Історична справедливість відновлена?

Певним політичним феноменом видається те, що з початком війни на Донбасі, друга річниця якої наближається, сепаратисти й іже з ними взялися називати наших бійців «украми». Важко сказати, хто вперше вжив такий «термін», та очевидно, що це сталося, коли вороги відчули всю дошкульність ударів добровольчих батальйонів і тактичних груп Збройних сил України, а їхні штабісти, в тому числі й кремлівські, втямили, що «бліцкригу» не вийде.

Тоді про це добре написала у «Фейсбуці» письменниця Оксана Забужко, зазначивши, що нападники вже не називають українців «хахлами»: «..На місці смішного, дебілкуватого тубільця-салоїда («младшего брата») в імперській свідомості з’явився таємничий, грізний «укр», який чомусь замість «растворять ворота» й наливати б’є в морду... «Укри» — це і є, по факту, визнання української незалежности: кінець колоніального міфу».

А письменник і сценарист Богдан Жолдак так і назвав свою нову книжку — кіноповість — «Укри», яка торік побачила світ у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». До речі, попри весь драматизм сюжету цей твір наскрізь просякнутий гумором. Герої книжки — учасники АТО — дуже нагадують запорожців, які не лише вміли добре воювати, а й у найскрутніших для них ситуаціях не занепадали духом і знаходили в собі сили навіть кепкувати над недругами. 
Водночас той промовистий факт має й, сказати б, історичну значимість. Річ у тім, що в Україні вже кілька років поспіль триває полеміка між двома групами істориків навколо західнослов’янського племені укрів-укранів: одні стверджують, що то прямі наші предки й виводять від їхньої назви найменування «Україна», другі ж запевняють, що нинішні українці, мовляв, не мають жодного стосунку до тієї давньої людності.

Що ж то за спільнота? Офіційно вважають, що в епоху раннього середньовіччя — впродовж 
VI—XII століть укри-украни-украйни населяли землі теперішніх польської й німецької частин Помор’я (вздовж Балтійського моря). Відомий німецький хроніст Відукінд Корвейський (925—980 рр.) у своїй праці «Діяння саксів» зазначає, що «uchri» — це гілка ротарів, що входили до Велетської держави, як називали племінний союз лютичів, венедів та інших полабських слов’ян, котрі проживали в межиріччі Лаби (Ельби) й Одри (Одеру).

За словами історика, «uchri» — це самоназва чи то племені, чи й племінного союзу войовничих автохтонів, які десятиліттями успішно чинили опір саксам та іншим завойовникам, що сунули на схід, а після захоплення їхніх земель чи не щороку повставали проти загарбників. Правда, в часи В. Корвейського, зокрема у церковних хроніках Бранденбурга (колишній слов’янський Бранібор), датованих 947 роком назву «укри» передавали на письмі ще й як «ucker» або «ucher». Але переважно німецькі літописці занотовували слов’янський звук «к» як «ch» — наприклад, слово «Київ» зображали як «Chue». і це спонукало зокрема когось із авторів «Вікіпедії» до спроби реконструювати церковнослов’янський еквівалент «укрів» — на його роль вибрали слово «ухарь», що означає по-українськи «відважний»... 
Втім, так чи інакше, а від укрів на теренах сучасної східної Німеччини зосталося чимало топонімів — річка Укер (Укра), на берегах якої вони здебільшого і проживали, а також регіон Укермарк, місто Уккермунде на польсько-німецькому кордоні. Більше того, з середини 90-х років минулого століття на «terra uchra» діє «Украненлянд». Це реконструйоване слов’янське село-музей, в якому впізнаємо гостроверхі хати і клуні під характерними солом’яними покрівлями з садами вишневими й малими вітрильниками на заплавах...

Напевно, вже самі такі експонати дають підстави стверджувати, що укри, які проживали доволі далеко від території нинішньої України, могли й насправді мати спорідненість із її тодішніми жителями і стосунок до нашої історії. Але... Годі й припускати таке, категорично заявляють, приміром, автори текстів на сайті likbez.org.ua (ЛіКБЕЗ. історичний фронт), спеціально створеного для спростування історичних міфів. За їхніми словами, численні намагання видати «давніх укрів» за «першоукраїнців» — це лише псевдопатріотичні інсинуації.

