Руслан ЗЕЛИК: «Смішно, пане прокуроре»

Досить дивно спостерігати за істерикою, що її розгорнула обласна прокуратура довкола розгляду питання про стан законності та правопорядку в області. Даруйте, однак підібрати інше слово досить складно. Ще ніколи розгляд цього питання не набував такого резонансу у зв’язку із відвертим небажанням прокуратури виконувати прямі норми чинного законодавства.

Про закон

Щоб не бути голослівним, відзначу, що у ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що органи прокуратури України діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Ст. 51-1 цього ж закону абсолютно чітко визначає, що прокурори областей на відкритому (наголошую на цьому!) пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники ЗМІ, не менш як двічі на рік інформують населення про стан законності, заходи щодо її зміцнення та результати діяльності на відповідній території. Заслуховування на сесії такої інформації прокурора вимагає й пункт 36 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отож, депутатський корпус діяв винятково на основі і відповідно до визначених законом повноважень. Обласною прокуратурою ж натомість із самого початку здійснювалися спроби, спрямовані на свідоме нівелювання розгляду цього питання.

Про політику

Я, як і переважна більшість мешканців області, читав останнє інтерв’ю пана Каліфіцького. Не зробити це було неможливо в силу його штучної розтиражованості. Зауважу, його опубліковали практично всі місцеві ЗМІ. При цьому, тільки одне з видань зробило посилання на «Голос України», в якому окреслене інтерв’ю й було віддруковано у середу, 18 квітня. Для абсолютної більшості місцевих видань так званим «газетним днем», як вдалося довідатися, є вечір вівторка. Отже, перш ніж інтерв’ю з’явилося на шпальтах «Голосу України», у редакціях місцевих газет вже був готовий його текст. Як це можна зрозуміти?!

По-друге, практично під кожним інтерв’ю стоїть прізвище іншого журналіста, а самі матеріали містять певні коректування й перефразування у запитаннях та відповідях. Відверто кажучи, взагалі сумніваюсь, що «автори» С. Вольницький, О. Матішин, С. Павлюк фізично існують. Адже, незважаючи на намагання, так і не вдалося віднайти деінде будь-яку іншу їх публікацію. Хіба що це якась підпільна агентура.

Звісно, усі ми люди і, як видається, шановані мною медіа стали усього лише жертвою чиїхось інтриг та ігрищ. А оскільки з боку обласної прокуратури протягом тижня так і не було зроблено жодної заяви-скасування факту надання Олександром Каліфіцьким цього інтерв’ю, здогадатися кому була потрібною така публікація і для чого вона взагалі здійснювалася, не так уже й складно. Питання лише – чиїми ресурсами заохочувалася ця реклама, а чи редакції просто не змогли відмовити прокурору?

Та повернімося до заслуховування інформації прокуратури.

Ніхто не кричав і не ображав їх представника. Це було звичайне пленарне засідання, на якому депутати більшістю голосів вирішили заслухати прокурора особисто. І це законне право депутатів.

Тим паче, що присутність Олександра Каліфіцького на сесіях обласної ради – нечувана рідкість. Шанований нами прокурор не уникає участі в колегіях ОДА. А от сесії облради, де не виключається можливість необхідності відповідати на незручні для нього запитання депутатів, чомусь майже щоразу оминає, посилаючись на відрядження. До речі, його попередник Микола Гошовський не боявся, не встидався і не гордував прийти на засідання комісії, президії, чи сесії особисто. Це давало і дає підстави просто поважати його як людину і чоловіка, який не ховався за спини заступників.

Більше того, яке може бути відрядження, коли в листі до голови обласної ради заступник прокурора Вітюк говорить про неможливість участі в засіданні президії облради через складну криміногенну ситуацію в області, а в інтерв’ю прокурора відзначається, що останніх п’ять років прокуратура тримає першість в державі по дотриманню законності та правопорядку.

Тому у депутатського корпусу і виникло занепокоєння: або хтось бреше, або хоче з нас зробити недорікуватих. Хто саме? Це ми й прагнемо з’ясувати. Адже якщо все так добре, чому б прокурору не похвалитися досягненнями?! А коли спостерігаємо протилежне і криміногенна ситуація, зі слів Вітюка, виходить з-під контролю, то для раптових відряджень очевидно не час – потрібно кидати всі сили на боротьбу зі злочинністю.

Про кримінал

Прокурор стверджує – «Жодної політики, чистий кримінал».

Погоджуюся, що кожна людина незалежно від того, чи є вона депутатом і яку посаду займає, має дотримуватися приписів закону й відповідати згідно нього за свої проступки.

Але яке право має прокурор, який здійснює нагляд за дотриманням законності, виступати в ролі судді?! Чи провина уже доведена?

Звісно, прізвища він не називав, але обізнані одразу зрозуміли про кого іде мова. Впізнав себе поміж рядків і я. Тому не маючи можливості поспілкуватися з паном Каліфіцьким особисто на сесії обласної ради, звертаюсь до нього через пресу.

Чому прокурору власною персоною не прийти на сесію облради і в прямому ефірі на всю область розповісти про тих «нехороших» обранців, хто порушує законодавство та чинить протиправні дії?

Особисто я, відповідно до постанови Городенківського суду про порушення кримінальної справи звинувачують у тому, що начебто гілкою очерету до «півсмерті» побив ветерана міліції, хоча саме він погрожував моїй дружині та трьом неповнолітнім дітям вогнепальною зброєю.

Все це виглядає однобоко, неправдиво та смішно, пане прокуроре.

Відверто кажучи, уся ця «справа» розпочалася після того, як я в якості голови постійної  комісії облради зайняв принципову позицію щодо фактів повного ігнорування прокуратурою численних звернень комісії щодо спільної конструктивної роботи по забезпеченню законності та правопорядку в області.

Більше того, напередодні останньої сесії облради, на якій і було заплановано слухання інформації прокурора, кримінальні справи були також порушені й супроти інших депутатів. За дивним збігом обставин усі вони – представники опозиційних до чинного режиму політичних сил. Як видається, ці справи «шиті білими нитками» й є усього лиш спробою тиску на депутатський корпус обласної ради.

На завершення зауважу, що ми чекатимемо Олександра Каліфіцького на наступному пленарному засіданні сесії облради. До речі, за моєї ініціативи на неї було запропоновано запросити також представника Генпрокуратури, депутатів Верховної Ради та керівників комітету ВР з питань законності. Можливо тоді Олександр Каліфіцький зійде зі свого "прокурорського Олімпу" та потішить громаду власною присутністю. В протилежному разі, пан Каліфіцький всупереч задекларованим обіцянкам очільників держави лише вчергове засвідчить вибіркове ставлення влади до застосування чинного законодавства, зверхність до місцевого самоврядування та до окремо взятої людини, як члена громади, права якої прокуратура й покликана захищати.