На «Власний дім» у держави бракує коштів

Цільова програма «Власний дім» діє в Україні вже понад півтора десятка років. Вона є фактично єдиною програмою, яка дає можливість жителям сіл отримати пільговий кредит (під 3% річних, а багатодітним сім’ям — безвідсотковий) на спорудження нового будинку — в сумі до 300 тис. грн., на придбання житла — 200 тис., на реконструкцію або добудову існуючої оселі — 150 тис., на будівництво інженерних мереж до неї — до 50 тис. грн. Вікових обмежень для отримання кредиту немає. Селяни можуть взяти його на 10, 20 років, а молоді люди віком до 35 років — і на 25. Для сімей, що мають троє і більше дітей, кредит взагалі безвідсотковий. Тому останнім часом сільське населення виявляє дедалі більший інтерес до цієї програми.

Але, як мовиться, найшла коса на камінь — різко забракло коштів на кредитування через те, що й на 2016-й (уже сьомий рік поспіль!) не заклали їх у загальному фонді Державного бюджету для надання відповідних субвенцій обласним бюджетам, а виділяють набагато менші суми коштів із його спецфонду — за рахунок тих грошей, що повертають позичальники. Це прирікає програму «Власний дім» на поступове згортання кредитування сільських забудовників — власників особистих селянських господарств, працівників аграрних підприємств, охорони здоров’я, освіти, культури, органів місцевого самоврядування. А ще лютневою постановою Кабміну перелік сільських жителів, які мають право на отримання кредиту, доповнено воїнами АТО і переселенцями. 

Тим часом, за словами голови Івано-Франківського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Гаврилка, торік в області чимало укладених із громадянами договорів на кредитування будівництва нових осель так і залишилися непрофінансованими, показник введення в дію житла впав на 45,6%, і ця сумна тенденція триває. На нинішній рік потреба в коштах на фінансування програми становить 9 млн. грн., проте реально на її реалізацію обласний фонд зміг запланувати лише 3,1 млн.: із цієї суми 1,1 млн. — зі спецфонду Державного бюджету, а близько двох третин — з обласного та районних бюджетів. Причому строкатими є й показники виділення коштів районами для кредитування своїх же сільських забудовників: найкраще співфінансують цю справу Коломийський, Рожнятівський і Калуський райони, а найгірше — Надвірнянський, Рогатинський, Долинський та Верховинський.

Та й інші учасники розширеного кущового засідання ради асоціації «Власний дім», котре відбулося в івано-Франківську, застерігали від зумовленої обрізанням державного фінансування загрози стагнації регіональних програм підтримки індивідуального житлового будівництва на селі — єдиного на сьогодні, як вважає голова асоціації Людмила Гутніченко, механізму, який працює в річищі соціально-економічного розвитку сільських територій. Це було б тим більш прикро з огляду на вже досягнуті результати і позитивний досвід здійснення кредитної програми. Адже, як сказав на засіданні, привітавши гостей із кількох областей та зі столиці, заступник голови облдержадміністрації Ярослав Паранюк, на Прикарпатті програму «Власний дім» реалізують із 1998 року і вона «частково розв’язує проблеми села». За цей час введено в дію 417 будинків загальною площею 74,1 тис. кв. м, газифіковано 337 будинків, зокрема саме завдяки цій програмі — цілий житловий мікрорайон у селі Загвізді Тисменицького району. Також забезпечено водопостачанням 22 оселі в інших районах івано-Франківщини. На сьогодні в області укладено близько 900 договорів, які передбачають поліпшення житлових умов селян. Цього року на кредитування сільських забудовників передбачено виділити з обласного бюджету 585 тис. грн., у т. ч. 200 тис. — з його загального фонду і 385 тис. — зі спеціального (кошти від повернення кредитів). 

