Понад сто років тому поляки в Станіславові заздрили згуртованості української інтелігенції

У березні 1914 року українці на Галичині відзначали 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Святкові заходи розпочалися 9 березня, в день уродин Кобзаря, і тривали майже цілий місяць. 25 березня на будинку українського товариства «Сокіл» (тепер – приміщення «Просвіти» на вулиці Грушевського,18) відкрили бюст та меморіальну дошку з написом «Кобзареви України Тарасови Шевченку 1814-1914».

Масовість заходів та згуртованість українців вражали тоді польську громаду міста Станіславова.

«Окрім двохтисячної громади селян з довколишніх сіл, участь у заходах взяла вся місцева руська (українська, – авт.) інтелігенція, наголошуємо, ВСЯ руська інтелігенція. Мимоволі приходило на думку порівняння, на скільки інакше поводиться в таких випадках польська інтелігенція нашого міста: тільки невелика її частина бере учать в урочистих заходах, решта загалом апатична, задовольняється роллю свідків, бо їм ранг не дозволяє з’являтися на таке простолюдництво, бо більшість з них комфортніше почувається в урядовому мундирі, ніж у формі «Сокола». Позаздріть українцям, які мають таку патріотичну демократичну інтелігенцію», – писала газета «Кур’єр Станіславівський».

До відзначення 100-річчя Шевченка  українці готувалися, як до виборів президента – заздалегідь. Щн у січні-лютому з’явилися спеціальні відозви «Просвіти»  з проханням, щоб кожне містечко та село готувалось до святкування  попри заплановані загальнокрайові торжества.

«Вже тепер, коли люди по селах мають більше вільного часу, повинні думати, як їм найкрасше буде відсьвяткувати се торжество. В перші мірі ходить тут о те, щоби всі, в кого лише б’є українське серце, від малої дитини до сивого старця, познакомили ся з чудовими поезиями Шевченка, читали їх, розбирали їх думки та перенимали ся Шевченковими ідеями, Шевченковою любов’ю до України…», – йшлося у просвітянських листівках.

У кожному населеному пункті краю був сформований ювілейний комітет,  сформований з представників усіх українських товариств Галичини, був зобов’язаний скласти програму ювілейного торжества. Найбільше до цієї справи має прислужитись місцевий осередок товариства «Просвіта», та спортивно-патріотичні товариства «Січ» і «Сокіл».

У галицьких містечках і селах терміново організовували оркестри, збирали аматорські хори та театральні гуртки. За порадою просвітян, святкові концерти не повинні тривати довго, але в репертуарі артистів обов’язково мають лунати поезії та пісні на слова Шевченка. Українцям радили прибрати свої оселі та громадські будівлі, вбратися у вишиванки або однострої «Січі» та «Сокола».

Організаторам свята рекомендували в кожному населеному пункті назвати головну вулицю або площу іменем Тараса Шевченка. Під час вшанування його пам’яті встановити меморіальні таблиці та висадити пам’ятні дуби. Передбачалося також закладання садків Тараса Шевченка. Перший такий садок у 1914 році з’явився у селі Миловання Товмацького повіту (тепер – Тлумацький район).

Найбільш урочисто пройшло вшанування 100-річчя Кобзаря у Городенці. Січова та гімназійна молодь влаштувала урочисту ходу вулицями міста. Одну з головних вулиць міста було названо іменем  Шевченка, на початку якої на одному з будинків відкрито меморіальну дошку. Важливою зупинкою святкової колони став будинок української приватної гімназії, яка також отримала ім’я Кобзаря. На мурі навчального закладу прилаштували великий портрет Тараса Шевченка. З урочистою промовою промовив його директор Антін Крушельницький. У ході урочистостей біля гімназії було посаджено три дуби, між якими того ж року мав бути встановлений обеліск (пам’ятник) Тарасу Шевченку. Як зауважує невідомий дописувач часопису «Громадський Голос», «красу святови надали Січи малиновими прапорами і червоними лентами. Кінних січовиків було 98, а рядових 414». Завершилось торжество біля будинку «Народного Дому», де відбувся святковий концерт.

У Коломиї вшанування пам’яті Кобзаря у день його народження мав академічний характер. Відбувся концерт жіночої семінарії –  лунали звуки фортепіано і смичкового оркестру. На завершення промовив директор навчального закладу Й. Чайківський. Окреме урочисте дійство в Коломиї того ж дня підготувала українська народна школа ім. Т. Шевченка.

У Станіславові шевченківське свято пройшло в українській приватній школі ім. Шашкевича, звучали поезії і пісні на слова українського поета. Директор школи П. Слободяник у присутності учнів, батьків, вчителів та членів «Рідної Школи» виголосив промову про життя і творчість генія української нації.

У Снятині ювілейне торжество пройшло днем раніше, 8 березня 1914 р., за сприяння місцевого хорового товариства «Боян», що організував гарний концерт у будинку польського товариства «Сокіл». Відзначимо, що співацькі товариства «Боян» були першими хоровими колективами, де музичне виконавство набирало більше професійних, а не аматорських форм.

Святкування 100-річчя дня народження Тараса Шевченка проходило у два етапи – у березні, коли народився Кобзар, та у травні 1914 року, на честь перепоховання тіла Кобзаря у Каневі, яке відбулося у травні 1861 року.

Читайте також: У калуському ліцеї відбувся День науки