Курс на прозорість у видобувній галузі. Чи вистачить волі?

Українська видобувна галузь стоїть на шляху великих змін. Передусім нафтогазовий сегмент отримав шанс позбутися «опіки олігархів» і запрацювати прозоро. Згодом відкрити двері для нових інвестицій, а отже, і конкуренції незалежних одна від одних компаній. Та найголовніше, громади на території яких «викачують» природні ресурси мають реальну перспективу стати господарями своєї землі.

В Україні оприлюднений перший звіт за міжнародним стандартом EITI — Ініціатива прозорості видобувних галузей. Стандарт діє у півсотні країн світу і покликаний відкрито поширювати дані про податкові та інші платежі, отримані від компаній, що видобувають природні ресурси. Окрім цього, передбачається розкриття інформації щодо процедур надання дозволів (ліцензій) на користування надрами, обсяги видобутку.

Звіт охопив і Прикарпаття, яке входить у Західний нафтогазоносний регіон, до речі, один з трьох найбільших в Україні. Тут значна частина запасів вуглеводнів належить до категорії прогнозних, тобто ті, які ще доведеться дослідити. Не секрет, що розвідка запасів нафти і газу передбачає значне вкладання коштів. Виробничі підрозділи ПАТ «Укрнафти», «Укркарпатоїл ЛТД», «Укргазвидобування», що роками працюють на Франківщині неохочі у розробці родовищ та буріння нових свердловин. Подекуди витрати на запуск нафтової свердловини можуть сягати десятків мільйонів гривень.

«На території Івано-Франківської область чи не вперше у центральній Європі почали видобувати нафту і газ, — розповідає професор, директор Науково-дослідного інституту нафтогазової енергетики та екології Максим Карпаш. — Сьогодні наш регіон проблемний і не показовий – 80% усіх ліценції на видобуток вуглеводнів належить великим компаніям, які зареєстровані не за місцем роботи. Левову частку податків вони сплачують до державного бюджету. Зрозуміло, що територіальні громади недоотримають значних коштів і не можуть розвиватися».

Нафтова трійка

Без шансів на розвиток ось уже понад двадцять років живуть громади Пасічної, Пньова і Биткова у Надвірнянському районі. У цих населених пунктах проживає більше 15 тис. населення.

Колишня слава нафтових селищ, коли там працювали англійські, французькі і польські компанії, давно минула. У 1909 році Прикарпатський регіон зумів вийти на 3-тє місце у світі (після США і Росії) з видобутком 4% світової нафти. Архівні дані про той славний період зберігаються у Музеї нафтопромислів Галичини міста Надвірна. Тоді на цій території викачали 2 млн т чорного золота. З тих часів у районі залишилися старі кам’яниці та утворилися цілі династії нафтовиків. Тут майже у кожній родині є працівник нафтогазової галузі. Чимало висококваліфікованих спеціалістів тепер трудяться у Росії. Причини такої міграції прості — там кращі умови праці і заробітки на порядок вищі.

 У 1909 році Прикарпатський регіон зумів вийти на 3-тє місце у світі (після США і Росії) з видобутком 4% світової нафти.

Сьогодні дві сотні працівників підприємства НГВУ «Надвірнанафтогаз», які обслуговують Битків-Бабченське родовище у відпустках, а далі працюватимуть у режимі неповного робочого дня. Дехто знову подасться шукати кращої долі за кордоном. Люди кажуть, що вони стали заручниками «перерозподілу сфер впливу у галузі». У липні минулого року Державна служба геології та надр України не продовжила дію спеціального дозволу, що дає право добувати нафту і газ на цьому родовищі.

«Мотивація такого рішення проста – ПАТ «Укрнафта» не сплатила якийсь податок, — розповідає селищний голова Биткова Василь Вінтоняк. Він неодноразово звертається до Держгеонадра вжити відповідних заходів, бо через зупинку роботи є ризик техногенної аварії на старих свердловинах і підвищення рівня загазованості. — Оббиваю пороги, бо екологічна ситуація у селі загрозлива – газ безконтрольно виходить з-під землі. Не можна нехтувати безпекою людей не тільки у Биткові, а й сусідніх селах Бабче і Пасічній».

Оббиваю пороги, бо екологічна ситуація у селі загрозлива – газ безконтрольно виходить з-під землі.

Люди у населеному пункті навіть не називають Битків селищем, дороги тут розбиті, немає вуличного освітлення, належного берегоукріплення, є потреба у дитсадку, громада уже десятиліття не може добудувати два корпуси ЗОШ І-ІІІ ст.

«Коштів на розвиток немає. За приблизними підрахунками у нас видобувають щороку вуглеводнів на 160 млн. грн. Точні дані нам не повідомляють. Щомісяця громада отримує 33 тис. гривень надходжень у місцевий бюджет, – продовжує Вінтоняк. — Якби громада мала відсоток за ренту, яку компанія сплачує у державний бюджет, ми б були мільйонерами».

