Скарби України. 15 унікальних загублених скарбів України, які ще можна відкопати

Археологи вважають, що на території України знайдено всього 1% захованих тут скарбів. Величезна їх кількість залишається в землі.

Це дає надію на вдачу новому поколінню дослідників.

Українськими землями проходили безліч торгових шляхів і завойовників. Одні приховували нажите непосильною працею, інші ховали награбоване. Золото, срібло, дорогоцінні камені — все це закопували в землю, замуровували в стіни, ховали з небіжчиками.

Отож, де сьогодні можна шукати стародавні реліквії, надійно укриті від людських очей в українській землі.

Варязькі скарби Лаври

Походження лаврських печер і захованих у них скарбів має кілька версій. Згідно найбільш правдоподібної, печери були викопані монахами, які побажали віддалитися від мирської суєти і провести там решту життя у смиренні і служінні Богу. Згодом невеликі підземні ходи і печерки були об’єднані у пов’язані між собою лабіринти. Так з’явилися Дальні печери, через які теоретично можна потрапити у печери Варязькі.

Коли за часів Київської Русі солідний загін розбійників-варягів грабував торгові судна у цих краях, то все награбоване золото та інші цінності звозилися в одну з печер. Пізніше монахи відшукали скарби і, розділивши незліченні багатства на чотири частини, сховали їх у різних місцях. Російський цар Петро I, застосовуючи тортури, зумів дізнатися місцезнаходження лише одного скарбу від одного монаха; решта забрали таємницю із собою у могилу. Лише на початку 20 століття під час ремонтних робіт у Лаврі вдалося випадково виявити нішу з монетами і золотим начинням. А після київського землетрусу в 1975 році дала тріщину одна з внутрішніх стін огорожі. На дні розлому виявили дві великих кованих скрині. Це були ті самі варязькі скарби, заховані ченцями від очей жадібних володарів. Останній, четвертий скарб, досі перебуває у надрах лаврських печер.

Скарби кримського хана Шагін-Гірея

Кримський півострів впродовж століть був місцем, де татарські хани зберігали гроші і коштовності, золото і срібло, прикраси та начиння. Стали з’являтися чутки, що перетворилися у легенди, одна з яких зводиться до наступного: в околицях Ханського палацу в Бахчисараїзарито золото і цінності, що належали Шагін-Гірею – останньому з династії ханів. Спочатку ідеєю, що б то не сталося відшукати скарб, загорілися любителі-шукачі пригод, потім інтерес стали проявляти археологи. А відносно недавно, подейкують, навіть працівники Служби безпеки України інтенсивно працювали лопатами навколо палацу, мабуть, розшукуючи скарби кримського хана.

Золото древніх скіфів

Хлібороби і войовничі кочівники скіфи залишили після себе велику кількість курганів, де були поховані представники знаті, а разом з ними – безліч золотих прикрас, особистих речей і навіть коней, слуг і дружину, попередньо всіх убивши. Скіфи вірили в загробне життя і прагнули забезпечити небіжчиків всім необхідним для гідного життя на тому світі.

Протягом століть завжди вистачало мисливців за скарбами, тому цілком закономірно, що на сьогоднішній день більшість курганів остаточно розграбовані. Однак археологам вдається відшукати вцілілі цінності, які згодом займають місця в музеях. Це прикраси із зображенням звірів, кубки, гребені та інші предмети із золота.

Найбільшою знахідкою стала відома пектораль – нагрудна прикраса вагою більше кілограма, яку виявили під час розкопок кургану Товста Могила на Дніпропетровщині. Тонка робота, з якою виконана пектораль, викликала чималий інтерес у всьому світі і з новою силою заохотила науковців до скіфського напрямку в археології, як до одного з найбільш перспективних.

Скарби Нестора Махна

Революційний діяч, що згодом розсварився з більшовиками, Нестор Іванович Махно оточив своє життя пеленою таємниць, що огорнуло його постать всілякими домислами. Деякі з них відповідали істині, а саме – неймовірне багатство самого батька, яке дозволяло утримувати своє військо в повній бойовій готовності і не мати проблем з продовольством. Висловлюючись сучасною мовою, активи махновців зберігались у вигляді золотих царських червінців, які потрапляли до них у результаті грабежів багатих поміщиків і міських банків.

