Жидівський хлопець з Івано-Франківська – мер Єрусалиму

«Як би всі люди мали такого мера, то будували б, будували, будували…» (єврейський поет Ієгуда Аміхей).

Євреї вважали, що він був занадто поміркованим, араби хотіли замінити його, але англійці думали, що він “управляє справами муніципалітету ефективно і з дипломатичною майстерністю». Це про Даніеля Остера, ” першого єврейського мера Єрусалиму”, який був відповідальним за все місто і жителів різних національностей. Можливо це було його бачення толерантного співжиття різних націй в Галичині і перенесення такого на Святу землю.

7 травня 1893 року в будинку № 201 Лисецького передмістя Станіславова Рахель Гутман народила хлопця, який отримав ім?я Даніель. Запис про це був зроблений у книзі реєстрації народжень 14 травня 1893 року. І тільки значно пізніше, після 2 квітня 1911 року, коли був офіційно зареєстрований шлюб Рахелі Гутман і Якуба Остера, у відповідну графу згаданої вище книги реєстрації народжень додали: „Якуб Остер, різник в Станиславові, вимагає записати його до акту реєстрації народження як батька цієї дитини”…

Аналогічні записи у цей же час з`явилися в актах реєстраціі нарождення й інших дітей Рахелі та Якуба: Іре (1895 р.н.), Махле (1899 р.н.), Лєї (1901 р.н.) та Шіфри (1902 р.н.). З цих же документів видно, як час від часу родина міняла місце проживання: будинок №62 у Тисменецькому передмісті Станіславова – у 1895 р., будинок №63 там же – у 1898 р., Княгинин – у 1901 р….

На жаль, не вдалося з`ясувати, в якому учбовому закладі здобував початкову освіту малий Данієль, але мусив десь раніше вчитися, щоб у 1903 році , склавши вступні іспити, продовжити навчання у Станіславівській гімназії.

Відповідно до звітів Дирекції гімназії за 1904-1906 роки, Даніель Гутман з гарними результатами закінчує I-ий, II-ий та III-ій класи (останній – з відзнакою).

У 1906 році відокремленням частини класів (з першого по восьмий включно) був утворений філіал гімназії, який через рік отримав статус II-ої гімназії з польською мовою викладання. Спочатку новий заклад розміщувався поруч з головним – у будинку Банку на площі Франца, а через деякий час – додатково – і в приватному будинку по вулиці Казимірівській.

Зі звітів Дирекції II-ої гімназії за 1908-1910 роки можна дізнатися про успіхи Даніеля Гутмана з п?ятого по сьомий клас включно. Його відзначено серед перших учнів ( „похвально здібних”). Даніель Гутман приймав участь у роботі гуртка полоністів. Навчаючись у VI-ому класі, підготував реферат „Хто є автором Роксоланок ?”, а в VII–ому – «Байрон та його вплив на польську літературу». На засіданні історичного гуртка виступив з рефератом «Олівер Кромвель» ( на основі лекцій Т. Карлайла «Герої»).

У звіті Дирекції II-ої гімназії за 1911 рік у списку учнів VIIIa класу значиться Даніель з двома прізвищами – Гутман і Остер, поєднаними латинським терміном recte, який вказує на „законність” (правильність) другого прізвища (Остер).

У червні 1911 року у гімназії відбулися іспити на атестат зрілості. Даніель Остер був визнаний „зрілим” одноголосно.

Потім, як і багато здібних галичан різних національностей, вступив до Віденського університету де вивчав право. Закінчує університет з відзнакою і його ім’я, разом з іменами багатьох галичан( Кость Левицький, Богдан Лепкий та інших) є в списках випускників, які здобули світову славу. В студентські роки починає цікавитися політикою і стає керівником молодіжної сіоністської організації Відня. В 1913 році відвідує «історичну батьківщину». Даніеля так захопили ідеї відродження ізраїльської держави, що він навесні 1914 року переїжджає до Палестини, яка в той час була під контролем Османської імперії. Працює вчителем німецької мови в Хайфі.

Під час Першої світової війни був призваний на службу до австрійської армії і отримує призначення на посаду офіцера, представника австрійської армії, в Дамаск в генеральну штаб-квартиру верховного головнокомандувача турецькими військами в Сирії та Ізраїлю Джамал-паші.

Після війни Остер поселяється в Єрусалимі, де і проживає до останніх своїх днів. В 1920 році він отримав один із перших сертифікат на здійснення адвокатської діяльності. І в 1921 був одним із семи офіційних адвокатів в Єрусалимі: п’ять євреїв, один араб і один англієць. Він поєднував свою роботу в якості адвоката з підприємницькою та політичною діяльністю. Спочатку виступає як лівий політик від імені молодіжної робітничої групи, а потім як центрист. Він був одним із засновників району Rehavia і десять років був головою ради. Був членом ради страхових компаній і різних промислових підприємств, і вважається одним з піонерів алмазної промисловості в Єрусалимі.

