Фінанси, енергетика, культура, транспорт, працевлаштування – сфери, якими завідують прикарпатці у Києві

Центральна влада ще з 90-х в більшості належить представникам великих промислових та торгових центрів – Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Харкова і, звичайно, Києва. Змінюється лише співвідношення земляцтв, в залежності від «прописки» керівництва країни. Минула ера «донецьких», розгулявся золотий час «вінницьких». А ось вихідці з Прикарпаття на столичних посадах, хоч і рідко, зате – мітко.

Ігор НАСАЛИК, міністр енергетики та вугільної промисловості України
Колишній мер Калуша, народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Ігор Насалик, який також балотувався у мери Івано-Франківська, очолює міністерство енергетики та вугільної промисловості в новому уряді Володимира Гройсмана. Саме довкола кандидатури Ігоря Степановича на посаду міністра енергетики коаліціянти у парламенті дебатували до останнього. Перед призначенням тоді ще керівник фракції БПП Юрій Луценко розповів, що сумніви щодо нього стосуються у минулому спільного бізнесу з Петром Димінським. Але у підсумку міністром на спірну посаду таки затвердили нашого земляка.
Ігор Насалик є уродженцем Кіровоградщини, але бізнесова й політична кар'єри пов'язані з Прикарпаттям – у Рогатині він розпочинав бізнес, Калуш очолював як міський голова з 2006 по 2014 роки. Ігорю Насалику близька тема ПЕК. У Верховній Раді він був членом профільного парламентського комітету. На рахунку нардепа близько 50 законопроектів, предметний інтерес яких у більшості стосується саме енергетики та видобутку вуглеводнів. Йому приписують солідний список активів і серйозні інтереси в паливному бізнесі. Зокрема у багатому на енергоресурси Калуші. Хоча сам міністр після призначення запевнив: станом на сьогодні бізнесових інтересів в енергетичній сфері він не має. На новій посаді Ігор Насалик уже зробив кілька гучних заяв та вплутався у пару міні-скандалів. Зокрема він висловив намір реструктуризувати НАК «Нафтогаз» як «незрозумілу структуру». Крім того, міністр, в силу займаної посади, більше за інших членів уряду наразився на шквал критики стосовно «цінової зрівнялівки» тарифів на газ для населення та підприємців, введеної Кабміном з 1 травня цього року.

Урядовий портфель Ігоря Степановича на Прикарпатті породив ще одну інтригу: тепер, згідно з законом, на виборчому окрузі у Калуші, звідки Насалик обирався нардепом, мають відбутися перевибори. Чи перейде округ у «спадок» Насалику-молодшому – Сергію, брату Ігоря Степановича, дізнаємося вже незабаром.

Євген НИЩУК, міністр культури України
«Голос Майдану» – український актор театру та кіно, народний артист України став міністром культури в новосформованому уряді Володимира Гройсмана. Цю посаду він уже обіймав з 27 лютого до 2 грудня 2014 року. Тоді і самі митці, і експертне середовище про діяльність міністра відгукувались дуже позитивно. Менше ніж за місяць на посаді він досяг домовленостей про включення України до проекту «Креативна Європа», ініціював програми «Взаєморозуміння» та «Донкульт», спрямовані на культурну інтеграцію східних регіонів, спільно з громадськістю виробив план стратегії розвитку культури (згодом відкинутий В’ячеславом Кириленком), ініціював заборону в'їзду на територію України російським артистам, що висловлювались у підтримку російської агресії, ініціював конкурс на найкращий проект меморіалу «Небесній сотні». Але до наступного складу уряду, сформованого 2 грудня 2014 року, після парламентських виборів, він чомусь не потрапив. Його посаду зайняв В’ячеслав Кириленко.
У Кабміні Володимира Гройсмана Кириленко теж отримав портфель – віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань. Тож не дивними є робочі конфлікти між урядовцями, пов’язані з бажанням Кириленка впливати на рішення нашого земляка.
Євген Нищук народився в Івано-Франківську, але все його доросле життя – від здобуття акторської освіти – триває в Києві. У перерві між міністерською роботою він працював актором у київському Національному театрі імені Івана Франка. За квотою президента він був членом кількох відбіркових комісій до Антикорупційного бюро.