Якщо на початках програму «Власний дім» фінансували у співвідношенні: 60% — із Державного бюджету і 40% — із місцевих, то тепер пропорції змінилися з точністю до навпаки й питома частка державних коштів і далі зменшується. За обмеженості асигнування їх на цю важливу програму голови Львівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі — Зеновій Древняк і Тернопільського — Сергій Рібун, заступник голови Чернівецької обласної ради Віталій Мельничук, голова ради асоціації «Власний дім», голова Вінницького обласного фонду Володимир Бабошин бачать можливість «пом’якшення» нинішньої ситуації у якомога швидшому прийнятті Верховною Радою закону про децентралізацію, який дозволить  перенаправити кошти від центру до регіонів. Представник Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Тетяна Заславець привернула увагу учасників засідання до такого резерву кредитних ресурсів для підтримки сільських забудовників, як місцеві бюджети. Саме за їх рахунок, порівняла вона, до Закарпатського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надійде 11,5 млн. грн. із запланованої на нинішній рік суми 18 млн., тоді як у Чернівецькій області із цього джерела передбачено профінансувати лише 421 тис. грн. із передбачених програмою 3 215 тис. (насправді, як випливає з інформації голови Чернівецького обласного фонду Ніни Семейкіної, і ці дві цифри реально будуть набагато меншими, бо наразі буковинці затвердили загальну суму цьогорічних видатків на «Власний дім» лише 990 тис. грн.). 

Ось який разючий розрив у двох подібних за своїми умовами регіонах! До речі, чільника Закарпатського фонду Миколу Андруся на засіданні засипали запитаннями, як це їм вдається надавати підтримку сільським забудовникам на таку велику суму і стільки коштів із місцевих бюджетів залучати до фонду. Він розкрив свої «секрети»: активно співпрацює як з ОДА та облрадою, так і з РДА та районними радами, обласний фонд укладає угоди про співпрацю на умовах співфінансування навіть із сільськими радами, котрі нинішнього року перекажуть фондові аж 5 млн. грн. Маючи міцну основу кредитних ресурсів, 20% їх М. Андрусь із колегами можуть дозволити собі «приберігати» як своєрідний страховий фонд у фонді: за ці кошти надоперативно, відразу після недавніх сильних градобоїв на Закарпатті, кредитували ремонт покрівель будинків навіть сільським пенсіонерам. Надають кредит і якщо у когось із селян згоріла хатаѕ Сільський голова Оноківців Ужгородського району Павло Машіка розповів, що за п’ять років співпраці їхньої сільради з обласним фондом позики на будівництво житла взяли 40 жителів села на загальну суму 1 740 тис. грн., а за перше півріччя 2016-го — 10, семеро із них уже отримали на руки гроші. Тож з огляду на таку стрімко зростаючу популярність програми «Власний дім» серед селян виконком і депутати сільської ради вирішили переказати фондові в другому півріччі ще 100 тис. грн. на додаток до такої ж суми, виділеної із сільського бюджету в першому півріччі (для порівняння: за весь 2015-й переказали 35 тис.). Бо тоді на більшу в кілька разів суму фонд прокредитує нових забудовників з їхнього села. Погодьтеся, варто б і прикарпатцям, які серед згаданих тут кількох областей посідають не найгірше місце щодо впровадження програми «Власний дім», ознайомитися на місці з досвідом своїх сусідів за перевалом щодо підтримки житлового будівництва на селі. 

На важливості програми «Власний дім» для збереження і розвитку українських сіл, подолання демографічної кризи в них наголошували заступник директора департаменту агропромислового розвитку ОДА іван Андріїшин, голова івано-Франківського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад іван Мосюк, депутат обласної ради Святослав Никорович. 

Хотілося б усе ж вірити, що найближчим часом на державному рівні «розрулять» ситуацію з фінансуванням програми, яка передбачає пільгове кредитування будівництва житла селянами. Тож принагідно я попросив голову обласного фонду підтримки житлового будівництва на селі Тараса Гаврилка відповісти на запитання, що цікавить багатьох читачів «Галичини»: яким є порядок отримання такої позики?

— Для цього, — сказав він, — сільському жителеві потрібно звернутися в райдержадміністрацію. Людина пише заяву на отримання кредиту, яку розглядає і погоджує районна комісія, а далі фонд укладає із заявником договір — скажімо, на 20 років, — і поетапно протягом двох років ми видаємо кошти погодженої суми, на які він споруджує будинок, зокрема для здешевлення може будувати його господарським способом. Ми беремо на себе зобов’язання, що за ці два роки видамо всю суму кредиту, а заявник — що здасть будинок в експлуатацію. Це ще не означає, що до кінця вказаного терміну заявник обов’язково повинен у новій хаті поселитися, але він має забезпечити мінімальні умови проживання. Тому що держава хоче бачити, чи витрачено кошти за цільовим призначенням. Словом, головне — мати бажання будуватися або ж поліпшувати свої житлові умови і, звичайно, мати документацію на будівництво чи реконструкцію оселі.