Але все рано чи пізно закінчується, і вільне життя махновців теж стало хилитися до заходу. Залишок життя Нестор Махно провів у Франції, в передмісті Парижа, перебиваючись скромними сумами від Союзу анархістів. Всі грошові активи були складені у відра і заховані в різних місцях в Україні – починаючи від лісів Гуляйполя Запорізької області (де народився і виріс Махно) і закінчуючи Старобільським Луганської області, де заритий великий ящик з золотом. У село Гаврилівка, за свідченням НКВС, навідувалися посланці Махна, щоб відвезти скарби з собою, але були схоплені. У них було вилучено два відра з золотом. Місцезнаходження решти скарбу на сьогоднішній день достеменно невідомо.

Золото «Чорного принца»

У розпал Кримської війни, в листопаді 1854 року, на зовнішньому рейді Балаклавської бухти поблизу Севастополя затонуло англійське судно «Чорний принц». Причиною тому був небачений досі шторм, зривав дахи з прибережних будівель і трощив усе на своєму шляху. «Чорний принц» віз боєприпаси, теплий одяг і медикаменти, але по закінченні Кримської війни з’явилися відомості про те, що на кораблі були золоті соверени – зарплата для англійських солдатів. Пізніше стало відомо: 30 діжок із золотом; а ще пізніше навіть встановили грошовий еквівалент – 60 мільйонів рублів золотом.

У середині 20-х років 20 століття спільними зусиллями радянських і японських водолазів були проведені тривалі пошукові роботи, проте окрім окремих предметів та кількох золотих монет ніяких ознак діжок із золотом більше виявлено не було. До цього дня море зберігає цей скарб в недоторканності.

Барила і золотий тунель Хмельницького

Вирішивши покінчити із залежністю від Польщі, Богдан Хмельницький пішов війною проти шляхти, забираючи в результаті вдалих бойових операцій польське золото, яке звозилося в приватну резиденцію гетьмана в Суботові. Історики посилаються на письмові підтвердження того, що Хмельницький з цього золота карбував монети з гербом української держави і своїм ім’ям, проте монети так і не були знайдені. За однією з версій, барила з золотими монетами могли бути закопані в підземному тунелі, який з’єднував Суботів і Чигирин, де знаходився козачий штаб. Але на сьогоднішній день тунель завалений, і дістатися до передбачуваного місцезнаходження скарбів вельми проблемно.

За іншою версією, частина скарбів могла бути похована під Суботівським пагорбом Вовчий Шпиль. Але в кожному разі, очевидним місцезнаходженням скарбів Хмельницького залишається національний заповідник Чигирин Черкаської області.

Золото Павла Полуботка

Наказний гетьман і чернігівський полковник Павло Полуботок був одним з найбагатших людей України: він мав чималу колекцією ікон, коштовностей, зброї і великі запаси золота. Після сварки з гетьманом Іваном Мазепою Полуботок почав підтримувати політику російського царя Петра I. Однак після смерті гетьмана Скоропадського став на захист незалежності України, що спричинило гнів Петра. Полуботка арештовано, майно конфісковано. Незадовго до свого арешту Полуботок передав на зберігання близько 200 тисяч золотих монет Банку Англії; пізніше стало відомо, що частково своє золото гетьман заховав у Сумській і Чернігівській областях, а саме – у містах Глухів і Любеч.

Скелі Олекси Довбуша

Ватажок гуцульських опришків і народний месник Олекса Довбуш здобув славу карпатського Робін Гуда, відбираючи у місцевих феодалів надлишки багатств і роздаючи їх біднякам, з яких походив сам. Але дещо з усього цього потрапляло в руки опришків, відправлялося на зберігання в тайники, зроблені в скелях. Згодом вони названі ім’ям борця з багатіями. Крім самих Скель Довбуша, частина скарбів може бути захована в покинутих колодязях і під великими каменями. Місцезнаходження скель: Долинський район Івано-Франківської області.

