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо приходити у храм і серед тижня. Адже по суботах і неділях відбуваються практично ті ж самі богослужіння, що і завжди. Особливий настрій Великого посту (отець Олександр Шмеман називав його «світлим сумом») можна відчути тільки у тихій красі буденних служб. Намагайтеся хоча б один або два рази прийти до храму на читання Великого покаянного канону святого Андрія Критського. Цей канон, найдовший з існуючих у Православній Церкві, народжений у глибині покаяння і пронизаний надією на батьківську любов Божу, читається частинами увечері з понеділка по четвер на першому тижні Великого посту, і потім повторюється цілком у середу ввечері на п’ятому тижневі.

Необхідно хоча б раз за піст бути на Літургії Передосвячених Дарів (чудово, якщо ви знайдете храм, де вона служиться увечері) і причаститися, переживши цей день як час трепетливого очікування зустрічі з Христом. І надзвичайно важливо бути в храмі у страсні дні, починаючи з вечора Великого четверга.

6. Очистити свій розум від суєтності.

У питанні, чи варто цілком відключати телевізор, вводити мораторій на відвідування блогів, форумів і соціальних мереж, – кожен вирішує сам. А ось те, що дійсно буде корисно, – прочитайте хоча б одну гарну книгу духовного змісту. Це може бути історія Церкви, основи віровчення, тлумачення на Священне Писання – вибір великий (але підходити до вибору літератури слід дуже уважно, оскільки ринок православної літератури сьогодні буяє не завжди «духовно якісними» виданнями). Можна прочитати і твір зі світової класики – це теж може вберегти розум від суєти.

7. Зробити те, що давно збиралися.

Визначити для себе справу, про яку давно думали, але так і не зробили. Час посту – це час позитиву. Всі обмежувальні міри (в їжі, розвагах та ін.) важливі тому, що вони звільняють наш час і сили для головного: зростання у Христі. А рости у Христі – значить творити добро. Любити Бога, ближнього і себе. Варто вибрати хоча б одну справу, від якої буде добре не тільки вам, але й вашим ближнім.

Напередодні посту ми чули слова Христові: «Що ви зробили одному з малих цих, Мені зробили». Трохи поміркувавши, ви, напевно, знайдете, що можна зробити за ці 40 днів. Зібрати речі для дитячого будинку, приготувати вечерю своїм батькам, зробити щось корисне у своїй хаті, змайструвати шпаківню, вникнути, нарешті, в те, чим живуть ваші діти – відшукається безліч ідей.

Крім цих, запропонованих «заповідей» посту, у вас можуть бути свої власні «заповіді», але головне – прожити піст серйозно, на найглибшому рівні своєї свідомості. Адже час посту – це час, що вимагає від нас прийняття рішень і постійних зусиль.