Легенди Станиславова. Забутий герой

Вже кілька років у Франківську діє програма «Місто героїв», у рамках якої на стіни будинків вішають таблички – колись тут жив видатний діяч. Серед них є люди відомі й не дуже, втім, однієї гідної особи у переліку бракує точно.

Про бій під Крутами, напевно, чув кожен. 29 січня 1918 року загін київських студентів і курсантів юнкерського училища зробив відчайдушну спробу зупинити наступ більшовиків на Київ. Сили були нерівні, після жорстокого бою українці відступили, частина студентів потрапила у полон, і червоні їх розстріляли. Битва увійшла в аннали нашої історії як приклад мужності та самопожертви.

Отже, об’єднаним загоном під Крутами командував сотник Аверкій Гончаренко, у минулому – капітан царської армії. До речі, він є одним із головних героїв художнього фільму «Крути 1918». Сотник вижив, далі воював з більшовиками, згодом став начальником канцелярії Симона Петлюри, дослужився до полковника УНР.

Після відступу армії УНР до Галичини доля закинула Гончаренка до Станиславова, де він служив викладачем у юнацькій (юнкерській) школі отамана Шаповала. Школа розташовувалась у колишній в’язниці «Діброва», що на Чорновола, 119а. Незабаром визвольна боротьба завершилась і Гончаренко опинився у таборі інтернованих вояків під Перемишлем. Напевно, йому чимось запам’ятався Станиславів, адже після звільнення він приїхав сюди у 1922 році.

У своїх спогадах «З минулих днів» полковник пише: «Пізніше перейшов на працю в Українській Кооперації в Станиславові. Тут я мав різні посади, збіжевого референта, організатора сільськогосподарських кооператив тощо. Я і вступив до Української Дивізії «Галичина» весною 1943 року в Бучачі, повіт якого входив до Станиславівського Союзу Кооператив».

Отже, він понад 20 років жив у нашому місті! Його домашня адреса невідома, а от місце роботи визначити можна. У 1922 році українські ветерани визвольної боротьби створили у Станиславові Повітовий Союз Кооператив (ПКП). Його офіс і магазини містились у будинку кооперативи «Кредит», що на Собеського. Пізніше ПКП викупив цю споруду.

Нині вулиця Собеського називається Січових Стрільців. Отже, залишилося визначити номер будинку і можна сміливо вішати там пам’ятну дошку Аверкію Гончаренку.