Скарби на Хортиці

По суті, вся Хортиця рясніє всілякими скарбами. До цих пір тут періодично знаходять зброю козаків, домашнє начиння, прикраси, курильні трубки, пляшки і т д.

Козаки звозили на Запорізьку Січ все добро, здобуте у ворогів татар і турків. Якась частина поповнювала військову скарбницю, решта розподілялося між козаками. Щоб уберегти здобич, її надійно ховали, а тому у практично кожного козака на Хортиці був тайник, причому не обов’язково в землі. Наприклад, золотими монетами вщерть набивалися чавунні гармати, які потім опускали в річку. Після ліквідації Січі козаків силоміць переселили на Кубань, але вони припускали, що це тимчасово і розраховували повернутися за своїми скарбами, які перед виселенням надійно сховали. Існують різні версії долі скарбів війська Запорізького: за одними даними, вони так і покояться в землі Хортиці, за іншими – їх встигли вивезти.

Урочище Сагайдачного давно є чи не Меккою для мисливців за скарбами. Місцеві старожили подейкують, що тут десь під камінням зариті гроші – золоті та срібні монети.

Золотий кінь запорожців

Згідно з однією з численних легенд, біля гирла річки Скарбної, що впадає в Дніпро, була захована вся запорізька казна. Також легенда свідчить, що з монет був відлитий золотий кінь. Як і набиті монетами гармати, запорожці втопили коня в Скарбній. Тому річка і отримала свою назву.

Місцеві жителі стверджують, що найбагатше скарбами місце – це Великий Луг, тому тут досить часто знаходять мідні і срібні монети і інший скарб, захований козаками. Ще одна легенда стосується Стрілецького острова, де перед самою ліквідацією Запорізької Січі козаки заховали зброю, золото і срібло. На місцезнаходження скарбу нібито вказує товста гілка дуба, що росте навпроти острова. Чималий інтерес для шукачів скарбів представляє і Канцерський острів поряд з Хортицею. У тамтешній печері, кажуть старожили, заховані барила із золотом. Проте спроби розкрити завалений вхід закінчувалися нічим, а якщо і вдавалося потрапити в печеру, не було впевненості повернутися живим.

Скарби гетьмана Мазепи

Свого часу український гетьман Іван Мазепа був одним з найбагатших людей не тільки України, а й Європи. Основу гетьманського багатства становили золото і коштовності на суму близько мільйона тодішніх рублів, що сьогодні можна порівняти з мільярдом доларів. Але, як і у випадку з Нестором Махном, насолодитися своїми незліченними скарбами Мазепа не зумів, провівши залишок життя в убогості.

Самі ж скарби були заховані в різних місцях. Частина зарита в підземеллях резиденції Мазепи в Батурині, частина – в селі Гончарівка, в околицях замку на крутому березі річки Сейм поруч з дорогою, що веде в Конотоп. Ще одна частина гетьманського скарбу прихована в Києві, а саме – в районі підземного переходу біля готелю «Салют». Під час будівництва підземки робочі виявили вхід, але в силу якихось причин не стали туди лізти, а просто засипали його. Ще одне з передбачуваних місць скарбу – околиці Бахмача.

Скарб Вишневецького в Лубнах

Поблизу міста Лубни на Полтавщині знаходиться фортеця, яка свого часу була резиденцією польського князя Ієремії Вишневецького. Очевидно, магнат планував ґрунтовно осісти в замку, оскільки у його підземеллях зберігалися незліченні багатства, які, щоправда, довелося залишити через стрімкий наступ війська Хмельницького. Взявши з собою тільки найнеобхідніше, Вишневецький зі своїм військом спішно залишив фортецю, яку незабаром захопили козаки і зруйнували її. Таким чином, золото Вишневецького опинилося під руїнами замку.

До кінця 19 століття стало відомо про наявність величезного тунелю, який привернув увагу багатьох шукачів скарбів, але, крім кількох срібних монет, на підлозі нічого суттєвого знайти не вдалося. До того ж просунутися ґрунтовно вглиб неможливо через брак повітря. Щоб уникнути можливих жертв, тунель був завалений за вказівкою місцевої влади.

