Перелік 40 найцікавіших, на його думку, незвичних будівель України.

Блогер Лев Бездомний оприлюднив перелік 40 найцікавіших, на його думку, незвичних будівель України. До списку потрапили й чотири споруди з Івано-Франківщини

Найбільше яйце світу

Ми будемо подавати об’єкти не згідно з рейтингом блогера, а за їхньою впізнаваністю і популярністю. І тут, без сумніву, перше місце належить коломийській Писанці. Хоча офіційно заклад іменується «Музей писанкового розпису».

Його історія почалась у 1987-му, але тоді новостворений музей містився у колишній дерев’яній церкві Благовіщення. Через три роки храм повернули вірянам, тож музею довелося переїздити. Довший час він містився у малопристосованому приміщенні, доки не обзавівся власним.

23 вересня 2000 року в Коломиї проводили Х Міжнародний гуцульський фестиваль, під час якого і відкрили новий музей. Через свою незвичну форму він одразу став візитівкою міста і справжньою туристичною меккою.

Головний зал музею виконаний у формі велетенського яйця, заввишки 13,5 м та 10 м – у діамет­рі. Проектував його франківець Ігор Шумин. Зовні яйце вкрито орнаментом у вигляді зірки-ружі, який часто зустрічається у гуцульських писанках.

Оригінальна ідея оформлення музею належить директорці Ярославі Ткачук. Не менш цікавим є матеріал, з якого виконана будівля. Спробуйте постукати по «шкаралупі» – звук не подібний на цеглу, бетон чи гіпсокартон. Насправді це грубе органічне скло, тож розписи можна навіть вважати вітражем. До речі, їхня площа становить 600 квадратів.

Збудували музей за рекордно короткий термін – 90 днів. На відкритті мав бути президент Кучма, тому хід робіт курував голова ОДА Михайло Вишиванюк, який неод­норазово приїздив на будову. По суті, коломийська Писанка є найбільшим яйцем світу. Під час інтернет-голосування щодо семи чудес України музей зайняв почесне восьме місце.

Догори дригом

Другий незвичний будинок, напевно, бачили всі, хто їхав на «Буковель» з боку Татарова. При в’їзді до Поляниці є базарчик з карпатськими сувенірами. Наприкінці ринку – дерев’яний котедж, на який просто неможливо не звернути увагу. Він стоїть… на даху, і там завжди повно туристів. Називається це диво «Хата догори дригом».

Хатинка постала на початку 2012 року. Івано-франківська фірма «Скол», що робила дерев’яні будинки, вирішила таким чином продемонструвати власну продукцію. Хотіли бути оригінальними, тож пішли нестандартним шляхом. Збудували за півтора місяці. Хата має два поверхи, загальна площа – 85 квадратів. Внизу є санвузол та підсобні приміщення, а нагорі – один великий зал.

Спочатку там був стандартний інтер’єр, аби показати, що навіть у перекинутому будинку можна нормально жити. Думали облаштувати там ресторанчик, але зупинились на більш цікавому варіанті.

Усі меблі у верхньому залі прикрутили до стелі, яка, до речі, зроб­лена як підлога. Там є двоспальне ліжко, тумбочки, камін, м’який куток і кухонний стіл, на ньому – ваза з фруктами. Навіть унітаз в туалеті нависає над головою!

Вхід туди платний, дорослим 30 грн, дітям 20, але воно того варте. Охоронець проводить вступний інструктаж: «Встаємо на носочки, широко розведеними руками торкаємося стелі, фотографуємось, перевертаємо фото, виставляємо в інтернет і збираємо лайки».

Тераси над обривом

Село Шешори, що в Косівському районі, славиться водоспадами. Автобуси з туристами зупиняються на стоянці перед рестораном «Аркан». Дорогою гіди розповідають, що будівля ресторану входить до ТОП-переліку чудернацьких споруд України. Втім, коли люди виходять з автобуса, то не розуміють – що ж там такого унікального? Мовляв, у Карпатах таких ресторанів купа, є й крутіші.

Втім, краще не поспішати з вис­новками. Трохи далі розташований міст через річку Пістинька. Якщо зайти на нього і подивитись на ресторан з іншого боку, то все стає на свої місця. Над бурхливим гірським потоком нависають три відкриті тераси, які ніби виходять зі скелі. Криті зали ресторану мають 100 посадкових місць, а тераси можуть прийняти 150 гостей.

Будували «Аркан» у два етапи. Спочатку у 2002 році звели основ­ну споруду, а у 2008-му добудували тераси, проект яких виконав архітектор Зеновій Андрусишин.

Заклад одразу став популярним, хоча й стоїть на кілька кілометрів убік від косівської траси. Між іншим, дорога туди добра. Гарні краєвиди, шум водоспаду, смачна кухня – усе це притягує туристів. Заклад славиться стравами на вогні, для чого поруч збудували великий мангал, прикрашений старовинними гуцульськими кахлями. Якщо ви там вперше і приїхали великою компанією, замовляйте фірмову страву «Гори димлять» – не пошкодуєте.