Гуцульська овеча бриндзя отримає статус продукту захищеного географічним зазначенням

Гуцульська овеча бриндзя отримає статус українського PDO protected designation of origin захищеного позначення походження.

До кінця року в Україні буде зареєстрований перший продукт харчування із захищеним географічним зазначенням — гуцульська овеча бриндзя. 

Про це пише 0342.uaз посиланням на НВ. 

Бриндзя або бринза – сичужний розсільний сир, виготовлений з овечого молока за допомогою ферменту з натурального сичуга свійської худоби. Зазвичай білого кольору, ззовні нагадує домашній сир, має солоний смак. Виготовляють у вигляді округлих головок вагою до 1 кілограма. Для гуцулів бринза — найцінніший, не варений і не кип’ячений білковий продукт, якому місцеві знахарі пмриписують мало не магічні лікувальні властивості. Її разом з кулешою — кукурудзяною кашею, гуцули споживають у великих кількостях протягом усього року, особливо взимку, коли корови перестають доїтися, а стежки–доріжки, що ведуть до крамниц­ь і базарів, замітають сніги.

Виготовляють бриндзу наступним чином. Підготовлене молоко нагрівають до температури 35-38С, вводять сичуг, час від часу помішуючи до утворення згустка та відділення сироватки. Її затім видаляють з чану за допомогою черпака. Сирний згусток ріжуть за допомогою спеціального ножа на зерно певного розміру, який потім за допомогою марлевих чи полотняних мішків виймають їз чана та підвішують для просушування, видалення зайвої вологи. Такі головки мають назву "будз" (його можна споживати одразу чи помістити в росіл для подальшого зберігання, також їх піддимлюють для покращення смаку). Потім масу перетирають з сіллю, формують з неї головки чи заповнюють нею діжки, скляний посуд для подальшого зберігання. При промисловому виготовлені сирну масу закладають у перфоровані форми для надання форми головки та висушування на стелажах, подалі висушені головки поміщають в чани з розсолом для просолювання та дозрівання. Дозрівший сир в продаж поступає в розсолі. Похідним від продуктів виготовлення бринзи є сир вурда, його виготовляють із відпрацьованої сироватки методом її повторної коагуляції.

Цей вид сиру, який виготовляють вівчарі Карпат, отримає марку, яка засвідчить його високу якість, багатовікову традицію виробництва і зв'язок із територією, на якій його виготовляють. Коньяк, шампанське, пармезан… це теж продукти із захищеним географічним зазначенням. Українські продукти не гірші.

Овеча бриндзя може похвалитися багатовіковою історією. Бо виготовляють її жителі Карпатських гір — у Польщі, Румунії, Словаччині та в трьох областях України: Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій — ще з XIV ст. В гуцулів вона вважається більш витриманою, гострішою й тому смачнішою. Але праця вівчарів рік у рік втрачає популярність, бо вона важка й недооцінена. Вівця дає молоко для сиру тільки чотири місяці на рік (120 днів), а утримувати її треба цілорічно. Овечий сир нині коштує недорого — 100–120 грн за кілограм, максимум — 150–200 грн під час проведення фестивалів. І зовсім не дивно, що поголів'я овець в Україні зменшується. За даними Держстату, нині загальне стадо овець і кіз у господарствах населення не дотягує до 1,4 млн голів. А ще 10 років тому це поголів'я перевищувало 2 млн особин.

Ринок бриндзі поки що вельми обмежений. Нині її споживають переважно в карпатському регіоні, де й виробляють. Люди купують бриндзю здебільшого на полонині або вдома у вівчаря. І це не дає можливості підвищити не неї ціну. Ще одна проблема — ця назва ніяк не захищена від вільного (вважайте — незаконного) використання: нею можуть користуватися будь-які виробники й торговці на внутрішньому ринку.

Отримавши марку географічного зазначення, виробники цінного виду сиру — гуцульської овечої бринзі — можуть захистити свої права на внутрішньому ринку і вийти на зовнішні ринки, зокрема країн ЄС, таким чином підвищити свої доходи, продаючи цей продукт харчування відчутно дорожче. З іншого боку — споживачі матимуть гарантію якості сиру з місцевими (регіональними) особливостями. Бо саме географічні зазначення свого часу допомогли здобути визнання далеко за межами зони виробництва таким регіональним продуктам, як, наприклад, алкогольні напої — шампанське, коньяк, сири фета, рокфор, пармезан та інші. Ці вироби мають правовий захист Євросоюзу. Тож не дивно, що, підписавши Угоду про Асоціацію, Україна зобов'язалася дотримуватися норм ЄС про захист продукції місцевого походження. І тому до 2023 р. українські виробники мусять відмовитися від використання назв згаданих сирів, а до 2026 р. їм доведеться припинити виробляти 12 назв спиртних напоїв, серед яких популярні нині французькі марки — Шампанське, Коньяк, Арманьяк, Кальвадос, португальське вино Мадера, іспанське — Херес, угорсько-словацьке — Токай та інші. 

