Станіславів 100 років тому за часів ЗУНР. Спогади очевидця

Менш ніж шість місяців Станіславів (в майбутньому Івано-Франківськ) був столицею Західно-Української народної республіки. На початку 1919 року в сучасному Будинку правосуддя на вулиці Грюнвальдській працював уряд республіки, у приміщенні сучасного готелю «Дністер» жив і працював президент ЗУНР Євген Петрушевич. В середині травня під натиском переважаючих сил армії Польщі генерала Галлєра Українська Галицька Армія (УГА) відступила за Збруч і уряд ЗУНР залишив Станіславів. В кінці травня місто знову зайняли польські військовики.

Спогади про столичне життя українського Станіславова, залишив читач чернівецької газети Czernowitzer Tagblatt, який разом із товаришами з Відня побував у місті в останні дні перебування уряду ЗУНР у місті.

«Наш інформатор, який провів деякий час у Станіславі, дає нам наступну інформацію про події та ціни на продукти харчування. Станіслав досить перенаселений східними українцями. Це переважно багаті люди. Страх більшовизму змусив їх покинути Київ та інші великі міста та переїхати на захід. Вони збільшують вартість життя у місті. Всі готелі та приватні будинки переповнені. Існує шалена інфляція. Тяжке становище бідного населення досягло свого піку. Щоб виправити ситуацію, український уряд у Станіславі був змушений виселяти східних українців. Ці заходи вважаються дуже суворими. Але інфляція не зменшилася, а навпаки ще більше зросла. Монетний двір запровадив нові валюти і встановила для них курс обміну, але насправді лише випустив великі банкноти, які повністю паралізували торгівлю і викликали нове зростання цін.

Випущені були карбованці та гривні. Незважаючи на те, що офіційний курс цих банкнот був встановлений на дві або одну корону, продаються вони зі знижкою 20-25%. Фундаментальна помилка полягала в тому, що ці банкноти видавалися лише на 100 і 200 корон. Внаслідок цього були труднощі в торгівлі через нестачу дрібних купюр, нічим було давати решту. Покупцеві треба було залишити 100 корон за меншу суму або вийти з магазину без будь-якої покупки. Австрійська корона перебуває в обігу і охоче приймається», – писала німецькомовна газета в Чернівцях.

Дописувач водночас зазначав, що в Станіславові підтримується цілковитий мир та порядок. Багато колишніх австрійських офіцерів поповнили українську армію. Одночасно, за даними очевидця, в суспільстві культивувалися ідеї про марність боротьби із поляками і потребу в створенні автономії у межах польської державності.

«Проблеми з продовольством, які до останнього часу були відносно хорошими, значно зросли після приходу російських біженців. Один кілограм хліба коштує від 20 до 25 корон, м’ясо до 36 корон, 100 горіхів 30 корон, один кілограм яблук 24 корон, вершкове масло від 80 до 100 корон», – інформувала  Czernowitzer Tagblatt.

За даними газети Österreichische Illustrierte Zeitung, після Першої світової війни в колишній Австро-Угорщині ціни зросли вдесятеро. Цю інформацію навесні 1919 року видання підтверджувало порівнянням вартості сніданку до війни та після неї.

«Сніданок 1914 року: гуляш – 48 гелерів, 2 булки – 8 гелерів, чвертка вина – 24 гелери, 2 сигарети – 20 гелерів. Усього – 100 гелерів (1 корона).

Сніданок 1919 року: гуляш – 6 корон, восьмушка хліба – 0,5 корони, чвертка вина – 2,5 корони, 2 сигарети – 3 корони. Разом – 10 корон».