Та все ж дещо інакше це виглядає у виданій 2013 року монографії з промовистою назвою «Українці: етнос і мова» (трилогія «Арії-Руги-Укри») професора філології з Одеси Валентина Таранця. На думку автора цього фундаментального історико-лінгвістичного дослідження, корінь «укри» означає «ті, хто живе далеко», «горяни». Оскільки ж гір у німецькій Померанії немає, то, отже, за його словами, укри у такій своїй самоназві зберегли з давніх часів історичну пам’ять про вихід з Карпат і переселення на терени полабських слов’ян. «Лінгвістичні дані засвідчують, що цей етнос сформувався саме в названому гірському регіоні. і є підстави пов’язати зародження давньоукраїнського племені з виникненням зарубинецької культури, яка припадає на період III ст. до н. е. Її поліетнічний характер узгоджується зі способом слов’янського етногенезу взагалі й із формуванням давньоукраїнського етносу зокрема», — пише В. Таранець.

До речі, одеський учений висловлює велику подяку групі рецензентів «за уважне прочитання тексту роботи та зроблені зауваження, які посприяли значному її покращенню та логічному утвердженню авторської концепції походження українського етносу та його мови». Серед них — і наш краянин, відомий український лінгвіст з івано-Франківщини професор філології Прикарпатського національного університету ім. 
В. Стефаника Микола Лесюк. Отже, можемо зробити висновок, що В. Таранець таки має слушність у своїх твердженнях.

Цікаво, що про полабських «укрів-укранів» уперше заговорив російський журналіст Надєждін ще 1837 року. Звісно, що незалежно від сучасних українських прихильників версії щодо родових зв’язків між західними й східними слов’янами Надєждін вважав, що саме з Карпат велике плем’я венедів — цих, за його словами, предків слов’ян, розлилося у всіх географічних напрямках. Так, мовляв, «укри-украни» у складі венедів і потрапили до Бранденбургії. Правда, львівський науковець Євген Наконечний у своїй книжці «Украдене ім’я. Чому русини стали українцями» (Львів, 2001) підкреслює, що «за дивовижним припущенням Надєждіна таїться відома імперська гіпотеза Погодіна-Соболєвського про українців як про карпатських прибульців на береги Дніпра, які нібито лише зайняли там місце, спорожніле по росіянах».
Словом, як самі бачите, баталія доволі запекла. Та, схоже, обом її сторонам таки бракує достатніх доказів, аби довести свою правоту. Отож нині на цьому полі бою нібито панує нічия. Проте, як на автора цих рядків, шальки терезів могли би схилити свідчення четвертого (третього після апостола Петра) Папи Римського Климентія, про які чомусь ніхто ні з прихильників, ні з опонентів гіпотези «укри — українці» не згадує. Святий Климент, як його називають в Україні, котрого під час чергових гонінь на християн у Римській імперії наприкінці I ст. н. е. імператор Троян заслав аж до Херсонеса, залишив спогади про своє життя-буття у Криму. і він вказує у своїх нотатках, що у Причорномор’ї живе народ «украйн», який має свою мову й писемність.

Як твердить одна з легенд його «житія», святенник навіть навчився тієї мови й писав нею свої повчання у ключі християнської традиції. Очевидно, й тому після хрещення Київської Русі він опинився в такій пошані серед вірних ученню Христовому. Відомо з літопису, скажімо, що після походу на Корсунь у 988 році князь Володимир як Хреститель Русі привіз до Києва «на благословення собі» мощі св. Климента, які було згодом покладено до церкви Пресвятої Богородиці (Десятинної), першого кам’яного храму держави, замисленого і як пантеон, призначений для зібрання руських святиньѕ Уже й не кажемо про церкви Св. Климента, які повиростали в різних містах. Культ папи Климентія тими часами був таким великим, що його разом з Богородицею називали заступником Землі Руської.

Отже, не довіряти такому авторитетному свідченню про «укрів-украйнів» — хай і не карпатських, а кримських — теж немає підстав. і все ж крапку у вченому спорі мовби поклали донбаські сепаратисти як адепти «русскава міра». Зрозуміло, що для них «укри» — лише скорочене «українці». Але така іронія долі, що хоч як, а можна сказати, що свою лепту у відновлення історичної справедливості стосовно давнього коріння роду вкраїнського внесли навіть його споконвічні вороги.