Ігор ПРОКОПІВ, Президент ПАТ «Укртрансгаз»
Ігор Прокопів – родом з Калущини, депутат міської ради двох попередніх скликань від «Нашої України» та «Фронту змін» Арсенія Яценюка. У різні роки очолював нафтогазові підприємства області: «Івано-Франківськтеплокомуненерго», «Івано-Франківськ-Пропан», «Укрнафтогазкомплект», «Прикарпатенергосервіс». За неофіційною інформацією, був фактичним власником мережі газових заправок «Калан».
З 2011 року обіймав посаду голови правління ВАТ «Івано-Франківськгаз», що входить у сферу інтересів олігарха Дмитра Фірташа. А у квітні 2014 року пішов на солідне підвищення до столиці – після кадрових чисток людей Януковича, рішенням Кабінету Міністрів України був призначений першим заступником голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Через місяць, у травні того ж року, Ігор Прокопів отримав портфель першого заступника НАКу. А ще через два місяці, у липні, рішенням зборів акціонерів очолив «Укртрансгаз», 100% якого належить НАК «Нафтогаз України».
«Укртрансгаз» експлуатує систему магістральних газопроводів і 12 підземних сховищ газу країни. Пропускна здатність ГТС України на вході становить 288 млрд. куб. м, на виході – 178,5 млрд. куб. м, у тому числі в країни Європи 142,5 млрд. куб. м, Молдову – 3,5 млрд. куб. м. Керувати всім цим господарством Ігорю Прокопіву довірили аж на п’ять років, з яких уже два він успішно справляється з цим завданням.
На посаду у НАК «Нафтогаз» Ігоря Прокопіва, за його ж зізнанням, запросив особисто тодішній прем’єр Арсеній Яценюк. «Покликав мене і сказав: «Ігоре, ти повинен помогти нам перейти зиму»... Таким чином я пішов у НАК на три місяці у відрядження», – розповідав Ігор Богданович у інтерв’ю місцевим ЗМІ. Відрядження, як бачимо, переросло у довготривалий контракт.
Після відставки Арсенія Яценюка позиції Ігоря Прокопіва дещо послабилися. Однак на користь нашого земляка не лише п’ятирічний договір про керівництво «Укртрансгазом», а й властива йому політична багатовекторність. Адже не чужий він і Дмитру Фірташу, і ще одному нашому земляку іванофранківцю Олегу Бахматюку.
Варто зазначити, до свого призначення у столицю, окрім кар’єри у нафтогазовій сфері на Прикарпатті, Ігор Прокопів був успішним політиком, вів доволі публічне життя. Балотувався на посаду міського голови Івано-Франківська у 2010 році, пізно стартувавши отримав третє місце.
Однак посівши крісло у НАКу, Ігор Прокопів цілковито занурився у менеджерську роботу. Забувши про політику, він майже зник з публічної площини.

Роман ЧЕРНЕГА, голова Державної служби України з питань праці
Роман Чернега – уродженець Галича, юрист за освітою. Політичну кар’єру розпочав майже після досягнення повноліття. У 19 років був обраний депутатом міськради Івано-Франківська, пізніше обіймав керівні посади на держслужбі в області, викладав у вишах. У 2010 році Роман Чернега став головою Івано-Франківської обласної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка» та був обраний депутатом місцевої облради. У грудні 2012 року пройшов до Верховної Ради за списками УДАРу.
У січні 2015 року Роман Чернега очолив новостворену структуру – Державну службу з питань праці, що восени 2014 року об’єднала функції Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки та Державної інспекції з питань праці. Тоді ж фактично припинив політичну діяльність, вийшов з лав «УДАРу» та з’являється на публіці виключно у ролі чиновника.
Свого часу Роман Чернега працював у відділенні реалізації нафтопродуктів по Івано-Франківській області ВАТ «Укрнафта» – компанії, що контролюється Ігорем Коломойським. Через що стрімкі політичні успіхи Романа Тарасовича пов’язують саме з цим олігархом та деякими впливовими людьми з середовища групи «Приват» – Богданом Гдичинським й колишнім тестем Чернеги Володимиром Чуприною.

