У Івано-Франківську дітей навчали заробляти гроші

Цього тижня в дитячому освітньому просторі «Дрібнота» завершився курс з підприємництва «Школа стартапів». Юні підприємці віком 10-12 років впродовж 2,5 місяців розробляли власні продукти від ідеї до її втілення і в підсумку презентували свої бізнес-ідеї.

«У дітей було завдання пройти шлях підприємця, який створює продукт, починаючи від проблеми: аналізуючи ситуацію, визначаючи, де є проблема, до створення прототипу продукту для своїх клієнтів, – розповідає Юлія Ляхович, співзасновниця «Дрібноти», викладачка підприємницького курсу. – В групі було дві команди і в кожна з них отримала профіль клієнта, на якого вони працюють. Профілі були описані таким чином, щоб діти могли обрати, одну з проблем, над якою працюватимуть».

Діти спершу генерували проблеми, потім шляхом голосування обирали, яку проблему вирішуватимуть. Далі так само генерували рішення і голосували за найбільш оптимальне, для якого і сворювали прототип майбутнього продукту.

«Такий зразок майбутнього продукту допоміг їм порахувати його собівартість, – пояснює Юлія Ляхович. – Діти створили максимально наближений до продукту прототип, щоб потім його продемонструвати. Вони вчилися рахувати собівартість, створювати дизайн, лого, продумувати ідею цього продукту, удосконалювати його».

Курс тривав 2,5 місяці. За цей час діти відвідали 21 заняття – по два на тиждень. У форматі школи стартапів підприємницький курс пройшов вперше. До того два набори з підприємництва для дітей були присвячені ресторанній справі.

«З ними було дуже цікаво працювати. Майже кожного заняття у них були завдання на креативність – їх ідеї були просто шалені, – говорить Юлія Ляхович. – Було й багато приколів. Вони, наприклад, казали, що «маркетинг» – це коли клієнта загнали в глухий кут, а «бізнес-модель» – це така дівчина». Дітям теж подобалося. Один з наших учнів Павло поставив собі за мету не пропустити жодного заняття і він її таки досяг».

Фото: Андрій Сидорук

Тим часом малі підприємці вже збираються на презентацію. Тут все серйозно. У кожної з двох груп є заздалегідь підготовлені та роздруковані промови, на комп’ютері – слайди. У першій групі п’ятеро дітей, в другій – четверо. В залі презентації слухають батьки, задають запитання і уважно розглядають запропоновані дітьми прототипи товарів.

Марко Повх каже, прийшов до школи стартапів, бо мама привела.

«Зовсім не знав, що тут робитиму, але мені дуже сподобалося. Я вчився, як бути бізнесменом. А ще нас вчили, що таке мозковий шторм. Це коли збіговисько людей щось обговорює а потім вони голосують», – розповідає Марко. Але на запитання, чи хоче стати бізнесменом, зізнається, що мріє бути тенісистом.

Команда Марка презентувала рукавички і шапку з кнопками, аби ті не губилися і завжди були в купі.

«У нашій команді були Марко, Дарина, Настя і ще хлопчик. Ідею ми обрали методом підбору, але логотип намалювала я, – говорить чотирикласниця Соломія Шуплат.– Дізналася про підприємництво вже як попала сюди – раніше навіть не знала, що щось таке є. Але підприємцем не дуже хотіла б бути – більше хочу бути дизайнером одягу. Найбільше сподобалося вивчати про маркетинг. Маркетинг може наблизити людину до товару. А ще я знаю, що коли роблять рекламу, яка сильно не подобається, то люди потім не оминають цього товару, бо він викликає якісь емоції».

Дарина Герой додає, що перед їх командою було завдання знайти рішення для мами та її двох дітей, які весь час гублять рукавиці і шапки. Каже, сподобалося шукати рішення та рахувати собівартість майбутнього товару.

«Можна я розповім? Ми дивилися скільки коштує товар, який ми закупили, – допомагає Соломія. – І збільшили ціну, щоб отримати прибуток. В результаті вийшла вартість 289 грн».

Дарина ще не вирішила, ким хоче стати. Але обидві хочуть ходити на продовження курсу, яке на «Дрібноті» обіцяють почати незабаром.

Павло Кухар розповідає, що мама з татом привели у «Дрібноту», щоб він навчився заробляти гроші:

«Якщо цього ще не винайдуть, то я винайду колись водонепроникний ніж, який буде заряджатися у розетці і матиме підігрів леза, щоб легко було мастити холодне масло на хліб. А сьогодні я зі своєю командою презентуватиму кубики – домашній і гірський. Якщо вдома треба розподілити обов’язки, то кидаєш домашній кубик і кому що випаде, той те і робить: пилососити, витирати пил. Так само можна кидати і гарський кубик, коли ніхто не хоче нічого робити в поході».

«Були дітки, які після першого заняття сумнівались чи хочуть залишитись на курсі, але вирішили спробувати і вже після другого заняття твердо вирішили продовжувати. Їм сподобалось навчання і новий досвід на проекті, – говорить Юлія Ляхович. – Один хлопчик у всіх практичних кейсах згадував про екологію, шкоду зайвої упаковки. Сучасні діти розуміють, що планету потрібно берегти. Вони отримують її від нас не в найкращому стані».

Каже, діти постійно питали, чи будуть продавати продукти, які розроблять. Головним їх завданням на курсі було зрозуміти шлях, який проходить продукт від ідеї до створення. І їм це вдалося.