Телячі мізки: делікатес чи небезпека?

В останній час актуальність пріонних інфекцій в світі зросла у зв'язку з епізоотією «коров’ячого сказу» серед великої рогатої худоби в Англії та інших країнах Європи.

Довідка: Пріонні хвороби — це група нейродегенеративних захворювань людини (хвороба Крейтцфельдта — Якова) і тварин («коров’ячий сказ»), які належать до групи повільних інфекцій і характеризуються ураженням центральної нервової системи, м'язової, лімфоїдної та інших систем і завжди закінчуються летально.

Збудником цих хвороб є пріони — новий клас інфекційних агентів білкової природи, які не містять у своїй структурі нуклеїнових кислот і тим самим відрізняються від бактерій, грибків, вірусів та вірусоподібних частин. 

Пріони стійкі до різних фізико-хімічних впливів, в т.ч. до кип’ятіння, висушування, заморожування, хімічної обробки спиртами, формальдегідами, кислотами УФ-опромінення, гама випромінення, гідролізу ферментами. Достатньо одного прямого контакту пріона з організмом, щоб почався процес перетворення білків в детрит.

Відомо, що в 1 г мозкової тканини хворої тварини концентрація пріонів становить до 105−1011, тобто більше мільйона інфікуючих доз. Джерело збудника — хвора на губчастостоподібну енцефалопатію тварина. Передача збудника відбувається при вигодовуванні м’ясо-кістковим борошном корів, овець, кіз, норок, чорнохвостих оленів, кішок, гризунів, приматів.

Шляхи та фактори передачі

Пріони знаходяться в органах і тканинах задовго до початку клінічних проявів в тварини, тому передача їх можлива у разі споживання м'яса, молока та молочних продуктів, біологічних добавок, виготовлених від інфікованих тварин. Звичайна кулінарна обробка сировини тваринного походження не знищує збудника хвороби.

Високий ризик зараження для працівників боєнь, м'ясокомбінатів через можливість забою тварин у період інкубації.

Зараження людей може наступити також при трансплантації органів і переливанні крові, при парентеральному введенні гормонів та лікарських засобів, виготовлених із органів інфікованих тварин, а також під час розтину померлих. Факторами передачі можуть послужити забруднені пріонами електроди для зняття електроенцефалограм, хірургічні, гінекологічні та стоматологічні інструменти.

Інкубаційний період залежить від способу зараження і триває від декількох місяців до 40 років.

Першими ознаками хвороби Крейтцфельдта — Якова є зорові порушення, головні болі, головокружіння, порушення чутливості, зміна поведінки, депресія.

До осіб з груп підвищеного ризику відносяться:

• реципієнти крові, її компонентів, біологічних рідин, органів і тканин;
• хворі, яким призначено введення гормональних препаратів;
• споживачі продуктів тваринного походження (особливо небезпечними є мозок, селезінка, інші паренхіматозні органи);
• тваринники — догляд за сільськогосподарськими тваринами;
• працівники м'ясопереробних підприємств;
• працівники фармацевтичних підприємств, які займаються виготовленням гормонів з сировини тваринного походження.

Профілактика

Методи специфічної профілактики пріонної інфекціі відсутні, однак вчені успішно працюють над створенням вакцини.

Заходи, спрямовані на джерела пріонних інфекцій:

Режимно-обмежувальні заходи: заборона на імпорт худоби, виявлення випадків пріонних інфекцій серед сільськогосподарських тварин з наступним забоєм та кремацією, патогістологічне дослідження головного мозку тварин на м'ясокомбінатах і підприємствах, що виготовляють медичні препарати.) Категорична заборона додавати в корм худобі білкові концентрати тваринного походження (м'ясо-кісткове борошно).

Санітарно-гігієнічні заходи: використовування додаткових методів дезінфекції, здатних знищуцвати пріони в медичних закладах та під час виготовлення медичних препаратів з органів тварин. Попередження інфікування осіб з груп підвищеного ризику, робота в засобах захисту; контроль продовольчих продуктів та кормів, продукції медичного призначення, парфумерних та косметичних засобів. Максимальне використання одноразового медичного інструментарію. 

Заборона на вживання в їжу головного мозку, внутрішніх органів тварин. Підвищення інформованості щодо пріонних інфекцій професійних груп ризику та в цілому населення.

Ще одним шляхом попередження пріонних хвороб може бути розведення домашніх тварин, які не передають пріонів. Такі приклади в природі існують, зокрема є породи овець, генетично резистентні до скрепі. В даний час є можливості для виведення генетично резистентних порід великої рогатої худоби.