Михайло НОНЯК, голова Державної служби України з безпеки на транспорті
Кар’єра Михайла Ноняка теж відрізняється наочною стрімкістю, яка припадає на період після Революції гідності. До революційних подій його ім’я широкому загалу не було відоме взагалі. На Майдані Ноняк був сотником «Самооборони», згодом був комендантом Межигір’я.
Михайло Ноняк родом з Богородчанщини, політичну діяльність розпочав у Надвірній. У 2002—2006 роках був депутатом Надвірнянської міської ради, з 2004 року очолював надвірнянський осередок ВО «Свобода». Однак у 2010 році змінив політичну орієнтацію на партію «Громадянська позиція», одразу був обраний головою її надвірнянського осередку, йшов у мери Надвірної кандидатом від цієї політсили. Згодом, у 2014 році, балотувався на виборах до Верховної Ради на окрузі з центром в Івано-Франківську уже як представник «Народного фронту».
Парламентські вибори Михайло Ноняк програв. Але до столиці все одно перебрався. У квітні 2014 року він отримав дуже престижну посаду – заступника мііністра доходів і зборів України – очільника служби боротьби з корупцією і контрабандою. Призначення Михайла Ноняка розцінювалося як «нова кров», хоча й породило багато незрозумілостей з боку експертного середовища. В першу чергу через відсутність спеціальної освіти (свого часу він закінчив лише газонафтопромисловий факультет ІФНТУНГ). Ноняка делегували у відомство начебто через досвід спілкування з податковою службою. До революції він був приватним підприємцем.
На посаді заступника головного податківця країни Михайло Ноняк трудився донедавна. У січні 2016 року розпорядженням Кабміну його призначили на нову посаду – заступника новоствореної структури – Державної служби України з безпеки на транспорті. Пізніше, у квітні цього року він став головою цього відомства.

Андрій РЯЗАНЦЕВ, начальник управління верифікації та моніторингу соцвиплат Міністерства фінансів України
Прикарпатець Андрій Рязанцев – банкір з 20-річним стажем, колишній депутат Івано-Франківської міськради (з 2006 по 2010 роки), дворазовий володар звання «Банкір року», кандидат і майбутній доктор економічних наук Економічного університету у Вроцлаві.
Свого часу Андрій Рязанцев був незмінним головою правління банку «Прикарпаття», який, вийшовши у 2007 році на всеукраїнський рівень, спершу був «Плюс Банком», а нині має назву «IdeaBank». Андрій Рязанцев керував «IdeaBank» до 2014 року.
Після «IdeaBank» він встиг попрацювати у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, побути тимчасовим адміністратором «CityCommerce Bank» та стати в цій іпостасі фігурантом конфлікту. Після численних мітингів вкладників, які стверджували, що тимчасовий адміністратор визнає всі депозитні договори недійсними і відмовляє у виплаті гарантованої суми вкладу, ФГВФО прийняв рішення змінити уповноважену особу. У січні цього року тимчасовим адміністратором було призначено іншу людину. Ротації у банку супроводжувалися скандалами: Андрій Рязанцев відмовлявся скласти повноваження тимчасового адміністратора і не визнавав нове призначення Фонду, розірвавши його рішення. У кабінеті адміністратора навіть сталася бійка.
Після цього Андрій Вікторович змінив місце роботи. У вересні 2015 року він отримав посаду у Міністерстві фінансів, яке на той час очолювала Наталія Яресько. Андрій Рязанцев став заступником директора Департаменту забезпечення діяльності міністра фінансів України (патронатної служби). У лютому цього року прикарпатського банкіра перевели на вищу та відповідальнішу посаду – керівника управління верифікації і моніторингу Мінфіну, що передбачає ревізування соцвиплат населення та пошук «мертвих душ». Перед призначенням Андрій Рязанцев успішно пройшов «люстраційну» перевірку.