www.galychyna.if.ua
Івано-Франківськ новини Івано-Франківська укри історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
19 переглядів в грудні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Політика
Видатки міської казни складуть 3,5 мільярда гривень, а доходи – 3 мільярди. Відтак, 500 млн грн візьмуть у кредит – для реалізації великих проектів. Зокрема, кредит потрібен, аби завершити будівництво моста і купити нові автобуси.                   Читайте також:  Півтора мільйона гривень міська влада планує виділити на пам'ятники у Івано-Франківську
Пригоди
Зі снігового замету на Прикарпатті витягували вантажний автомобіль комунальної служби. Відтак вчора, 18 грудня в Галицькому  районі села Медуха рятувальники ДПРЧ-3 м. Галич надавали допомогу по вивільненні зі снігового замету вантажного автомобіля, надано допомогу 1 особі Сьогодні, 19 грудня о 03.15 год. в  Івано-Франківську по вулиці Дорошенка рятувальниками  надано допомогу по витягуванні вантажного автомобіля комунальної служби, який застряг в дворі жит...
Суспільство
Верховна Рада України прийняла постанову про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв 2019 року.  За відповідне рішення сьогодні, 18 грудня, проголосували 232 народних депутатів, – повідомляє Вголос. Зазначається, що 2019-го в Україні офіційно відзначатимуть 140 визначних дат, серед яких і річниця від Дня народження Степана Бандери. “1 січня — 110 років із Дня народження Степана Бандери (1909–1959), провідного діяча та теоретика українського національно-визвол...
Культура
У Франківську в кінотеатрі "Космос" автори та актори фільму "Секс і нічого особистого" розповіли журналістам про стрічку перед допрем`єрним показом. Романтична комедія «Секс і нічого особистого» – дітище шоумена Сергія Притули. Сценарій він писав разом зі своїми колегами по «Вар’яти-шоу» Володимиром Жогло, Валентином Сергійчуком, Володимиром Ковцуном та Віталієм Тильним. Режисерське крісло проекту посіла Ольга Ряшина. Фільм став одним з переможців Десятого...
Екологія
Негодна продовжує панувати на Івано-Франківщині. Відтак, управління з питань цивільного захисту ОДА оголосило штормове попередження на середу, 19 грудня. Так, протягом доби на дорогах області та міста Івано-Франківська збережеться ожеледиця, інформує WestNews. Окрім того, 18–19 грудня у високогір’ї області  лавинонебезпечно. Читайте також:  Прикарпатські дороги в проїзному режимі
Пригоди
Сьогодні, 18 грудня, в Івано-Франківську трапилася ДТП за участі легковика та вантажівки. Про це повідомляє, 112. Близько 16:00 на вулиці Галицька, в мікрорайоні Пасічна, трапилась дорожньо-транспортна пригода. Аварія сталася в районі ресторану «Овен» і суттєво ускладнила рух транспорту в напрямку центру міста. Читайте також:  33 ДТП сталося за минулу добу. ФОТО
Пригоди
За минулу добу, 17 грудня, на Прикарпатті трапилися одразу 33 ДТП за добу. Правоохоронці вкотре нагадують за складні погодні умови. На щастя, всі аварії без потерпілих. Причиною ДТП стало погіршення погодних умов: сніг, який не переставав добу, та ожеледиця. Поліцейські радять бути уважними і неухильно дотримуватися Правил дорожнього руху. Читайте також:  Прикарпатські дороги в проїзному режимі
Суспільство
На пам’ятники в Івано-Франківську виділять півтора мільйона гривень Про це повідомили на прес-конференції, пише Правда іф. Як зазначив міський голова Івано-Франківськ, обов’язково встановлять пам’ятник Роману Шухевичу. “Маємо пам’ятник Євгену Коновальцю, минулого року ми встановили пам’ятник Андрію Мельнику. Тепер хочемо щоб у нас був пам’ятник Шухевичу. Також працюємо над пам’ятником нашим воїнам. Ми відкрили в меморіальному сквері стенд з фотографіями бі...
Суспільство
Станом на 17 грудня 2018 року Укрзалізниця відкрила продаж квитків на 23 додаткові поїзди на понад 180 рейсів у найбільш популярних напрямках. Традиційно найпопулярнішими зимовими напрямками є Львів, Закарпаття та Прикарпаття, тому більшість поїздів курсуватимуть саме на захід країни. Робота з призначення додаткових поїздів триває. Пасажирам вже запропоновано більше 150 тисяч місць, інформує WestNews. Зокрема, до Прикарпаття курсуватимуть такі поїзди: №249...