Від Кракова до Снятина: як кореспондентка National Geographic мандрувала Прикарпаттям

Коли 1937 року Дороті Госмер запропонувала National Geographical Magazine свої послуги закордонного кореспондента, заступник редактора журналу завагався.

ÐÑÑÑлÑÑÑке Ñело

Навіть у США тоді молоді жінки не вирушали у подорожі далекими краями самостійно. Але головний редактор Ґілберт Ґросвенор повірив авантюрній дівчині – й не схибив.

У 1938-1940 роках на сторінках журналу були опубліковані три її статті про веломандрівки Польщею та Румунією (до складу яких тоді входили західноукраїнські землі). Госмер мала далекосяжні плани добратися аж до Японії, проте їх реалізації завадила Друга світова війна, пишуть Версії з посиланням на Спадщина предків.

Ми подаємо фото і переклад уривків зі статті «На велосипеді через Румунію», яка вийшла друком у National Geographic Magazine у червні 1939 року. Оскільки нас цікавить передусім український відрізок подорожі Госмер, розповідь ми почнемо вже зі Львова. На жаль, до цієї вибірки не потрапили несподівана зустріч у косівському санаторії з польським політиком і публіцистом Романом Дмовським та побут американки в гуцульському селі Дземброня (де її хотіли удочерити).  Далі – переклад з англійської.

ÐодоÑож коÑеÑпонденÑки National Geographic каÑпаÑÑÑкими Ñелами

Веселе місто Львів.

Львів є парадоксом. Як австрійський Лемберг, столиця Галичини, він відіграв криваву роль у [Першій] світовій війні. Місто брали, втрачали і знову брали, а потім його населення поділило­ся, й українці билися з поляками. На цвинтарі є навіть могили дівчат, які взяли до рук зброю. Хай там як, а жителів міста називають «ве­селими лембергерами», і Львів – найрадісніше місто, яке я побачила в Польщі. Увечері всі про­гулюються усадженою тополями Академічною [тепер проспект Тараса Шевченка], невиму­шено розмовляючи, сміючись, обмінюючись привітаннями. Чоловіки та хлопці розглядають гарненьких дівчат… У Львові я зупинилася в гуртожитку – Домі студенток.

Щоранку в нижній залі босонога се­лянка з великим кошиком ягід та вагами прода­вала мені мій сніданок – 250 грамів полуниць. Ще про їжу: тут буряковий суп [борщ] подають із тим, що поляки звуть «вушками». Ці «вушка» нагадують равіолі, ба навіть кращі за них. Сме­тану подають частіше, з певними солодощами, м’ясом – і завжди як заправку до салату. А ще я вперше куштувала холодний полуничний суп!

Поміж українців

Моя перша подорож на розбірному човні (бай­дарці) Дністром привела мене до землі «малих росіян», населеного переважно українцями ре­гіону. У Львові, в домі визначного польського науковця я познайомилася з трьома ентузіаста­ми річкових мандрівок. Почувши, що я прямую на південь, вони запропонували приєднатися до їхнього сплаву Дністром на вихідних. Мій велосипед вислали вперед. Ми мали прибути до Нижнева [село, тепер у Тлумацькому районі Івано-Франківської області] на Петра і Павла.

ÐалиÑанки на ÑÑаÑÐ¸Ñ ÑвÑÑлинаÑ

До нашого відправного пункту Галича ми дісталися в суботу пообіднім потягом. Він був заповнений євреями (які запихали через вікна і двері тюки та клунки, аж доки не заповнили купе від підлоги до стелі) та селянами (які дода­ли свою частку – кошики з курми й мішки, що звивалися, рохкали та кахкали). Коли паровоз засвистів і ми вирушили, селяни перехрести­лися. На кожній зупинці пасажири масово й метушливо виходили з вагонів, щоб попити води на станції. Галич, приєднаний до Польщі у XIV століт­ті, був центром раннього князівства, від якого походить назва, що її Австрія дала провінції Га­личина.

Коли ми прибули, то героїчно витягли з вагона наші величезні клунки з загадковими частинами розбірних човнів… Сплавлялися за течією широкого Дністра між полів, що про­стягалися до пагорбів… Ледь не перекинувшись кілька разів, ми з ліхтарем розбили табір під пі­щаним обривом.

Недільне купання

Коли нас розбудили дзвони білостінного монас­тиря неподалік, річка вже буяла життям. Оче­видно, що неділя – це головний день миття на Дністрі для всього, крім білизни. Українські чо­ловіки та хлопці стояли голі в воді, миючи коней, корів і себе. Не менш оголені дівчата плюскалися тут-таки без натяку на сором’язливість. Вони ве­село до нас гукали, коли ми проходили поруч… Уже по обіді ми дісталися Нижнева. Селяни були ще в урочистому настрої та святковому вбранні після ранкових релігійних обрядів. Ді­вчата в оксамитових жилетках і високих шкіря­них чоботах групками збиралися на сільській дорозі, вдаючи байдужість до молодих чоловіків у вишиваних сорочках, які неквапом прогулю­валися поруч, групками по десятеро, співаючи хорали своєю м’якою слов’янською мовою.