Петро ШКУТЯК, керівник робочої групи управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України з перевірки прокурорів
«Петро Шкутяк, 35 років, пройшов шлях від помічника майстра, був головою Долинської райдержадміністрації, брав участь у мовному майдані, у великому Майдані, добровольцем Майдану пішов на фронт, був важко поранений під Луганським аеропортом у селищі Георгіївка... Має 5 дітей», – так коротко біографію Петра Шкутяка переповів генпрокурор України Юрій Луценко на прес-конференції у кінці травня, відкриваючи карти щодо нових призначень у його відомстві. Тоді про призначення франківця на відповідальну посаду у Генпрокуратуру стало відомо остаточно. Робоча група в управлінні внутрішньої безпеки під керівництвом Петра Шкутяка займеться очищенням прокуратури від корупціонерів. Вона звірятиме декларації про майно прокурорів та членів їхніх сімей із деклараціями про їхні прибутки.
Політика Петра Шкутяка читачам «ЗК» представляти не потрібно. Він відома у місті постать, кандидат у мери на останніх виборах, чинний депутат міськради, голова фракції БПП «Солідарність», учасник АТО. Його батько, Зіновій Шкутяк, у 1998—2006 роках був мером Івано-Франківська, згодом — народним депутатом V і VI скликань Верховної Ради.

Завівши мову про прикарпатців у столиці, окрім тих, хто керує у державних відомствах, не можна не згадати ще цілу когорту наших впливових земляків. На народних обранцях зупинятися не будемо. Їхні прізвища постійно на слуху і не викликають сумнівів у своїй значущості. Це Олександр Шевченко, Юрій Соловей, Юрій Дерев’янко, Володимир Шкварилюк, Михайло Довбенко, Анатолій Матвієнко, Юрій Бабій, Анатолій Дирів, Юрій Тимошенко.
Принагідно згадаємо інших впливових далеко за межами малої батьківщини прикарпатців.

Олег БАХМАТЮК, бізнесмен та політик
Прикарпатський олігарх, «яєчний барон» – такими титулами в народі нагороджений уродженець Івано-Франківська, бізнесмен, політик та банкір Олег Бахматюк. Він побудував найбільший агрохолдинг в Україні та Європі «Укрлендфармінг» (ULF), що займається виробництвом яєць та володіє земельним банком більше 650 000 га.
Зараз бізнесмен переживає не найкращі часи. З 2010 року він вів агресивну експансію, за кілька років виріс в шість разів, поглинувши більше десятка гравців.
Олегу Бахматюку вдалося побудувати типову фінансово-промислову групу. Приплив грошей для розвитку компанії частково забезпечували свої ж банки – «VAB» та «Фінансова ініціатива».
Але незабаром після анексії Криму та початку АТО ситуація різко змінилася.
Перший час Нацбанк підтримував фінустанови бізнесмена, виділивши їм близько 10 млрд. грн. рефінансування. Але після того як Степана Кубіва на посаді голови НБУ змінила Валерія Гонтарєва, взаємини між ними змінилися. До середини 2015-го НБУ вивів з ринку обидва банки. І про борги не забув. Зараз регулятор намагається стягнути їх в суді, наклавши арешт на майно бізнесмена.
В сьогоднішню кризу ULF влетів перевантажений боргами – $ 1,7 млрд. Та й в тому ж таки Криму і Донбасі бізнесмен втратив частину виробничих потужностей. Багато колег-конкурентів вважають, що Бахматюку не вдасться викрутитись цього разу. Втім, швидкий крах ULF пророкують останні чотири роки, а знаючи здатність Олега Романовича виходити «сухим з води», ми так однозначно стверджувати не будемо.

