Книги трьох прикарпатських письменниць претендують на літературну премію “Книга року ВВС”

ВВС News Україна визначила Довгі списки літературної премії Книга року ВВС-2019, Книга року ВВС - Есеїстика-2019 та Дитяча Книга року ВВС-2019, яка проводиться у партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Довгі списки формувала редакція ВВС Україна.

До Довгого списку премії Книга року ВВС-2019 увійшли 24 видання, серед яких книги одразу трьох франківчанок:

Лесі Івасюк "Зашморги"

Ірени Карпи "Добрі новини з Аральського моря" 

Катерини Бабкіної "Мій дід танцював краще за всіх"

Повний список:

• Катерина Бабкіна. Мій дід танцював краще за всіх. - Київ: Видавничий дім "Комора", 2019.
• Галина Вдовиченко. Найважливіше - наприкінці. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.
• Тамара Горіха Зерня. Доця. - Київ: Білка, 2019.
• Руслан Горовий. Про людей. - Київ: ТаТиШо, 2019.
• Марина Гримич. Клавка. - Київ: Нора-Друк, 2019.
• Анатолій Дністровий. Б-52. - Київ: ВЦ "Академія", 2019.
• Леся Івасюк. Зашморги. - Чернівці: Книги - XXI, 2019.
• Ірена Карпа. Добрі новини з Аральського моря. - Київ: Книголав, 2019.
• Макс Кідрук. Доки світло не згасне назавжди. - Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2019.
• Андрій Кокотюха. Вигнанець і чорна вдова. - Харків: Віват, 2019.
• Євгенія Кононенко. Празька химера. - Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2019.
• Галина Лицур-Щадей. Таке життя. - Львів: ЛА "Піраміда", 2019.
• Оксана Луцишина. Іван і Феба. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.
• Василь Махно. Вічний календар. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.
• Анастасія Піка. Історії, які ніколи не закінчуються. - Київ: Саміт-книга, 2019.
• Ілларіон Павлюк. Танець недоумка. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.
• Ярослав Середницький. Пані Льоля: втекти від більшовиків. - Київ: Темпора, 2019.
• Влад Сорд. Безодня. - Вінниця: Дім Химер, 2019.
• Ксенія Фукс. По той бік сонця. - Київ: Темпора, 2019.
• Світлана Тараторіна. Лазарус. - Київ: Видавнича група КМ-Букс, 2018.
• Гаська Шиян. За спиною. - Харків: видавництво "Ранок": Фабула, 2019.
• Артем Чапай. Дивні люди. - Чернівці: Книги - XXI, 2019.
• Артем Чех. Район Д. - Чернівці: Меридіан Черновіц, 2019.
• Мартин Якуб. Мертві моделі. - Київ: Смолоскип, 2019

Книзі року ВВС вже 15 років. Впродовж цих років до редакції надійшли тисячі книжок, які на конкурс надсилають видавництва. І ми їх всі читали.

У конкурсі можуть взяти лише книжки, видані або перекладені українською мовою впродовж останнього року.

Книжки спочатку читає і обирає редакція. Журналісти відповідають за перший етап відбору, формують так званий "Довгий список". З усіх надісланих книжок ВВС щороку обирають близько 30 найменувань.

Далі за справу береться журі, яке з "Довгого списку" обирає фіналістів конкурсу - це п'ять книжок, так звані "Короткі списки" премії.

Переможців конкурсу і найкращі книжки обирає теж журі. Найкращі твори обирають у трьох номінаціях - Книга року ВВС, Дитяча Книга року ВВС та Книга року ВВС - Есеїстика.

Переможець отримує премію - одну тисячу фунтів, диплом, овації, визнання.

Імена переможців до останнього тримають у секреті і оголошують лише під час церемонії нагородження, яка зазвичай проходить в грудні. Фінал конкурсу цього року проведуть 13 грудня.

Довідка.