Старі чоловіки у білих лляних штанях та підперезаних пасками сорочках (наїхніх корот­ко стрижених головах – маленькі пласкі шапки) сиділи перед будинками з очеретяними дахами, що загиналися на краях угору, як дахи пагод. Посеред площі стояв павільйон під навісом, де священики виконували обряди на честь дня апостолів Петра і Павла.

Серед хмар

Мій маршрут несподівано з горизонтального став вертикальним. Я вирушила відвідані обсер­ваторію, яку будували на найсхіднішій вершині Карпат, і водночас виявила над хмарами лінію фронту. Інженер, який мав інспектувати урядо­ву обсерваторію на польському кордоні на горі Піп-Іван, запросив мене у цю подорож разом з ним та його дружиною/ Від лісництва, де залишили авто, ми годинами підіймались вгору під колючим дощем та серед хмар, які час від часу розходилися, щоб ми могли по­бачити азалії між клаптиками снігу.

ÐокоÑаÑÑ

Здавалося, минула вічність, перш ніж я, змерзла й змокла до рубця, потрапила в хатину на вершині. Хоч обсерваторію й будує Ліга протиповітряної обо­рони, вона призначена для наукових досліджень, переважно астрономічних та метеорологічних. Близько 500 тонн будівельних матеріалів завезли наверх гірські поні [гуцульські коні].

ÐÑÑÑлÑÑÑке Ñело

Удень я гуляла в горах серед майже постій­них хмар. Одного разу на хребті наштовх­нулася на мотки іржавого колючого дроту, встелені камінням шанці та зруйновані блін­дажі. Тепер тут тихо. Чути звіддаля лише со­пілку пастуха, і блакитні дзвіночки квітнуть там, де колись австрійці та росіяни билися під небесами. У роздумах про те, скільки часу мине перед тим, як інше покоління солдатів зустрінеться лицем до лиця на цих вершинах, я сиділа там годинами у тумані, аж доки ріжок пастушка, якого відрядили знайти мене, не по­вернув до реалій химерного миру…

До кордону з Румунією

ÐоÑдон з РÑмÑнÑÑÑ

Завершивши подорож гуцульським регіоном, я повернулася до Коломиї, звідки вирушила вздовж Пруту до кордону. Дорогою я потра­пила до Заболотова, типового галицького мі­стечка[тепер селище Снятинського району Івано-Франківської області]. Українські се­ляни, які проводять свої дні у полях, мають будинки на околицях. У центрі ж містечка пролягає довга, дуже нерівна брукована ву­лиця: обабіч простягнулися маленькі крам­нички, перед якими сидять євреї у довгих чорних халатах…

В одному типовому українському селі, де я зупинялася, однією з крамниць володів єврей. Було просто дивовижно спостері­гати, як він чаклував над своїми терезами, додаючи одну малесеньку вагу, прибираючи іншу і врешті-решт обговорюючи на їдиш ціну з дружиною. Покупці у цей час були безсторонніми глядачами, заворожено сто­ячи, ніби в церкві, де обряди виконуються грецькою чи церковнослов’янською мовою. Цей єврей вів активну бартерну торгівлю – стільки-то борошна за стільки-то карто­плин. За кожне свіже яйце, яке приносили дівчата – а часом вони приходили лише з одним, – їм діставалося стільки-то скляних намистинок…

ÐÑÑÑли ÑоловÑки

Попереду були останні милі моєї подорожі Польщею. Авто миттю з’їло би відстань, що лишалася до російського або румунського кордонів. Але мені, як перекотиполю, що має час та радість свободи, подуву вітру було до­сить, щоб податися на інший шлях.

Читайте також: MARUV заявила, що на “Євробаченні” підтримуватиме Росію (ФОТО+ВІДЕО)