Ігор ПАЛИЦЯ, голова Волинської облради, екс-голова Одеської ОДА
Ігор Палиця – уродженець Луцька, але за пропискою прикарпатець з високих гір – згідно з реєстрацією він мешкає в селі Поляниця Яремчанської міської ради. Палиця один із найвпливовіших політиків України, визнаний найбагатшою людиною Волині. Ігоря Палицю називають одним з найближчих соратників Ігоря Коломойського, з липня минулого року він член політради партії «УКРОП».
Окрім офіційної прописки, з нашим краєм його пов’язують бізнес-інтереси. В Івано-Франківську Ігор Палиця, зокрема, є власником універмагу «Прикарпаття». Крім того, він є кумом відомого прикарпатського політика, голови бюджетної комісії облради, «укропівця» Миколи Палійчука.
Бізнесовий шлях Ігоря Палиці починався з рідного міста – Луцька. Найвідоміша тамтешня фірма, до якої має стосунок цей політик, називається «Мавекс». Нині її очолює батько Ігоря Петровича – Петро Палиця. На початку 90-х фірма торгувала нафтопродуктами. Згодом, через зацікавленість обох у нафтогазовій сфері та Надвірнянському НПЗ зокрема, Ігор Петрович зблизився з олігархом і власником групи «Приват» Ігорем Коломойським. Так бізнес-плани Ігоря Палиці потроху зав’язалися з Прикарпаттям. З 1999 по 2003 рік він був комерційним директором і головою правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», який контролює група «Приват». А в 2003 році пішов на підвищення – став головою правління ВАТ «Укрнафта». В 2007 році обраний народним депутатом від НУНСу, після чого залишив пост очільника «Укрнафти». Знову обраний парламентарем у 2012 році як мажоритарник на одному з округів Волині. У 2014—2015 роках був головою Одеської ОДА. Нині – чинний голова Волинської облради та член наглядової ради «Укрнафти».
Наразі Ігор Палиця має намір знову балотуватися до парламенту на позачергових виборах від округу на Волинщині, де кілька скликань поспіль перемагав Ігор Єремеєв. Рік тому Єремеєв загинув, отримавши травму під час кінної прогулянки. Однак поки парламентарі так і не призначили вибори на окрузі покійного політика. Подейкують, це пов’язано саме з намірами балотування Ігоря Палиці. Протиставити йому Банкова подумує навіть сина Ігоря Єремеєва Романа.

Олег СИНЮТКА, голова Львівської ОДА
Олег Синютка народився в селі Куропатники на Тернопільщині. До Івано-Франківська він поїхав здобувати вищу освіту, і відтоді життя його міцно пов’язане саме з Прикарпаттям. Тут почалася його кар’єра як управлінця. З 1995 року він очолював СТ «Маслосоюз» в Івано-Франківську (на момент призначення йому було 25 років). Далі, з 2001 по 2002 роки виконував обов’язки директора ТОВ «Івано-Франківське АвтоЗАЗ-ДЕУ».
Після цього кар’єра Олега Синютки пішла на злет. Він став заступником міського голови Івано-Франківська Зіновія Шкутяка, депутатом Івано-Франківської облради.
У 2006 році Синютка очолив департамент економічної політики Львівської міської ради. Таке призначення мера Львова Андрія Садового експертне середовище тоді оцінило неоднозначно. Але нікому невідомий на той час «парашутист» Олег Синютка поступово розвіював сподівання скептиків. З липня 2007 року він став другою людиною у Львові – першим заступником Львівського міського голови.

На цій посаді Олег Михайлович, пліч-о-пліч з Андрієм Садовим, пропрацював 7 з половиною років. Саме тому Синютку твердо називають «людиною з орбіти Садового».
Втім, у грудні 2014 року в політологів з’явилися підстави віднести віце-мера Львова до багатовекторних політичних фігур – після обрання Петра Порошенка Президентом України він призначив Синютку головою Львівської ОДА.
На останніх місцевих виборах минулого року Олега Синютку розглядали як одного з найпотенційніших претендентів на посаду міського голови Івано-Франківська.
На посту очільника Львівщини Олег Синютка перебуває і досі, уже більше року. Що в порівнянні з попередніми керівниками ЛОДА, які не встигали відпрацювати там і півроку, становить справжній рекорд. За цей час Олег Синютка заслужив тверду репутацію трудоголіка і «людини, що робить дороги».

