Чи змінить влада ставлення до ветеранів АТО після форуму у Верховині?

Цими вихідними у Верховині пройшов перший в Україні форум, який зібрав ветеранів АТО з різних регіонів нашої держави. На дводенному зібранні бійці ділилися одне з одним досвідом створення ветеранських організацій на місцях, бізнес-ідеями, які вдалося успішно втілити після повернення з фронту, а також намагалися знайти спільні точки дотику з владою і чиновниками.

Організатором події виступила Обласна асоціація учасників і ветеранів АТО, зокрема її керівник — Тарас Шпук та секретар Андрій Фармуга. 

Щоб охороняти соціум потрібно спочатку з нього вийти, однак зайти назад — потребує неабияких зусиль, — про соціальну адаптацію ветеранів, атовець Андрій Козінчук.

Для присутніх атовців виступили їхні побратими, яким вдалося досягти успіху в соціальних, а також бізнесових проектах, які наразі функціонують. Загалом, основний меседж доповідачів: "Після повернення з АТО, тобі ніхто нічого не винен. Ти не повинен бути споживачем урядових пільг, а зуміти використати найкращі свої риси й почати успішну справу чи повноцінно реалізуватися в громадському житті. Адже, якщо вдалося вижити на фронті, то ти вже дуже сильна особистість". 

Першим спікером виступив киянин Андрій Козінчук, який розповідав про свою поїздку в Данію і США. Там український ветеран переймав досвід своїх іноземних колег і, як каже сам, був здивований тамтешнім відношенням до ветеранів.

"У Данії ветеран отримує спеціальну картку, проте жодної пільги чи знижки вона йому не дає. Для колишніх військових там узагалі немає пільг, на противагу 21-й, яка формально прописана в нас. Але відношення до воїнів зовсім інше. Будь-який бізнесмен вважає за честь зробити знижку ветерану. Для медичної реабілітації там діє спеціальне страхування", — пояснив Козінчук.

Атовець розповів про тамтешню систему реабілітації "рівний — рівному", де з колишніми військовими працюють колишні військові. Лише в такому форматі спілкування можна дійти результативної психологічної допомоги бійцю. 

В Україні така методика лише починає практикуватися. Як одноголосно підтвердили самі атовці, саме ця система психологічної реабілітації буде діяти. 

Загалом, як Данія, так і США, своїми урядовими програмами дозволяють ветеранам почуватися не прохачами, а повноцінними одиницями соціуму. 

"Державний менеджмент у роботі з ветеранами чітко працює. На щось потрібні кошти — виділимо їх з бюджету. Не дамо просто так, а саме закладемо, як потрібну витрату" — пояснює різницю у ставленні до ветеранів на державному рівні Козінчук.

Здивував доповідач і колосальними сумами, які виділяють на ветеранів в Америці — 68 млрд доларів на рік.

"І що найпарадоксальніше: Америка перша країна в світі по суїцидах серед ветеранів. Колись 22 суїцида в день, сьогодні — трішки менше. Сотнями урядових програм їм вдалося зменшити кількість суїцидальників і вони цим безмежно пишаються. Але основний акцент, чому я згадав про це, не в колосальних сумах і ветеранах, які попри це втратили життєвий орієнтир, а в тому, що кожного колишнього бійця там рахують, за кожним слідкують. А що маємо в Україні? Хто в нас може назвати хоч якусь статистику. Де поділися ті, хто повернувся з фронту рік тому?", — продовжує Козінчук.

Атовець каже, що американці вивели єдину формулу, яка справді працює. Один ветеран, що піднявся, "потягне за собою" 10 людей. І саме через це вони вкладають шалені кошти в реабілітацію воїнів, адже американці, перш за все, вміють рахувати гроші. До прикладу, ветерану не дають пільгу на проїзд, якою йому скористатися соромно, а дають пільгу на освіту. В результаті задоволені дві сторони.

Наступним про свій успішний пост-ветеранський кейс розповідав миколаївець Ілля Шполянський. 

"Ветеран у бізнесі робить еволюцію — це факт, потрібно лише відчути свою нішу", — атовець Ілля Шполянський про проект бізнес-інкубатор для ветеранів АТО. 

Перспективну бізнес-ініціативу Шполянський розпочав після повернення з зони АТО, коли зрозумів, що його особистий бізнес, яким до війни жив цілодобово, успішно функціонує і без нього. 

"Перший етап бізнес-інкубатора вже пройшло десятки випускників, хоча спочатку це було шаленим експериментом, який, як виявилось, може мати успіх", — розповідає атовець.

До проекту залучаються ветерани, які хочуть знайти своє місце під сонцем. З готовою бізнес-ідеєю, чи без неї, з чітким уявленням, що робити далі чи без нього. В процесі навчання чоловіки проходять різні етапи і в результаті стають на шлях успіху. 

"Після першого етапу, кілька випускників відкрили свої бізнеси: піцерію у столиці, кав'ярню", — продовжує Шполянський.

Ветеран-бізнесмен заявляє, що таку ініціативу вже підтримали миколаївські чиновники, які в наступний бюджет заклали солідну суму на допомогу в реалізації проекту. Крім того, допомагають місцеві бізнесмени різного рівня, які готові вкластися в хорошу бізнес-ідею.

Навчання ветеранів триває півроку, двічі на тиждень. Сюди включені також практичні заняття, екскурсії, неформальні спілкування з бізнесом тощо. 

"Я мрію через 5 років змінити формат служби зайнятості, щоб вона реально виконувала свою функцію, а не була службою по роздачі грошей", — завершує Шполянський.

Загалом такий підхід до речей, де атовці мислять на перспективу і можуть співпрацювати з владою в якості потужного партнера для розвитку області чи міста, напевне здивував і змусив замислитися наших чиновників, яких на зустрічі представляв заступник голови ОДА Ігор Пасічняк і голова Верховинської райдержадміністрації Орест Лютий.

Завершилась зустріч круглим столом, на якому обговорили практичні проблеми учасників і ветеранів АТО і можливі шляхи співпраці з місцевою владою. Чи змінить влада, хоча б на обласному рівні, ставлення і вектор співпраці з прикарпатськими ветеранами, — покаже час. Тверезих ідей і шляхів для руху вперед на форумі було озвучено чимало.