Юрій Андрухович. Про "поганяла" часів ПроФФесора і трохи про майбутнє

Дуже схоже на те, що починаючи з 20 травня, всі ми в нашій країні повернулися до епохи розвинутої сміхової культури, дещо призабутої протягом останніх років, а точніше, з моменту втечі за східний кордон її, сміхової культури, тодішнього найголовнішого об’єкта Віктора Януковича. Сьогодні просто на наших очах народжується її новий найголовніший об’єкт, про що нижче. Втім і повернення згаданого попередника ми не те що не можемо виключати – радше навпаки, автор цих рядків навіть об заклад готовий битися, що Януковича нам тепер тріумфально повернуть. Не для того ж цей теперішній колективний Янукович-2 прийшов до влади, щоби впустити таку нагоду для реабілітації Януковича-1.

Тож згадаймо, бодай фрагментарно, як воно все було – передусім із прізвиськами. 

Хам – чи не найперша клікуха нашого тодішнього. Вона ж і найпромовистіша. Янукович отримав її в тюрмі, де був баландером, тобто розносив і розсипав по мисках юшку. Логічним продовженням Хама став Зек. Відтак з’явились історично зумовлений Янучар(а) і дещо нейтральніший Яник.

Вікторові Федоровичу взагалі страшенно щастило: його прізвиська виявлялися значно дотепнішими за нього самого.

Коли у 2004-му він орфографічно похибнувся у власній автобіографії, до нього назавжди причепився ПроФФесор. Тоді ж, під час осінньої президентської кампанії й відомого кидка яйцем, народився Великий Тупий Предмет. Пінгвіном його називали за поважність і надутість. Приблизно з тих же причин за ним закріпився й Парус. Ні, українською це було б Вітрило, я знаю. Проте Парусом його називали не цілком українці, а члени партії реґіонів. Тобто в цьому випадку маємо рідкісний приклад позитивного прізвиська.

Але народ усе ж був дотепнішим за партійних підлабузників. З величезної любові до лідера нації народжувалися все нові й нові звання: Проффесор шапкознімальних наук, Пацан на районє масштабу країни, Срібний призер двобою з траурними вінками.

А ще з того ж 2004-го був Бандюкович. Семантично до нього прив’язаний Двічі-Несудимий, за моїми спостереженнями, частіше став уживатися з 2010-го. Золотий Батон – уже після вікопомної втечі. Десь відтоді ж – і Легітимний, особливо після перших ростовських прес-конференцій, де він ламав олівці і ручки.

Не забуваймо також про Йолковника й Овоча. Після першої кривавої масакри в ніч на 30 листопада на Майдані можна було часто побачити гасло «Овощ созрел». Десь тоді ж Підарас невимушено трансформувався у Підарешт.

А ще був незабутній слоґан, що починався зі слів «спасибо жителям Донбасса». Його запровадили в обіг фанати «Динамо», а зафорсив підприємець із компанії Prostoprint, який випустив серію футболок із тим-таки зачином. Окрім подяки за правителя нетрадиційної орієнтації, можна було придбати футболку з подякою за президента-ананаса, президента з Гондурасу, а далі (рима ставала менш точною) – з автобази. Янукович тодішній (як і, здається, й теперішній, тобто Янукович-2) брав усі ті насмішки дуже близько до серця, тож наслав на згадану компанію УБОП і влаштував їй погром. Але проти народу, який поширював ті ж слоґани в мережах, він не зміг нічого.

Гаразд, позгадували – й досить. Тепер про найближче майбутнє. 

Тим більше, що кар’єра нашого теперішнього сама по собі почалася з жартів (а правильніше сказати, кпин) і роздавання прізвиськ іншим. А потенційний референдум щодо «мирних угод із Росією» мусить пришвидшити цей ефект убивчого сміхового бумеранґа.

Дотепер було радше нейтральне і його ж командою забрендоване Zе!, а також – як перші прояви спротиву – Комік і Клоун (із підваріантом Клован). Знаний із 2016-го під ніком Голобородько (ефект від телевізійного серіалу як спецоперації довжиною в три роки), після новорічної ночі 2019-го він став Маріонеткою. Заслуговують на увагу й кілька крилатих фраз часів президентської кампанії: «Президент починається з аналізів», «Я шутил, меня избрали!», «Не гоняй наркомана в подъезде – может, это твой будущий президент!»

Самі собою напросилися до вжитку Зєля та Зельцман. Зрештою, й сам новообраний, попрохавши не ображати його тонку артистичну натуру звертанням «Володимир Олександрович», відкрив широку дорогу всім можливим Вованам, Воффкам і Вовочкам.

Проте з автентичними ініціалами розпрощатися не так і легко: в мережі мені вже траплялося «в. о. Коломойського».

Додамо «гравця на роялі» та деякі інші прояви кварталівської гуморної відрижки – їх, мабуть, так само більшатиме в міру подальшої узурпації влади.

І на завершення – з найновішого: комент під свіжим відео Майкла Щура: «ЯНУКОВОЩ ВСЕ РАВНО ЛУЧШИЙ, ОН ПРОБИЛ ДНО И ОПУСТИЛСЯ ЕЩЕ НИЖЕ.»

Ви чуєте, Володимире? Вам на разі є куди падати, і дно попереду.

Автор: Юрій Андрухович, для порталуZбруч.