Вербна неділя: традиції і обряди

Вербна неділя - шоста седмиця Великого посту. Цей тиждень передує Страсному тижню, після якого настає світле свято Великодня.

У календарі православних традицій Вербна неділя займає особливе місце, і в 2016 році вона триватиме з 18 по 24 квітня. В останній її день відзначається велике свято - вербну неділю. На шостому тижні Великого посту Церква згадує вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Жителі вітали його листям пальми. Православні слов'яни приходять у храм з гілочками верби, що розпустилася під теплими променями весняного сонечка. Тому останню седмицю Чотиридесятниці називають Квітконосні або Вербною.

Раніше в цей час відкривалися в містах базари, де торгували пов'язаної в пучки квітучої вербою.Букети прикрашали вирізаними з паперу ангелятами - «вербними херувимами». Дітворі купували солодощі та іграшки. Дарували гілки верби, унизані цукерками, пряниками, золоченими горіхами.

У суботу шостого тижня Великого посту християни відзначають велике церковне свято, присвячене чуду воскресіння. Євангеліє розповідає, що за кілька днів до своєї загибелі Ісус повернув до життя свого друга, Лазаря. За традицією ввечері несуть додому з храму запалену свічку. Її зберігають, щоб потім запалити на пасхальному пасці.

На Лазареву суботу пекли хлібці. В одному з них ховали дрібну монетку. Всі домочадці, від малого до великого, мріяли дістати заповітний хлібець. Вважалося, що його володаря чекає невимовне щастя.А дівчина на виданні вдалою знахідку раділа подвійно. Монетка обіцяла їй ще і швидке, благополучне заміжжя.

Основні обряди Вербиці проводяться в суботу, яка носить назву Лазарева, і у Вербну неділю.

У Лазареву суботу ламали вербу. Напередодні Вербної неділі Св. Лазар за вербою лазив.

Існував такий звичай: опівночі молодь обходила будинки з піснями, підходячи до воріт, кричали:"Відчини, відчини, молода, вербешкою бити, здоров'ям більше колишнього наділити!" Зайшов у хату сплячих легенько били гілочками верби і примовляли:
"Верба хлест, бий до сліз, не я б'ю, верба б'є" .
"Верба червона (тільки цей вид святили) б'є марно, а верба біла б'є за справу" .

У Вербну неділю або в Вербицю освячували вербові гілочки. Ними били домашніх тварин під час вигону з хліва або з двору, а увійшовши в будинок, легенько били дітей, щоб були добрими і ввічливими, примовляючи: «не я б'ю, - верба б'є, недалечко червоне яєчко! За тіжнень вже Великдень ".

Також у Вербну неділю існував звичай готувати вербну кашу - колір верби, сережки, які варять у каші і їдять в цей день.

У Закарпатті Вербну неділю називали ще Кольоровим . Освячені гілочки верби клали під ікони, а чоловіки прикрашали ними капелюха. Крім цього в Вербиця в спогад події роздавали верби, вербички - всякого роду гілки, прикрашені робленими квітами.

З Вербною неділею пов'язані і деякі прислів'я:

"Прийде тиждень Вербовий - бери віз у дорогу дубовий".
"ДМЕ Вербич - кожуха тербіч".
"Вербич - два кожухи тербіч".