National Geographical Прикарпаття
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
3 перегляди в червні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Студія "Квартал 95" у середу, 19 червня, оголосила конкурс на найкращого актора, який буде пародіювати засновника студії, а нині чинного президента України Володимира Зеленського.  Примітно, що впродовж багатьох років Володимир Зеленський пародіював попередніх глав держави, а тепер у студії "Квартал 95" оголосили конкурс на найкращого артиста, який пародіюватиме президента України. Тепер, коли художній керівник Кварталу і сам став президентом, виникло пита...
Суспільство
На сторінці рятувальників повідомляють, що за результатами службового розслідування АРЗ СП, яке було проведено незаконно (до складу комісії не входив представник профспілки гірських рятувальників), у одного з рятувальників відібрали 1000 гривень премії. З зарплати 5500 грн. залишилося 4500 грн., пише Місто. Причиною є ніби-то запізнення рятувальника з обідньої перерви. Насправді ж, Олександр активно бореться за підписання нового колективного договору,згі...
Пригоди
У середу, 26 червня, на Прикарпатті попрощалися з Василем Чорнеєм, котрий помер за загадкових обставин на заробітках у Польщі (ВІДЕО). Польські ЗМІ пишуть, що наразі точно невідомо, в який момент чоловік помер. Прокуратура все ще чекає на висновки судово-медичної експертизи, пише “Галка”. У понеділок, 24 червня, поліція повідомила про затримання двох людей, причепних до загибелі прикарпатця Василя Чорнея, тіло котрого знайшли у лісі між містом Вонгровець і...
Культура
На початку наради міський голова нагородив маленьку франківку. Як пояснив директор департаменту молодіжної політики та спорту Віталій Матешко нагороджують Владиславу Кіцелюк, яка отримала звання «Мініміс України» “Вона ще не може втримати в руках букет, але вже підкорює сцену і професійно позує на камеру. Вітайте – Мініміс України, маленька франківка Владислава Кіцелюк”, – каже міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Пригоди
Інспекторам, які прибули на місце, заявник пояснив: він рухався на автомобілі Ford, як раптом невідомий на ВАЗ 2109 спровокував аварійну ситуацію на дорозі та здійснив кілька пострілів по його авто. Потому поїхав у невідомому напрямку.  Чоловік зміг надати детальний опис зловмисника та автомобіля. Орієнтування на вказаний транспортний засіб та водія було передано всім екіпажам.  Сьогодні, на вулиці Василя Симоненка, інспектори помітили автомобіль, схожий з...
Суспільство
29 червня у Калуші визначиться "Найсильніша людина Прикарпаття". Богатирські ігри розпочнуться на площі Героїв о 15.00. На глядачів очікує п'ять богатирських вправ, конкурси серед глядачів та показові виступи найсильніших дівчат України, інформують "Вікна". Організатор змагань, стронгмен із Калуша Володимир Пиндус запросив у соцмережі взяти участь у змаганнях колишнього міського голову, міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика: "...
Кримінал
Калуська місцева прокуратура скерувала до суду клопотання про застосування до особи примусових заходів у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Встановлено, що в жовтні 2018 року 63-річний житель Калуського району, перебуваючи зі своєю матір’ю, 1936 року народження, у приміщенні літньої кухні за місцем їх спільного проживання, під час конфлікту, наніс їй цілеспрямований удар ножем у шию, від якого жінка померла на місці, повідом...
Кримінал
Вчора в одному з супермаркетів Франківська четверо осіб, серед яких одна – жінка, скоїли крадіжку на суму близько 600 гривень. Про це повідомляють у патрульній поліції. Переглянувши камери відеоспостереження, поліцейські встановили прикмети зловмисників. Спілкуючись з охоронцем, побачили, схожу за описом жінку – вона саме намагалася поцупити пакет з кавою. Інспекторам жінка зізналася, що на вулиці на неї чекають спільники. Патрульні, у дворах, виявили 3 чо...
Суспільство
У Калуші Івано-Франківської області після дощів, які заливали регіон останні кілька тижнів, берег тамтешнього Домбровського кар'єру почав стрімко руйнуватися.  Домбровський кар'єр ввели в експлуатацію півстоліття назад. Це – залишок колишнього калійного виробництва, яке призупинили на початку двохтисячних, пише "Сьогодні". Тоді про навколишнє середовище жодним чином ніхто не дбав. У декількох сотнях метрів від кар'єру знаходиться дачний кооператив, і вода...
Новини по темі
В Івано-Франківську нагородили маленьку франківку - «Мініміс України» (фото)
Національний рекорд. Майже 200 власноруч вишитих майстринею з Прикарпаття рушників (відео)
Театр “Легенда” презентував виставу “Данило Галицький”. ФОТО,ВІДЕО
Про соціальний вибір. "Кастинг, або Хто хотів Люстрації?"
Івано-Франківськ хочуть долучити до клубу ідеальних міст Європи
Юна прикарпатка перемогла у вокальних боях “Голосу.Діти” (відео)
24 червня розпочинається Петрів піст: що можна робити, традиції, правила
Борщ, каша та кисіль: що їли прикарпатці до появи картоплі? Традиційна кухня
Зелений туризм в Зеленому. Бабуся зробила з хати музей-готель і приваблює туристів до села.ВІДЕО
“Мій Франківськ”. Кліп юної співачки на пісню про рідне місто (відео)