Історична справедливість відновлена?

Певним політичним феноменом видається те, що з початком війни на Донбасі, друга річниця якої наближається, сепаратисти й іже з ними взялися називати наших бійців «украми». Важко сказати, хто вперше вжив такий «термін», та очевидно, що це сталося, коли вороги відчули всю дошкульність ударів добровольчих батальйонів і тактичних груп Збройних сил України, а їхні штабісти, в тому числі й кремлівські, втямили, що «бліцкригу» не вийде.

Тоді про це добре написала у «Фейсбуці» письменниця Оксана Забужко, зазначивши, що нападники вже не називають українців «хахлами»: «..На місці смішного, дебілкуватого тубільця-салоїда («младшего брата») в імперській свідомості з’явився таємничий, грізний «укр», який чомусь замість «растворять ворота» й наливати б’є в морду... «Укри» — це і є, по факту, визнання української незалежности: кінець колоніального міфу».

А письменник і сценарист Богдан Жолдак так і назвав свою нову книжку — кіноповість — «Укри», яка торік побачила світ у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». До речі, попри весь драматизм сюжету цей твір наскрізь просякнутий гумором. Герої книжки — учасники АТО — дуже нагадують запорожців, які не лише вміли добре воювати, а й у найскрутніших для них ситуаціях не занепадали духом і знаходили в собі сили навіть кепкувати над недругами. 
Водночас той промовистий факт має й, сказати б, історичну значимість. Річ у тім, що в Україні вже кілька років поспіль триває полеміка між двома групами істориків навколо західнослов’янського племені укрів-укранів: одні стверджують, що то прямі наші предки й виводять від їхньої назви найменування «Україна», другі ж запевняють, що нинішні українці, мовляв, не мають жодного стосунку до тієї давньої людності.

Що ж то за спільнота? Офіційно вважають, що в епоху раннього середньовіччя — впродовж 
VI—XII століть укри-украни-украйни населяли землі теперішніх польської й німецької частин Помор’я (вздовж Балтійського моря). Відомий німецький хроніст Відукінд Корвейський (925—980 рр.) у своїй праці «Діяння саксів» зазначає, що «uchri» — це гілка ротарів, що входили до Велетської держави, як називали племінний союз лютичів, венедів та інших полабських слов’ян, котрі проживали в межиріччі Лаби (Ельби) й Одри (Одеру).

За словами історика, «uchri» — це самоназва чи то племені, чи й племінного союзу войовничих автохтонів, які десятиліттями успішно чинили опір саксам та іншим завойовникам, що сунули на схід, а після захоплення їхніх земель чи не щороку повставали проти загарбників. Правда, в часи В. Корвейського, зокрема у церковних хроніках Бранденбурга (колишній слов’янський Бранібор), датованих 947 роком назву «укри» передавали на письмі ще й як «ucker» або «ucher». Але переважно німецькі літописці занотовували слов’янський звук «к» як «ch» — наприклад, слово «Київ» зображали як «Chue». і це спонукало зокрема когось із авторів «Вікіпедії» до спроби реконструювати церковнослов’янський еквівалент «укрів» — на його роль вибрали слово «ухарь», що означає по-українськи «відважний»... 
Втім, так чи інакше, а від укрів на теренах сучасної східної Німеччини зосталося чимало топонімів — річка Укер (Укра), на берегах якої вони здебільшого і проживали, а також регіон Укермарк, місто Уккермунде на польсько-німецькому кордоні. Більше того, з середини 90-х років минулого століття на «terra uchra» діє «Украненлянд». Це реконструйоване слов’янське село-музей, в якому впізнаємо гостроверхі хати і клуні під характерними солом’яними покрівлями з садами вишневими й малими вітрильниками на заплавах...

Напевно, вже самі такі експонати дають підстави стверджувати, що укри, які проживали доволі далеко від території нинішньої України, могли й насправді мати спорідненість із її тодішніми жителями і стосунок до нашої історії. Але... Годі й припускати таке, категорично заявляють, приміром, автори текстів на сайті likbez.org.ua (ЛіКБЕЗ. історичний фронт), спеціально створеного для спростування історичних міфів. За їхніми словами, численні намагання видати «давніх укрів» за «першоукраїнців» — це лише псевдопатріотичні інсинуації.

