Верховний Суд заборонив нещепленій дитині ходити до дитсадка

Рішення Верховного Суду від 17 квітня було оприлюднене в судовому реєстрі в травні.

У вересні 2016 роки син позивачки був прийнятий в дитячий сад без обов'язкового щеплення проти дифтерії, коклюшу та правця, яке роблять в 18 місяців, через відсутність вакцини. Протягом жовтня 2016 року - червня 2017 роки дитина не відвідувала навчальний заклад, а коли мама вирішила повернути його в садок, їй відмовили в прийомі.

Однак робити щеплення жінка не стала, пославшись на недовіру до якості вакцини, а замість цього пішла в суд.

Славутський міськрайонний суд зобов'язав дитячий сад не перешкоджати дитині в здобутті дошкільної освіти. Однак Апеляційний суд Хмельницької області скасував це рішення, пославшись на те, що право на отримання дошкільної освіти нерозривно пов'язане з обов'язком проходити профілактичні щеплення, які гарантують безпеку як самої дитини, так і оточуючих його осіб. Тобто дитина позивача не була позбавлена ​​права на освіту, але реалізація цього права вимагала певних дій.

Верховний Суд підтримав думку апеляційної інстанції, вказавши, що в даному випадку позивач протиставляє індивідуальне право відмовитися від щеплення спільному інтересу суспільства та інших батьків і їх дітей.

"Вимога обов'язкової вакцинації населення проти особливо небезпечних хвороб, виходячи з необхідності охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. У цьому випадку превалює принцип важливості громадських інтересів над особистими", - йдеться в рішенні суду.

"Через обставини цієї справи право малолітнього сина позивача на освіту в дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежене у зв'язку з тим, що сама позивач, не довіряючи якості вакцини (належним чином не мотивувавши свою недовіру або неможливість застосувати вакцину, якою вона довіряє), що не дотрималася календаря обов'язкових щеплень і відмовилася від чергового щеплення", - вирішив Верховний Суд.

Постанова суду касаційної інстанції вступає в законну силу з моменту його прийняття, є остаточним і оскарженню не підлягає.