Андрій РОМАНЧУК, керуючий партнер юридичної компанії «Moris Group»
Відомий адвокат, керуючий партнер юридичної компанії «Moris Group», двічі депутат обласної ради та екс-перший заступник голови ІФ ОДА, Андрій Романчук народився в Івано-Франківську. Його компанія «Moris Group», яка у 2007 році розширилася з Франківська до Києва, сьогодні належить до півсотні найкращих в Україні. «Moris Group» веде юридичний супровід бізнесу, що належить дуже впливовим людям – Олегу Бахматюку, Миколі Круцю, Андрію Мацолі та іншим. Серед клієнтів Андрія Романчука – Федерація футболу України та ряд банківських установ.
Кар’єру Андрій Романчук розпочав рано. Перший досвід управлінської роботи Романчук отримав ще студентом, коли у 1995 році очолив «Студентське братство». Каже, саме там закладалися ази та принципи роботи в команді, вміння спілкуватися з людьми та керувати процесами. Через три роки він очолив Івано-Франківський обласний центр соціальних досліджень, який створив разом з колегами. А у 2004-му разом з партнером заснував юридичну компанію, яка стала основою нинішньої «Moris Group». У 2007 році Романчук зробив ризикований крок – переїхав до Києва, відкривши там офіс своєї юрфірми. І не схибив. Сьогодні «Moris Group» у всеукраїнському «топі» юридичних компаній.
Андрій Романчук має чималий досвід роботи на державних посадах. У 2005 році він був призначений на посаду начальника головного управління правової роботи та внутрішньої політики облдержадміністрації. Починаючи з того ж року і аж до 2007-го працював на посаді першого заступника голови ОДА Романа Ткача (до речі, на той час був наймолодшим в Україні з тих, хто обіймав аналогічні пости – йому було 27 років). До цього він також встиг попрацювати помічником тодішнього народного депутата Миколи Круця. Саме з Миколою Федоровичем Андрій Романчук пов’язує своє «становлення як людини, яка причетна до політики».
Після останніх місцевих виборів минулого року Андрія Романчука називали одним із претендентів на пост голови Івано-Франківської облдержадміністрації…
Наприкінці минулого року один з партнерів «Moris Group» Андрія Романчука – теж наш земляк, франківець Юрій Запісоцький очолив Федерацію футболу України. У 2006—2007 роках він працював начальником головного управління правової роботи та внутрішньої політики Івано-Франківської ОДА. Згодом став партнером у юридичній компанії «Moris Group», де вів напрямок міжнародний арбітраж та антидемпінгові дослідження.

Руслан КНЯЗЕВИЧ, екс-представник Президента в парламенті
Політик та юрист, народний депутат чотирьох останніх скликань, народився в Івано-Франківську. Однак, подавшись на навчання до столиці ще на початку 90-х (навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю юрист-міжнародник, референт-перекладач з англійської мови), там і залишився. Політична діяльність та кар’єра, а згодом і сім’я Руслана Князевича міцно прив’язали його до Києва. У 1997 році він став помічником-консультантом народного депутата. Згодом три роки працював помічником голови ЦВК, потім керівником служби, першим помічником голови. А у 2002 році став керівником секретаріату Центральної виборчої комісії.
«Зірковий час» Руслана Князевича настав в листопаді 2004 року. Тоді він як член ЦВК відмовився візувати рішення Центрвиборчкому про перемогу Віктора Януковича в другому турі президентських виборів. Трохи пізніше Князевич свідчив у Верховному Суді України, де слухалася справа про фальсифікацію виборів. Після цього він був обраний до Верховної Ради за списком блоку «Наша Україна». Згодом Руслан Князевич обирався нардепом від «Батьківщини». У чинному скликанні парламенту він член Блоку Петра Порошенка.
У 2014—2015 роках працював представником Президента у Верховній Раді.
Руслан Князевич племінник екс-міністра охорони здоров'я Василя Князевича, члена другого Кабміну Юлії Тимошенко. Рідний дядько депутата ще до отримання портфеля міністра курирував групу медиків, які дбали про здоров'я Віктора Ющенка після отруєння.
Дружина політика Дарія Павленко – сестра екс-міністра сім'ї, молоді і спорту Юрія Павленка.