Та все ж дещо інакше це виглядає у виданій 2013 року монографії з промовистою назвою «Українці: етнос і мова» (трилогія «Арії-Руги-Укри») професора філології з Одеси Валентина Таранця. На думку автора цього фундаментального історико-лінгвістичного дослідження, корінь «укри» означає «ті, хто живе далеко», «горяни». Оскільки ж гір у німецькій Померанії немає, то, отже, за його словами, укри у такій своїй самоназві зберегли з давніх часів історичну пам’ять про вихід з Карпат і переселення на терени полабських слов’ян. «Лінгвістичні дані засвідчують, що цей етнос сформувався саме в названому гірському регіоні. і є підстави пов’язати зародження давньоукраїнського племені з виникненням зарубинецької культури, яка припадає на період III ст. до н. е. Її поліетнічний характер узгоджується зі способом слов’янського етногенезу взагалі й із формуванням давньоукраїнського етносу зокрема», — пише В. Таранець.

До речі, одеський учений висловлює велику подяку групі рецензентів «за уважне прочитання тексту роботи та зроблені зауваження, які посприяли значному її покращенню та логічному утвердженню авторської концепції походження українського етносу та його мови». Серед них — і наш краянин, відомий український лінгвіст з івано-Франківщини професор філології Прикарпатського національного університету ім. 
В. Стефаника Микола Лесюк. Отже, можемо зробити висновок, що В. Таранець таки має слушність у своїх твердженнях.

Цікаво, що про полабських «укрів-укранів» уперше заговорив російський журналіст Надєждін ще 1837 року. Звісно, що незалежно від сучасних українських прихильників версії щодо родових зв’язків між західними й східними слов’янами Надєждін вважав, що саме з Карпат велике плем’я венедів — цих, за його словами, предків слов’ян, розлилося у всіх географічних напрямках. Так, мовляв, «укри-украни» у складі венедів і потрапили до Бранденбургії. Правда, львівський науковець Євген Наконечний у своїй книжці «Украдене ім’я. Чому русини стали українцями» (Львів, 2001) підкреслює, що «за дивовижним припущенням Надєждіна таїться відома імперська гіпотеза Погодіна-Соболєвського про українців як про карпатських прибульців на береги Дніпра, які нібито лише зайняли там місце, спорожніле по росіянах».
Словом, як самі бачите, баталія доволі запекла. Та, схоже, обом її сторонам таки бракує достатніх доказів, аби довести свою правоту. Отож нині на цьому полі бою нібито панує нічия. Проте, як на автора цих рядків, шальки терезів могли би схилити свідчення четвертого (третього після апостола Петра) Папи Римського Климентія, про які чомусь ніхто ні з прихильників, ні з опонентів гіпотези «укри — українці» не згадує. Святий Климент, як його називають в Україні, котрого під час чергових гонінь на християн у Римській імперії наприкінці I ст. н. е. імператор Троян заслав аж до Херсонеса, залишив спогади про своє життя-буття у Криму. і він вказує у своїх нотатках, що у Причорномор’ї живе народ «украйн», який має свою мову й писемність.

Як твердить одна з легенд його «житія», святенник навіть навчився тієї мови й писав нею свої повчання у ключі християнської традиції. Очевидно, й тому після хрещення Київської Русі він опинився в такій пошані серед вірних ученню Христовому. Відомо з літопису, скажімо, що після походу на Корсунь у 988 році князь Володимир як Хреститель Русі привіз до Києва «на благословення собі» мощі св. Климента, які було згодом покладено до церкви Пресвятої Богородиці (Десятинної), першого кам’яного храму держави, замисленого і як пантеон, призначений для зібрання руських святиньѕ Уже й не кажемо про церкви Св. Климента, які повиростали в різних містах. Культ папи Климентія тими часами був таким великим, що його разом з Богородицею називали заступником Землі Руської.

Отже, не довіряти такому авторитетному свідченню про «укрів-украйнів» — хай і не карпатських, а кримських — теж немає підстав. і все ж крапку у вченому спорі мовби поклали донбаські сепаратисти як адепти «русскава міра». Зрозуміло, що для них «укри» — лише скорочене «українці». Але така іронія долі, що хоч як, а можна сказати, що свою лепту у відновлення історичної справедливості стосовно давнього коріння роду вкраїнського внесли навіть його споконвічні вороги.

