Нащадки інків очима франківської дизайнерки. ФОТО

Дизайнерка з Івано-Франківська Любця Чернікова подорожує Південною Америкою.

Окинувши дизайнерським оком вбрання предків древніх інків, мешканців Перу і Болівії, виклала спостереження у власному блозі.

«Народні костюми відвіданих мною країн Південної Америки – це мікс індіанського та іспанського костюмів. Але все різне, є чіткий поділ між общинами, багато речей виготовлено вручну. Одяг має символічне значення: вказує статус, заможність, сімейний стан, - пише Любця Чернікова. - Молодь переважно одягає сучасний одяг, але все одно з використанням етнічних елементів. Може здатися не практичним, але люди носять своє етнічне вбрання в побуті, а не тільки на свята. В Болівії та Перу національний одяг масово носять як у великих містах, так і в селах».

Волосся

Зачісуються жінки переважно в симетричні, заплетені назад косички: зазвичай в дві, буває в одну або чотири, які заплетені в дві, але це рідко. До кінців приплетені бумбончики, буси, бісер. Розплетених не пригадую.

Виглядає, що вони переплітаються далеко не щодня, бо часто розпатлані. Волосся довге та густе, чорнезне, сивих жінок майже немає.

Головні убори

В Болівії жінки часто носять капелюхи, зазвичай фетрові котелки з прикрасами або солом’яні чи шкіряні. В Перу – вовняні чорні полотнища з вишитими кінцями, які накидають на голову. Чоловіки в капелюхах або в’язаних спицями з нитки альпаки та лами шапках. Шапки ці називаються чульйо – головний убір з візерунками символічного значення, з в’язаними вухами.Першочергово така шапка означає статус людини, Я купила собі таку чульйо – з бумбонами та вишиту бісером. Капелюха не хочу.

На острові Taquile носять чульйо без вух, гід розповідав історію та різновиди всіх тих шапочок. Бісер доплітають в регіоні Аусангате, але ці шапки я бачила в різних сувенірних крамницях, спробую точніше дізнатися де їх виготовляють.

Шапки чульйо та пончо – основні елементи костюму андців, ці речі найчастіше беруть на подарунок.

Накидки

Найчастіше пончо носять чоловіки. Це з ткане вручну, вовняне, з ниток альпаки або лами, прямокутне полотнище, обрамлене бахромою. Пончо тчуть повздовжніми смугами, часто геометричними фігурами, деколи стилізованими дикими тваринками. В далеких селах виготовленням в’язаних та тканих елементів одягу займаються і жінки, і чоловіки. В туристичних місцях продавці плетуть та вишивають на місці, перемотують нитки на ходу. Я спробувала повишивати з пані індіанкою, яка живе на плавучому острові, якого немає на карті Гугл. Звичайний тамбурний шов гачком, але швидкість вражає.

В залежності від регіону та общинами пончо бувають яскравими та тьмяними. На острові Амантані у сільському клубі я бачила багато старших чоловіків, одягнених у темно сірих та гірчичних пончо.

Гірчичні – кольору вікуньї. Тваринка священна, була під загрозою вимирання, її шерсть найцінніша та найдорожча. Нашим хлопцям на вечір видали пончо червоні, туристичні, мабуть.

Ткацька майстерність жителів Перу та Болівії вражає. Полотна щільні, нитки якісні, а кольори та орнаменти – для мене неймовірні та безкінечно космічні. Хотілося купити все.

В Болівії жінки покривають плечі великими вовняними кольоровими шалями з китицями.

Перуанки носять на плечах ткане полотно лікілья, таке ж барвисте, як і пончо.

Наплічник

Кеперина, великий шмат тканого полотна, який є майже у всіх жінок. Його заплітають на грудях, попередньо поклавши всередину до спини дитину або речі. Жіночий силует при цьому разом з багатошаровою спідницею нагадує невеличке непорозуміння. Як вони самотужки кладуть у цей наплічник немовля – поки що загадка.

Спідниці

Жінки завжди вбрані в широкі збирані спідниці, довжиною нижче коліна, як в Болівії, так і в Перу. Жінки переважно огрядні, спідниці підперізують під навислим животом, тому низ спереду на 10-15 сантиметрів довший, ніж ззаду. Спідниці мають бизочки або складки на рівні стегон, тому стегна виглядають ширші, лінія боку ламана. В Болівії популярні багатошарові спідниці зі збираними рюшами.

Взуття та аксесуари

На ногах найчастіше сандалі зі шкіри або туфлі – лодочки, може бути невеличкий каблук. Зустрічаються пояси подібні на наші крайки, щільноплетені, з країв закінчуються косичками, зшитими між собою та одною довгою смугою, щоб обгорнути талію кілька разів. В Болівії часто бачила жінок в гетрах під сандалі й широкі спідниці.

Вбрання різноманітне, яскраве, самобутнє, з натуральних матеріалів. Поки ми ідемо дорогою зустрічаються нові елементи одягу та аксесуари, це можна вивчати вічно.

«Я вражена та натхненна», - резюмує Любця Чернікова.

Читайте також:

Мирослава Ветоха: "Моя модель - жінка, яка живе зараз, нічого не відкладає на потім"