Вчора, 13 липня, франківцям розповіли про сходження на Еверест.
Керівник клубу “Кулуар” Тарас Поздній з Білої Церкви підкорив вершину. Він розповідає, що першу свою гору подолав у Карпатах у свої дев’ять років. Потім батьки щороку брали його у три-чотири походи. Спочатку хлопцю це дуже не подобалось, пише «Галицький кореспондент».
“Я не розумів, чому я мушу ходити у гори, замість того, щоб грати у футбол з хлопцями”, – каже чоловік.
Але згодом ситуація виправилась. Пан Тарас зрозумів, що якщо під час подорожі щось трапляється, то ти її запам’ятовуєш на все життя і розповідаєш це друзям.
“А потім ти стаєш мазохістом”, – жартує Поздній та пояснює, що просто починає подобатись все важке під час подорожі.
Перед сходженням на Еверест Тарас Поздній побував на декількох інших вершинах, а потім вже вирішив підкорювати головну. Для нього ця експедиція була знакова, бо Еверест – найвища гора у світі.
“Вам не так потрібно мати багато навиків, як мати здоров’я і силу волі”, – каже чоловік.
Він розповідає, що на Евересті кілометрів 15 завішані мотузками та драбинами, щоб легше йшлося від станції до станції. На вершині є базові табори. Вони великі та зручні. Там можна відпочити, поспати, випити теплого чаю тощо.
“На гору краще йти з 10 по 25 травня. Обирають люди і інші дні, але десь 95% туристів попадають у ці дати”, – зазначає пан Тарас.
Він пояснює, що під час сходження важливо обрати дні з сприятливою погодою. У його команди вся експедиція зайняла 45 днів, а саме підняття на вершину – чотири дні.
“Спочатку ти нічого не бачиш, бо йдеш в темряві – пару чоловік спереду, пару ззаду. Ти нічого не хочеш, тільки спати. Але переконуєш себе, що не треба. Коли сходить сонце, то все змінюється. Краєвиди, які ти бачиш перед собою, витісняють втому”, – згадує Поздній.
Найбільше емоцій у чоловіка було у момент, коли він побачив вершину Евереста.
“Це було полегшення. Ти розумієш, що вся підготовка буда не даремна. Ми піднімалися з чоловіком, якому відрізали ноги. Він вже декілька раз пробував. І нарешті зміг. А ще з нами була дівчинка-бариста, яка також змогла піднятись і принесла з собою каву. І на самій вершині мені налили каву”, – розповідає пан Тарас.