www.galychyna.if.ua
Івано-Франківськ новини Івано-Франківська укри історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
20 переглядів в червні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Влада
Дорогою чиновники оглядали, як виконуються поставлені завдання. Комунальний департамент колись першим підняв питання розбудови велоінфраструктури в місті. Зараз, запевняють, ця робота активно проводиться, детальніше в матеріалі Третя Студія.
Суспільство
Дівчинці всього 3 рочки і у неї гепатобластома печінки. Це ракова пухлина печінки, яка має ембріональне походження і в більшості випадків діагностується у дітей до п’ятирічного віку.  Дівчинка пройшла 5 блоків хіміотерапії, тоді їй зробили операцію. Зараз Евелінка закінчила уже восьмий блок хіміотерапії, у неї впали показники тромбоцитів. Терміново, на 18 червня, потрібні донори, лише чоловіки, з 2+ або 2- групою крові.  Запланувати кроводачу потрібно за п...
Суспільство
Щось змінилося в нашому стрімкому світі до невпізнання. Відходять усталені суспільні норми, коли старенькі доживали віку біля своїх дітей. Чимало бабусь-дідусів мешкають одиноко. Побільшало й соціальних закладів для такої категорії. Наче й не самотні їхні мешканці. Та не вистачає їм тепла, уваги, а головне — відчуття потрібності.  Вилити зболену душу В Івано-Франківському громадському ресторані Urban Space 100 презентували соціальний проект Stay «Названі о...
Суспільство
15 червня близько 02:00 год надійшло повідомлення на лінію 102 від чоловіка про те, що в м. Надвірна неподалік АЗС знаходиться дитина близько 6 років без догляду дорослих. Виїздом СОГ встановлено анкетні дані дитини 2012 року народження та дані матері. В прес-службі поліції області повідомляють, що правоохоронці з’ясували, що мама дитини перебуває в стані алкогольного сп’янінні, тому дитину передали сестрі мами, у якої на утриманні ще одна дитина 2014 ро...
Різне
16 червня, в неділю, небо в Івано-Франківську залишається ясним весь день, лише ввечері воно затягнеться хмарами. Без опадів. Про це повідомляєж “SINOPTIK”.  А от вже з понеділка, 17 червня, на Франківщині прогнозують тиждень опадів. Хмари вже з ранку вкриють небо, і похмура погода триматиметься в Івано-Франківську до кінця дня. Дощ із грозою йтиме весь день і не припиниться до самого вечора.  18 червня в Івано-Франківську протягом усього дня небо буде вкр...
Суспільство
Виявляється, батько Уляни – Юрій Юрків народився в Рогатині у 1935 році:  “Одні з найсильніших спогадів батькового дитинства — коли він був зовсім маленьким, його віддали до бабусі з дідусем, бо батьки були задіяні в підпіллі, захищаючи Україну від нацистів та совєтів. Дідусь мого тата був священиком. Батько пам’ятає, як із дідусем ходив у ліс хоронити УПістів, убитих німцями”, – пише Супрун.  Наприкінці Другої світової війни, родина її тата вимушена була...
Суспільство
Сьогодні, 16 червня в Івано-Франківську вшанували жертв політичних репресій. Традиційно, захід провели у меморіальному комплексі “Дем’янів Лаз“ Аби пом`янути жертв комуністичного режиму тут зібралися громадськість  та духовенство краю, представники обласної і міської ради  - міський голова Руслан Марцінків, секретар міськради Оксана Савчук, депутати обласної ради Михайло Королик та Василь Попович, ексспікер Верховної Ради Руслан Кошулинський. Священники...
Пригоди
Вчора, о  21:59 в Івано-Франківську на вулиці Довженка виникла пожежа на першому поверсі новобудови багатоповерхового житлового будинку. Вогнем знищено   дерев’яний піддон та залишки електричного кабеля. Будівельна компанія “Вертикаль” офіційно повідомляє, що пожежа була за межами території житлового комплексу. Зловмисники вчинили підпал з метою оголення кабелю, та отримання металобрухту.
Бізнес
Урочистості з цієї нагоди відбулися в готелі "Надія" в Івано-Франківську за участі представників сільських громад, влади і журналістів. Участь у святкуванні взяв посол Посольства Королівства Данія в Києві Рубен Мадсен, а також засновник групи "Ґудвеллі" Том Аксельгаард та гендиректор ТзОВ "Ґудвеллі Україна" Якобсен Крістіан Брокоп. У рамках відзначення відбулися прес-конференція та нетворкін. Для гостей була створена цікава фотозона, а також святковий торт...