Для просування і захисту сирів із географічним зазначенням торік було створено першу в Україні Асоціацію виробників традиційних карпатських високогірних сирів. Нині вона об'єднує 23 члени: це вівчарі, які виготовляють сир із овечого молока за традиційною технологією, випасають овець на полонинах Карпат на висоті не нижче 700 м над рівнем моря, а також туроператори, гіди, які водять туристів у гори до вівчарів, та ресторатори, що популяризують у своїх закладах харчування натуральні карпатські сири, і особливо — овечу бриндзю. Варто зауважити, що для сиру "гуцульська овеча бриндзя" прописана специфікація, і лише ті виробники, які будуть її дотримуватися, отримають марку географічного зазначення.

— Учасникам нашого об'єднання важливо отримати захищене географічне зазначення "Гуцульська овеча бриндзя" насамперед тому, що ми хочемо зберегти традиції виготовлення бриндзі, — наголошує під час проведення вже 19 фестивалю-ярмарку "Гуцульська бриндзя" в місті Рахові на Закарпатті голова цієї Асоціації Анатолій Павлюк. — Бо географічне зазначення може отримати лише той продукт харчування, який, згідно з українським законодавством, виготовляють не менше 30 років. А наша гуцульська бриндзя набагато давніша. Відколи люди поселилися в Карпатах, відтоді вони розводили овець і виготовляли бриндзю. Нам важливо отримати географічне зазначення ще й для того, щоб цей продукт вище цінувався. Бо тепер, як відомо, невигідно займатися вівчарством. Крім того, ми нині активно контактуємо зі столичною фірмою "Органік стандарт", яка працюватиме з нами як орган зовнішнього контролю. Вони посвідчуватимуть, що карпатський сир — гуцульська овеча бриндзя — справді екологічно чистий, традиційний продукт, який відповідає всім вимогам системи географічних зазначень. У нас уже були інспектори цієї організації, що вивчали, як утримуються вівці, як дояться, в яких умовах виготовляється і зберігається сир, і дали нам рекомендації, яких мусимо дотримуватися.

Процес підготовки до реєстрації географічного зазначення "Гуцульська овеча бриндзя" виявився доволі тривалим. Рік тому було створено Асоціацію — об'єднання осіб, які безпосередньо працюють із продуктом. Потім розпочалася підготовка матеріалів для реєстрації цього географічного зазначення. Асоціація врахувала і вимоги законодавства ЄС, а саме — розробила специфікацію продукту, план контролю якості, бо це важлива умова для реєстрації продукту в Європі. Торік у жовтні Асоціація подала документи для отримання позитивного висновку Держгеокадастру та Мінагрополітики України. Та, як зазначили у відповіді на наш інформаційний запит посадовці Мінагрополітики, "через відсутність підзаконних актів, які б врегулювали питання одержання таких висновків, ця процедура завершилася в грудні 2018 р.". А, власне, сам процес реєстрації географічного зазначення розпочався 19 грудня з подання заявки на реєстрацію в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Довго тривала підготовка заявки до публікації. Судіть самі: відомості про подання заявки Мінекономрозвитку опублікувало лише наприкінці березня 2019-го. І тепер завершується експертиза заявки, тривалість якої — аж півроку. На даний час заперечень і зауважень на заявку не надходило. Отож Асоціація вийшла на фінальний етап цього затяжного процесу і дуже сподівається, що до кінця цього року таки відбудеться завершення реєстрації географічного зазначення "Гуцульська овеча бриндзя" на державному рівні. Таке визнання важливе тому, що це — національний український продукт харчування, пов'язаний із традиціями та культурою України, і зокрема Гуцульщини.

— Наразі мета реєстрації географічного зазначення "Гуцульська овеча бриндзя" — це його реєстрація в Україні, — розповідає національна експертка проєкту ЄС "Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні" Ганна Антонюк. — Це буде перший український продукт харчування із географічним зазначенням, а потім ми розпочнемо маркетингову кампанію, щоб гуцульська овеча бриндзя стала спочатку популярною в Україні. Коли це географічне зазначення буде зареєстроване в Україні, формуватимемо справу для його реєстрації в ЄС. І лише після того, як гуцульська овеча бриндзя буде внесена в реєстр Європейського Союзу, почнемо працювати над її виходом і просуванням на європейський ринок… Географічне зазначення дається для того, щоб споживачі за межами зони його виробництва визнавали продукт і довіряли йому. Зазвичай на зовнішніх ринках можна робити вищу націнку.

Цими місяцями також триває підготовка до реєстрації географічного зазначення для інших продуктів, які б мали стати впізнаваними й популярними українськими географічними зазначеннями за кордоном: це гуцульська коров'яча бриндзя, херсонські кавуни, мелітопольська черешня, карпатський мед та чотири види вин — "Шабський", "Ялпуг", "Закарпаття" і "Білгород-Дністровський".

Сподіваємося, що саме гуцульська овеча бриндзя, яку небезпідставно величають "білим золотом Карпат", задасть добрий старт цьому процесові.

Географічне зазначення означає більше, ніж бренд. Адже бренд ідентифікує одного виробника чи продавця товару, послуги. А географічне зазначення стосується багатьох виробників або продавців певної продукції.