"Найбільша "бойня" була під Жовтневим палацом. Відступаючи, довелося переступати через трупи", — спогади франківців про події 20 лютого 2014-го

У третю річницю Революції Гідності розповідаємо про спогади тих, хто побував на Майдані взимку 2014-го.

Про те, як усе розпочиналося в Івано-Франківську, вже розповідав учасник Революції та боєць АТО Михайло Малярчук. А про найстрашніші дні — 19 та 20 лютого 2014 року кореспонденту 0342.ua розповіли двоє студентів-медиків з Івано-Франківська Микола та Юрій:

"Будучи на майдані у Івано-Франківську, штурмуючи приміщення ОДА і дивлячись по телевізору на те, що відбувається у Києві, ми не могли залишатися осторонь і вирішили їхати до столиці. Це був вечір 18 лютого, а приїхали на Майдан Незалежності ми вже вранці 19 лютого. Найбільші спогади — це події 20 лютого 2014 року. Після чергування у КМДА ми пішли на барикади, де і розпочалася атака. Ми йшли по Інститутській, наступали, а в людей стріляли. Найбільша "бойня" була під Жовтневим палацом, відступаючи довелося переступати через трупи. Пам'ятаю, як я впав біля сходів і побачив молодого хлопця. У нього була прострілена голова, але він ще подавав ознаки життя", — розповідає Микола.

"У самому Жовтневому палаці, коли ми перевіряли приміщення чи не залишилося там когось із беркутівців, на ношах виносили хлопчину з простріленою ногою. Дуже добре пам'ятаю, як він дзвонив додому і сказав "Я вже своє відбув, повертаюся додому". На скільки мені відомо, цей хлопець був на майдані із самого початку Революції", — згадує Юрій.

У розмові хлопці зізнаються, що страху цей день не відчували. Кажуть, що у повітрі витав дух єдності і кожен розумів за що бореться і яку ціну може за це заплатити. 

Страшно було по дорозі до Києва. Саме тоді я не знав, куди саме я їду

"Страшно було по дорозі до Києва. Саме тоді я не знав, куди саме я їду. І були думки вийти з автобуса і повернутися назад додому, так як це зробив один хлопець на півдорозі до столиці", — згадує Микола. 

Хлопці переконані, що події зими 2014-го були варті того, аби свідомість українців змінилася.

"Ми стали інші. І навіть той маленький відсоток свідомих людей варті того, аби за них боротися і за наше краще майбутнє. Революція поміняла людей. А те що робиться зараз в державі, це війна як із зовнішнім ворогом, так і з внутрішнім. Не може бути все так легко, коли той самий ворог проти якого ми воюємо керує нашою державою", — переконані хлопці.