День народження Шухевича: трохи з життя головнокомандувача УПА

Цього дня, 30 червня 1907 року, у Львові народився один з майбутніх головнокомандувачів УПА генерал Роман Шухевич. 

Про це пише inlviv.in.ua. 

Його життя, сповнене боротьби з поневолювачами, тривало лише 43 роки. На день народження Сталіна, 5 березня 1950-го, відмовився здатися живим і вчинив опір карателям з МДБ. Загинув під час спроби прориву з оточення 

Дитинство 

Ще дитиною майбутній Провідник наслухався від свого діда Володимира, відомого дослідника Гуцульщини, про Олексу Довбуша, і мріяв піти слідами народного месника. Ті мрії стали ще реальнішими, коли 11-літній Роман побачив у 1918 році в Кам’янці Струміловій синьо-жовтий прапор і запам’ятав зворушливі слова, що їх читав про “Червону калину” і вільну Україну його батько Осип. 

У 15–річному віці на різдвяних канікулах Роман врятував дитину, що проломилася під лід. Додому повернувся весь у кризі й довго хворів на запалення легенів. 

Жінки в житті Шухевича

Наталя Березинська-Шухевич — дружина Головного командира УПА.

Під час війни подружжю Шухевичів випадали тільки рідкісні зустрічі, тож доводилося оберігати почуття на відстані. Вони були чимось схожі одне на одного, і коли опинялися разом, не могли не пишатися собою: поряд з Романом була справжня витончена леді. У житті Головного командира Р. Шухевича були й інші жінки, однак саме Наталя стала дружиною Романа, народила його сина Юрія та доньку Марію. 

Таланти

Важко назвати вид спорту, в якому би не проявив себе Роман Шухевич. Займався кінним і лижним спортом, боксом, грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло. На Запорозьких іграх у Львові встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. 

Займав призові місця у метанні диску та штовханні ядра. Особливо добре володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався планеризмом і отримав диплом пілота безмоторного літака. Навчався в Музичному інституті імені Лисенка. Закінчив курси гри на фортепіано. 

Виступав з концертами на різних сценах Львова. Коли виникала сварка чи занадто запальна суперечка, а поруч було піаніно, Шухевич розряджав ситуацію незвично: сідав за інструмент. Навіть перед загибеллю на таємній квартирі він грав. 

Майстерно володів стрілецькою зброєю: на значній відстані з будь–якого положення потрапляв у листок з учнівського зошита, всаджуючи кулі симетрично по кутах. Мав славу доброго танцюриста. Закінчив курс народних танців відомого танцюриста та художнього керівника Василя Авраменка. 

Подвиги Шухевича

Демонстрував чудеса хоробрості. Серед білого дня проходжувався Львовом і під німцями, і під совєтами. У формі радянського офіцера відвідав у лікарні прооперованого батька, за яким було встановленого нагляд НКВС. Попри те, що держбезпека СРСР збилася з ніг, роками полюючи на Шухевича, він кілька разів їздив на Схід та Південь України. Двічі лікувався в Одесі, у 1948–му і 1949–му роках. 

На процедури у санаторії завжди брав ампулу з отрутою. Шухевич – великий мандрівник. На човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії. Заснував у «Пласті» курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші річки Західної України. У 22 роки вступив до Організації українських націоналістів. 

З 1930 по 1934 роки — бойовий референт Крайової екзекутиви на західноукраїнських землях. Серед гучних справ, організованих Романом Шухевичем, убивство у 1933 році радянського консула у Львові на відплату за організований в Україні Голодомор. 

Шухевич -успішний бізнесмен. Після звільнення з ув’язнення заснував першу в Галичині українську рекламну фірму «Фама» разом із приятелем Богданом Чайківським. Компаньйони приятелювали з львівськими телефоністками й підслуховували телефонні розмови замовників та конкурентів. Фірма успішно розвивалася. «Фама» паралельно вела таємну касу, звідки гроші йшли до скарбниці ОУН. 

Після окупації Польщі переїхав до Кракова, де брав участь у створенні бандерівського крила ОУН. У квітні 1941 року очолив військовий відділ дружини українських націоналістів (ДУН), один з куренів якого за співучість німці назвали «Нахтігаль» («Соловей»). Батальйон «Нахтігаль», яким керував Роман Шухевич, забезпечив проголошення у червні 1941 року у Львові самостійної Української держави, всі організатори якої відразу були репресовані німецьким режимом. 

Сам батальйон перекидають до Білорусі, де згодом роззброюють. Із серпня 1943 року —головнокомандувач УПА, чисельність якої сягала до ста тисяч вояків. 21—23 листопада 1943 року організував на Львівщині Конференцію поневолених народів Сходу Європи і Азії, в якій взяли участь представники 13 націй. Одне з гасел конференції — «Смерть Гітлеру і Сталіну!». 

Смерть

Операцію із захоплення головнокомандувача УПА здійснювали на світанку 5 березня 1950 року. Близько тисячі солдатів МДБ блокували село Білогорща, де він переховувався. Наказ був один: взяти Шухевича живим. 

Та генерал–хорунжий не збирався здаватися. У перестрілці він застрелив майора МДБ Ревенка. Важко поранений автоматною чергою, Роман Шухевич вистрелив собі у скроню. У звітах про це не написали, боячись відповідальності. Тим часом на посмертному фото чітко видно кульовий отвір у скроні. 

За однією з версій, тіло Шухевича забальзамували кращі медики і відправили у Москву. Таким його показали Сталіну. Той наказав тіло спалити, а попіл розсіяти над Збручем. Навіть мертвий Шухевич був страшний для радянської імперії, а тому не мав права на поховання.