Мистецтво починається з уяви» або як у Івано-Франківському ляльковому театрі створюються ляльки( фото )

21 березня відзначається Всесвітній день лялькаря. Саме в цей день всі професіонали і прихильники театру ляльок святкують Міжнародний день лялькаря. Якщо замислитися, то ляльковий театр розпочинається з людини, яка проводить клопітну роботу над створенням ляльки.

Журналісти Правда.іф поспілкувалися з художником Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки Ростиславом Котерліном. Ростислав відредагував та видав альманах про сучасне візуальне мистецтво «Кінець кінцем» та був учасником понад 30 художніх виставок в Україні та за кордоном. Художник, який працює вже 10 років у ляльковому театрі розповів про тонкощі створення ляльок, скільки часу витрачається на створення п’єси та показав ляльки, яким вже понад 50 років.

Ось, що розповів нам пан Ростислав про свою роботу:

«Будь-яка робота починається з ідеї. Спочатку обирається п’єса, потім я її читаю та в голові складаю картинку. Я уявляю, як повинні виглядати усі персонажі, декорації, бо як кажуть «Мистецтво починається з уяви». Після цього я намагаюся з голови перемалювати усе на листок, тобто роблю ескізи. І коли в мене готові усі паперові матеріали, ми узгоджуємо з режисером. Вже після цього розпочинається безпосередньо робота над ляльками.

Ляльки бувають різні: петрушки, маріонетні, планшетні та вертепні, яка є найдавнішою зі всіх. Вертепна лялька – на палочці та рухає головою.

Планшетні ляльки вже більшого розміру, мають ручку, виведену з голови в тілі, а актори вже можуть бути в чорному або прихованому одязі і працюють з цими ляльками наживо перед публікою.

У першу чергу я розпочинаю роботу з пластиліном та ліплю натуральний розмір ляльки. Далі її потрібно обережно розрізати навпіл та вилити гіпсову форму. А вже цю форму роблять, цех бутафори, у матеріалі. Вони заварюють клейстер та у цій рідині вимочують папір, накладаючи шар за шаром, зазвичай таких шарів приблизно 10, та виліплюють цю форму з двох частин. Потім її обережно шліфують, склеюють та виходить ціла голова. При потребі наш столяр виготовляє очі. Вони можуть бути різними: дерев’яні розмальовані, одразу намальовані на ляльці або куплені.

Далі я передаю ляльку в цех, де бутафори вже шиють руки та наповнюють середину. При потребі ми ліпимо так само і ручки. Разом обирається тканина та шиється одяг за моїми ескізами. Ну і звісно технічна частина, наш столяр робить так , щоб вони рухали головою, тілом та руками. По завершенню ми усе підганяємо, доробляємо та перевіряємо, щоб актору було зручно працювати.

У цій сфері я вже 10 років та нюанси бували різні. Наша робота, щоб усе було добре, тож перед виступом ми усе ретельно перевіряємо. Але бували і такі випадки, що лялька могла зламатися посеред вистави, тоді актори вже імпровізували та виходили зі становища, як могли. А ми за цей час встигали її відремонтувати. Таке ставалося під час новорічних свят, коли вистава за виставою. Ляльки такої напруги не витримували.

Але в загальному матеріал, з якого зроблені ляльки, є дуже міцним та надійним. На сцені досі можна зустріти ляльок, яким вже по 20 років. У нашому музеї зберігаються ляльки яким понад 50 років. Єдина проблема, з якою ми зустрічаємося, це те, що їх можуть з’їсти короїди. А так, при правильному зберіганні, проблем не виникає.

Робота над лялькою є дуже клопітна і на неї ми витрачаємо декілька тижнів, але робимо усіх персонажів за раз. В загальному над невеликою п’єсою – це 5-7 персонажів – ми працюємо приблизно 3 місяці. Від ідеї до постановки».

Читайте також: Українці створили англомовний путівник Карпатами