"Зима, яку ніколи не забути". Спогади учасника Революції Гідності з Івано-Франківська

Сьогодні Україна відзначає третю річницю Революції Гідності, рушійною силою якої стали студенти. Ми прагнули змін на краще, ми хотіли жити в Європі, ми хотіли бути почутими. Згадати як все починалося, як відбувалося і що змінилося повинен кожен. 

Про спогади минулого, яке ніколи не забути, кореспондент 0342.ua поцікавився у одного з перших учасників Революції Гідності у Івано-Франківську, учасника Революції у Києва та бійця АТО Михайла Малярчука.

"Моя участь у Революції починалася з Івано-Франківська. Це був вечір 20 листопада 2013 року. Київ починав "повставати" і ця тема ширилася франківськими спільнотами. Ми сиділи з друзями і тоді у фейсбуці з'явився пост "Якщо нас збереться 1000 чоловік, ми вийдемо на майдан". Були довгі сперечання, коли саме виходити на майдан, завтра-післязавтра. Пропозиції лунали різні. Тоді ж хтось і запропонував виходити "вже". Все було спонтанно. За кілька днів я взяв з дому намет і встановив його першим на Вічевому майдані Франківська. 

Приводом до Революції безумовно став зрив урядом Азарова підписання угоди про Євроінтеграцію. Але насправді чинників було багато, зокрема і сумнозвісний закон Колесніченка-Ківалова, про російську мову, як другу державну. На той час події в Україні розвивалися таким чином, що ми падали у прірву і слід було щось робити, аби цього не допустити. Тоді я не замислювався, чи вийде щось з цього всього. Я просто діяв. Ми вийшли на вулицю і почали щось робити. В той період був такий настрій, коли хотілося змін. Змін на краще, адже так жити було неможливо.

У Київ я поїхав на другий день після розгону студентів 30 листопада. І в загальному, з усіма перервами, пробув там понад 60 днів. 

Була дуже холодна ніч, до ранку мало хто залишався. Тоді ми зрозуміли, що починається справжня війна...

По сьогоднішній день у пам'яті закарбувалися три найяскравіші спогади з Революції. Перший, це коли була зачистка урядового кварталу і барикад. Ми йшли на зміну мітингуючих біля Кабміну і в цей момент під'їжджає багато міліцейських автомобілів, з яких вискакує багато камуфляжованих ВВшників та беркутівців і починають наступати з усіх сторін. Те що я відчув у той момент, передати неможливо. Другий спогад, це день перших смертей — Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Була дуже холодна ніч, до ранку мало хто залишався. Тоді ми зрозуміли, що починається справжня війна. Третій спогад — події на вул. Інститутській, після яких ми сиділи на 8-му поверсі КМДА і нам повідомили, що Янукович утік. До цих кривавих подій ми думали, що подібна новина сприйматиметься як свято, але вже на той момент це були сльози на очах усіх дорослих чоловіків...

І якби я знав, що всі ті події призведуть до такого продовження, що це буде не тільки студентська революція, страйки, співи, танці, але й смерті, кров за майбутнє, я б все одно вийшов на майдан. Адже якби ті події не трапилися, тоді, то вони б трапилися зараз. Це було невідворотно.

Революція Гідності змінила людей. Як учасник війни на Сході, скажу, що до цього часу я не бачив таких патріотів України, як тих, що зараз воюють в АТО. Я не вважаю, що Революція була політичною. Адже я знаю як ми збиралися і організовувалися. Політики було мінімум. Звичайно, що без участі політичних лідерів і фінансування, яке було вже потім, нам би було важко. Але головним тоді був народ. Те, що ми маємо сьогодні, ми обрали самі. І якщо говорити про корупцію, то в тих же лікарнях, адміністраціях  чи інших установах працюємо ми, наші рідні, наші знайомі, друзі. Тому зміни слід починати з себе. Запитати себе, що я зробив для того, аби стало краще?"

Фото: зі сторінки Михайла Малярчука у Фейсбук

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Івано-Франківську відкрили стіну пам'яті героїв Небесної Сотні (ФОТОРЕПОРТАЖ)