Злету в політичній кар’єрі Даніель Остер завдячував британському Верховному комісару серу Артуру Уотчепу. . Британці, які контролювали місто не змінюють статус – кво мера Єрусалиму, і, незважаючи на єврейську більшість в місті (ще з кінця 19 століття), міська рада завжди складалася з меншості єврейських представників, і мер, традиційно, був арабом – мусульманин. На початку правління британців, для мера-араба призначали двох віце-мерів: єврея та християнина. Тільки на муніципальних виборах в 1934 році, британці погодилися, що до міської ради буде обрано порівну арабів та євреїв.

Після виборів, на яких був обраний мером Хусейн аль – Халіді, британці серед шести кандидатів від єврейської громади прийняли рішення на користь Даніеля Остера, який вступив на посаду на початку 1935 року. У тому ж році він представляв Єрусалим на міжнародній конференції міст в Парижі.Халіді старався з усіх сил, щоб зменшити повноваження Остера. Англійці намагалися бути посередниками між мером і віце мером, але без успіху. Навесні і влітку 1936 року наступила політична криза, яка привела до початку арабського повстання .

Халіді, який спочатку вів виважену політику, приєднався до екстремістів на чолі з муфтієм Єрусалиму Хадж Амін аль-Хусейні. У серпні 1937 року Остер призначається виконувачем обов’язків мера, Він продовжував служити на цій посаді після того, як Халід був заарештований разом з чотирма іншими екстремістськими арабськими лідерами, якібули вислані з країни в жовтні 1937 року. Остер виконував обов’язки мера близько року. Умови роботи були майже неможливі: криваві заворушення виникали постійно, і навіть гірше, арабські представники бойкотували засідання ради.

Британці почали шукати рішення і запланували призначити комітет по управлінню Єрусалимом. В липні 1938 року до складу міської ради ввійшли два помірковані представники-мусульмани. Один з них, Мустафа Аль – Халіді, який до цього був суддею, призначається мером і до Остер повертається функції заступника. Крім того, він був призначений секретарем і фактично став «головною людиною» в муніципалітеті.

В кінці 1939 року повинні були відбутися нові вибори до міської ради, але в зв’язку з початком Другої світової війни, вони не проводилися до кінця дії «британського мандата». Мустафа аль – Халіді займав посаду мера на протязі шести років. І іноді, коли Халіді йшов у відпустку, його заміняв Остер. Влітку 1944 року, перебуваючи у відпустці, помер Халіді, і Остер призначений виконуючим обов’язки мера на невизначений термін.

На початку 1945 року Верховний комісар лорд Горт, повідомляючи про ситуацію в Єрусалимі і повідомляв, що Остер веде “міські справи ефективно і з дипломатичною майстерністю». Дійсно, дипломатія “ходити між краплями дощу” була необхідна, бо в місті були англійці, араби і євреї. Англійський король нагородив Даніеля Остера «Орденом Британської імперії». Але це не додало йому «очок». Багато євреїв вважали, що він був помірним, ввічливий і не достатньо бойовим. Араби не приховували свого бажання бачити мусульманина в кріслі мера.

Це тривало аж до початку Війни за незалежність і розпаду британського правління. Остер був членом Тимчасового Державної Ради і був одним із підписантів Декларації Незалежності. Через ситуацію пов’язаною з безпекою не зміг бути на самій церемонії підписання, тільки пізніше додав свій підпис.

Після створення держави Ізраїль був першим мером Єрусалиму. Під час свого перебування на цій посадівін працював на відновленні міста після війни за незалежність, місто розширювалося і велося будівництво нових кварталів. У 1949 році був одним із засновників Організаці Об’єднаних Націй від Ізраїлю.

9 січня 1951 року, підбивши підсумки 16 років роботи в муніципалітеті і на посаді мера, Даніель Остер подав у відставку.

У наступні 12 років Даніель Остер повернувся до праці в якості юриста і керівника установ і організацій, таких, наприклад, як ізраїльська асоціація Об’єднаних Націй, Ради Єврейського Національного Фонду та Ради керуючих Єврейського університету, і був почесним консул Таїланду в Ізраїлі.

За роки його життя опубліковані сотні статей в газетах і періодичних виданнях – журналах з питань закону і загальних питань державного управління, особливо в питаннях місцевого самоврядування, муніципалітетів і багато іншого.

Дружиною Даніеля Остера була Джулія, дочка відомого адвоката Ісака-Малкіеля Мані. Але їх сімейне життя, це ряд трагедій, зокрема, один з його синів покінчив життя самогубством, а дочка Тамара померла від менінгіту. Другий син також помер.

Даніель Остер помер в 15 січня 1963 року, а його дружина Джулія – в 1989 році.

В будинку «Першого мера», який був подарований після смерті дружини Джулії Єврейському університету, знаходився гуртожиток для бідних студентів та студентів-сиріт.

P.S. Ця стаття написана в пам’ять про галичанина, який понад 50 років тому закінчив свій земний шлях.

Велика вдячність за допомогу колишній жительці Івано-Франківська- Лії Ландберг з Тель-Авіва.