Востаннє дороги у Биткові ремонтували торік, щоправда зробили тільки 200 м, на більше не вистачило коштів. Нагальна проблема – добудова школи, бо у селищі проживає близько 600 дітей шкільного віку і 73 дитини дошкільного віку.

Якби громада мала відсоток за ренту, яку компанія сплачує у державний бюджет, ми б були мільйонерами

Схожа ситуація у сусідньому Пньові і Пасічній — вщент розбиті дороги, аварійні мости і відсутність берегоукріплень. Коштів, щоб вирішити усі ці проблеми теж не вистачає. Більше того, у Пасічній нафтовий промисел завдав екологічних збитків. Поверхневий шар водоносних горизонтів внаслідок видобувної діяльності забруднений, як наслідок вода у колодязях стала непридатна для пиття.

«При надані спецдозволу на видобуток нафти і газу на території Битків-Бабчинського родовища потрібно врахувати особливі умови, так забезпечимо інтереси громади: будівництво доріг, фінансування соціальних і культурних проектів та екологічні заходи, — підкреслює мешканець с. Пнів і громадський активіст Андрій Гунда. — Прийде нова компанія і якщо в угоді не будуть передбачені умови для захисту наших прав, то нічого не зміниться».

Поверхневий шар водоносних горизонтів внаслідок видобувної діяльності забруднений, як наслідок вода у колодязях стала непридатна для пиття.

Відповідальність, чи будуть захищені громади на території яких викачують нафту і газ, лежить на плечах держави, переконаний Гунда. Територіальні громади сьогодні опинилися у ситуації, коли природні ресурси їм не належать. Вони не мають засобів впливу на видобувні компанії, які здебільшого є власністю олігархів.

Територіальна децентралізація = фінансова децентралізація

Місцеві громади хочуть знати, скільки коштів видобувні компанії заробляють на їхній території, і які податки сплачують у бюджети всіх рівнів. Хто видобуває надра? Ці та інші питання матимуть неабияке зазначення для встановлення відповідальних громад.

Перший Звіт ІПВГ показав наскільки не прозоро здійснюють свою діяльність видобувачі. Мало того, Державна фіскальна служба України поставила під сумнів можливість оприлюднення звіту, затримавши надання інформації. Так, із 120 нафтогазових компаній, які працюють на території України, тільки 38 надали повну відповідь.

Безымянный

«Перше слово мало б бути за державними компаніями. Вони мають стати прикладом прозорої роботи, у тому числі і сплати податків, соціальної відповідальність бізнесу. Власне, перший Звіт ІПВГ за 2013 рік не досконалий, але він тільки підіймає дискусію. Між трьома зацікавленими сторонами: компаніями, владою і громадськістю має бути діалог», — вважає професор Максим Карпаш.

Адміністративно-територіальна реформа передбачає, що громади отримають фінансову незалежність, і самі зможуть розпоряджатися податковими надходженнями. Це стосується і надходжень від видобувної галузі.

«У перспективі ми можемо говорити про фонд майбутніх поколінь, багато країн, які підтримують ініціативу прозорості мають подібні фонди, – продовжує Карпаш. – Кошти від видобутку надр акумулюють та використовують для інноваційних, а також освітніх і соціальних проектів».

Українські громади очікують децентралізації рентних платежів, аби гроші надходили не у держбюджет, а відтак на місця «спускалися» копійки.

«Практика сплати ренти саме у місцеві бюджети є у центральній Європі. Щоправда адміністративно-територіальна реформа там уже відбулася. Вони пройшли шлях не тільки територіальної децентралізації, а й фінансової, — додає Максим Карпаш. — Сьогодні в Україні питань більше, ніж відповідей. Думаю, буде ще низка законопроектів, які доведеться прийняти».

Роман Ніцович, керівник програм аналітичного центру DiXi Group (м. Київ) згідний, що законодавча база щодо видобувної галузі у нас не врегульована. Він перелічує три основні вимоги, які стосуються видобувних компаній: «По-перше, звітність має охоплювати усіх надрокористувачів і розкривати детальну інформацію ще на рівні проектів. По-друге, окрім суто фінансових даних, набагато цікавішим є оприлюднення іншої інформації, зокрема, про соціальні програми, заходи з охорони довкілля, інвестиції та зайнятість — питань, які пов’язані з громадами. По-третє, закритість і утаємниченість повинні мати наслідки у вигляді конкретних штрафних санкцій. Природні ресурси за ст. 13 Конституції України — належать народу, відтак суспільство має право вимагати від компаній належного рівня відкритості».

Чи вистачить волі усім сторонам грати по-новому. Громадськість та відповідальні громади не тільки на Прикарпатті очікують на ще один важливий крок — законопроект «Про звітність видобувних компаній». Закон покликаний вирішити питання, які роками залишалися у тіні нафтогазових спекуляцій. Парламент прийме закон можливо у найближчі місяці. Фактично законопроект враховує передовий досвід західних країн та вимоги директив ЄС, які наша держава має виконати.

Безымянный2

Цікаво: На Рожнятівщині нафтове підприємство завдало екологічних збитків на суму у понад 1 млн грн (ФОТО + ВІДЕО)