Леся Івасюк

Германіст, доктор філософських наук, захистила дисертацію у Віденському університеті, літературний перекладач, журналіст, публіцист.

Народилася в місті Калуші Івано-Франківської області, мешкає у Відні та Івано-Франківську.

Навчалася в університеті ім. Василя Стефаника в Івано-Франківську. Продовжила навчання і здобула ступінь магістра у Віденському університеті (германістика, славістика та японістика), там же захистила міждисциплінарну дисертацію за фахом германістика та історія. Працювала науковим співробітником колегії докторату Віденського університету «Австрійська Галичина та її багатокультурна спадщина». Проводила дослідження в Америці, Японії та низці європейських країн.

Була акредитована при канцлері Австрії іноземним кореспондентом для газети «Svoboda» (Нью-Джерсі) тапрацювала на інформаційну агенцію «Укрінформ» (Київ). Її публіцистику можна знайти також у газеті «День», в «Українській Правді», журналі «Тиждень» тощо.

Академічні дослідження присвячує революціям та повстанням, Габсбурзькій імперії, польсько-українським стосункам, австрійській літературі 19 сторіччя, сучасній українській літературі та галицькій музиці. Написала фундаментальну німецькомовну наукову працю про скандальне польське повстання в Галичині 1846 року, яка вийшла 2017 року у Візбадені.

Віднайшла виданий в 1916 році роман австрійської аристократки Едіт фон Зальбурґ «Син України», переклала його українською і перевидала з передмовою і бібліографією у видавництві «Темпора».

Переклала англійською мовою деякі вірші Ліни Костенко, Івана Світличного та Василя Стуса, які були видані у збірнику університету Північної Кароліни (США). Переклала і видала з передмовою та документами спогади Петра Коваля – жертви Акції «Вісла». «Діти берегів часу» – єдині наразі спогади,що стосуються депортації українців до Вармії та Мазурії і про співжиття німців, поляків та українців на тих землях. Книжка вийшла друком у видавництві «Світ» 2016 року й отримала першу нагороду Фундації Вільного Українського Університету (Нью-Йорк, 2017).

Леся Івасюк працює також у царині фотографії та високої моди, є співвидавцем та редактором книги аналогової чорно-білої фотографії «Pierre Ira: Je ne regrette rien. Der Modeschöpfer und seine Analogphotographie» (Відень).

Працює над другим україномовним романом «Пентхауз». У художніх творах тематизує сучасне та минуле України й Австрії, виділяє точки історичних, психологічних та ментальних перетинів.

Ірена Карпа

Королева епатажу, скандальна українська письменниця, телеведуча і солістка групи «Qarpa» - Ірена Карпа народилася в 1980 році в Черкасах. Жила в Івано-Франківську, потім переїхала з родиною до Яремче, де відвідувала художню школу по класу «образотворче мистецтво».1998 — вступила до Київського національного лінгвістичного університету на відділення французької філології. З 1999 є солісткою й авторкою текстів гурту «Фактично самі» (з 2007 — «Qarpa»), музика якого становить суміш індастріалу, панк-року, хардкору та психоделічного тріп-хопу.

Закінчивши навчання (2003), отримала магістерський ступінь з іноземної філології за спеціалізацією «англійська та французька мови, зарубіжна література». Протягом року подорожувала Південно-Східною Азією, наслідком чого став роман «Фройд би плакав».

2005–2008 — працювала ведучою на телебаченні (канали «ICTV», «Інтер», з вересня 2007 року по серпень 2008 року — «MTV Ukraine»). 20 грудня 2012 року разом з гуртом «Qarpa» виступила на розігріві Мериліна Менсона в Києві.

З жовтня 2015 року — перший секретар з питань культури посольства України у Франції.

Нагороди: 1999 — гран-прі міжнародного конкурсу молодих письменників «Гранослов»; 2006 — премія «Best Ukrainian Awards-2006» (номінація «наймодніша письменниця»).