На початку 20-х років 20 століття група археологів виявила ще кілька підземних тунелів з останками польських вояків, які, мабуть, задихнулися, ховаючись від козаків. Але скарб Вишневецького так і залишився практично недоторканним.

Золото Данила Апостола

Данило Апостол був останнім гетьманом, що спирався на запорізькі традиції і прагнув зберегти вільний козацький дух. Також він чимало зробив для України і прямо заявив російському царю Петру I, що політичні методи Росії – дикість і азіатчина, які блокують розвиток країни і ставить під загрозу безпеку сусідів.

Данило Апостол був досить багатий, крім того, ще гетьман Мазепа подарував йому землю у Великих Сорочинцях (Полтавська область, Миргородський район). Апостол докупив землю, побудувавши маєток і Спасо-Преображенський храм, а також цілу мережу підземель і катакомб, в яких заховав свої незліченні багатства. Данило Апостол мав слабкість до масивної посуди із золота і срібла, дорогої зброї, творів мистецтва і т.д. Гігантський скарб прихований в підземеллях, частину входів до якого ретельно приховано, але деякі мають мало не парадні входи. З часом вони обвалилися, але пошуки скарбу Данила Апостола не припиняються досі.

Золоті злитки держбанку.

Золотий запас київського відділення Держбанку СРСР зник 1941 року, коли перед захопленням німцями Києва радянська влада евакуювала активи зі сховища на вулиці Інститутській. За даними автора книги «Скарби й незнайдені клади України» Миколи Метьолкіна,  в дві вантажівки погрузили ящики з чотирма тоннами золотих злитків 999 проби та п’ятьма центнерами коштовностей.

Машини доїхали до Малої Березанки недалеко від селища Згурівка Київської області, але далі рухатися було неможливо — оточували німці. Цінності вирішили закопати. Інкасатори загинули, коли намагалися вирватися до своїх. Архіви Південно-Західного фронту теж пропали.

Шукачі скарбів не один рік прочісують там ліси й просвердлюють шурфи, але все що вдається знайти — це рештки солдатів.

Керченська ""золота валіза"

До Другої світової в колекції музейних фондів Керченського історико-археологічного музею зберігалися 719 предметів із благородних металів. Серед них — 70 монет Понтійського царства часів правління Мітрідата Евпатора, а також золоті скіфські бляшки, пряжки, браслети, намиста, сережки, медальйони. 1941 року під час евакуації Керчі радянська влада вивезла ці скарби до Краснодарського краю.

Велика фанерна валіза з коштовностями вагою 80 кг і 19 ящиків із менш цінними експонатами здали до відділення Держбанку Армавіра. Під час наступних бомбардувань частина експонатів нібито загинула, уціліла лише валіза. Її вдалося переправити до партизанів у станицю Спокійну Краснодарського краю. Загін незабаром потрапив в оточення — виходили невеликими групами, скарб довелося закопати. Всі, хто знав розташування «схрону», загинули. Решту після війни допитували, деяких навіть заарештували «за підозрою в привласненні державної власності», але все одно нічого не добилися.

1946 року біля станиці Спокійної діти знайшли золоту пряжку. Цілком можливо, що вона була з колекції Керченського музею. Пошуки валізи зі скарбами в 1970-х не дали результатів. Вивезене кримське золото шукають досі.

Щедра земля, та скупа держава.

Згадок про цікаві знахідки в нинішні часи в Україні небагато. Останній значний скарб, про який стало відомо, знайшла восени 2018 року сім’я пенсіонерів із Житомирської області. Посеред городу лежав глечик, у ньому — 90 чеських монет 14–15 століть. За оцінками фахівців, кожна — вартістю до 300 гривень.

Пенсіонери могли заробити $ 1000, але вважали за краще віддати срібло до Коростенського музею. Вони не отримали нічого. Місцеві історики відзначили, що вперше за кілька десятиліть люди добровільно віддали скарб державі. Тобто скарби у нас продовжують знаходити, просто зазвичай про це намагаються особливо не розповідати.