Як підприємець з Івано-Франківська створив успішний бізнес на Балі

Ресторан "Eden Hookah Club Bali" став кращим кальян-клубом острова за чотири місяці після відкриття і з кожним місяцем збирає гостей і туристів з усього світу. Там пліч-о-пліч працюють місцеві жителі індонезійці та українці з Івано-Франківська і Львова.

Співвласник закладу Максим Пелей в інтерв’ю МЕГА розповів нам про всі тонкощі ведення легального ресторанного бізнесу в Індонезії, скільки платить податків щомісяця і які труднощі виникали у зв'язку з різними культурними менталітетами.

Максиме, ви народилися в Івано-Франківську, живете в Німеччині, за освітою медик, але маєте ресторанний бізнес на Балі…

Усе вірно... Я народився в Івано-Франківську, коли мені виповнилося вісім років, наша сім’я емігрувала до Німеччини. Там пройшли мої дитячі та шкільні роки. Здобувати вищу освіту я вирішив в Україні в Чернівецькому медичному університеті за напрямом радіологія. Вчився на медика, а в душі завжди був підприємцем: зі 17 років я фінансово незалежний від батьків, під час навчання займався різними видами підробітку і бізнесу. Моя пристрасть - це кальяни, тому я займався перевезенням і реалізацією кальянів та кокосового вугілля з Німеччини до Чернівців, Івано-Франківська. Я зі своїм бізнес-партнером, який спочатку був моїм клієнтом, заснували в Києві компанію "Мові трейд". Пізніше ми розширили реалізацію по всій країні і були першими імпортерами кокосового вугілля для кальяну в Україну. Зараз ми займаємо 45-50 % ринку кокосового вугілля. Через деякий час ми стали дистриб'юторами кокосового вугілля до України та країн СНД. У нас склалися дружні стосунки з власником фабрики вугілля. Це мій бізнес-партнер, громадянин Німеччини, який має фабрику з виготовлення кокосового вугілля в Індонезії. І в 2018 році виникла ідея заснувати кальян-бар там.

З якими труднощами ви стикнулися? Що вас найбільше вразило під час відкриття готельно-ресторанного бізнесу на Балі?

Ми орендували житлову віллу з басейном у найстарішому та елітному туристичному районі острова. Ми витратили три місяці на офіційну реєстрацію фірми. В Україні зараз такі речі роблять за один день.

Для того, щоб відкрити фірму «на іноземця» потрібно десь мільйон доларів. Тому фірма зареєстрована на індонезійця. Процес був досить важкий: чотири місяці ми чекали дозвіл на офіційне працевлаштування в Індонезії. Було дуже багато проблем, у країні велика бюрократія та корупція. На Балі дуже багато іноземців, які довгий час там перебувають і ведуть нелегальний бізнес (до речі, там багато росіян і українців). Щоб спокійно себе почувати, ми принципово вирішили вести бізнес легально. А ще згідно з місцевими правилами оренду за віллу ми заплатили на два роки наперед і готівкою.

Яка вартість оренди?

Ми орендували житлову, некомерційну нерухомість, з хорошим трафіком, великим потоком туристів і цікавими закладами навколо. Тому вартість насправді смішна – 10 доларів за один квадратний метр. До речі, для отримання державного дозволу на ведення ресторанного бізнесу ми були змушені збирати підписи власників сусідніх закладів про те, що вони не проти, якщо ми відкриємо свій ресторанний заклад поруч з ними. Дуже складно було - навколо 5-зіркові готелі та елітні ресторани.

З орендою вам пощастило, а скільки платите загалом податків щомісяця?

Щомісяця ми сплачуємо 2 тисячі євро.

Ви маєте досвід ведення бізнесу з українцями, європейцями. Який бізнес-менталітет в індонезійців?

Найчастіше індонезійці вживають два словосполучення : "not yet" (ще ні) і "may be tomorrow" (можливо, завтра). Коли я запитую, чи щось зроблено, то найчастіше вони відповідають- ще ні, можливо, завтра. Вони завжди усміхаються і їх важко «прочитати», не зрозуміло, що в людини на думці. Хоча в цьому є якийсь шарм…

У вашій команді три працівники з України? Чи вдається людям різних національностей знайти спільну мову і разом працювати? Хто ще у вашій команді?

Я дуже пишаюся своєю командою. Ми зібрали команду молодих працівників з різними менталітетами. В нас працює один з найкращих кальянщиків України родом з Калуша, ще один зі Львова і сушист з Івано-Франківська. Працівників загалом 14, працюють позмінно. Декілька працівників з острова Ява. На щастя, нам вдалося всім порозумітися, хоча українці дуже прямі і прямо висловлюють свої думки, а балійці це не сприймають. Спочатку було важко. Тепер розуміємо: якщо з ними якось м'якше спілкуватися, то вони блокують роботу.

У чому унікальність вашого кальн-ресторану на Балі?

Окрім кальяну, ми пропонуємо страви азійської кухні, в основному суші, легка кухня в лаунж-форматі. Басейн, навколо сад... Але основна гордість- це бездоганний кальянний продукт- у нас великий парк дорогих кальянів. Великий асортимент елітних табаків з усього світу. В нас були туристи з майже всіх куточків світу: Перу, Данія, Швейцарія, Австралія. І кожного місяця кількість клієнтів збільшується на 30-40 %. Ми дуже пишаємося, що підтримуємо зв'язок з нашими клієнтами по всьому світу. В серпні ми взяли участь у кальянному батлі і за оцінками місцевих відвідувачів та ресторанних експертів стали кращим кальянним закладом на Балі 2019 року.

У ресторанному бізнесі в Івано-Франківську ви працюєте більше 5 років. Що можете сказати про рівень сервісу в нашому туристичному регіоні?
Сервіс і кухня в нас на досить хорошому рівні. В Європі рівень сервісу вже почав падати. А тут навпаки - росте. Рівень сервісу в Німеччині, наприклад, це вже не той рівень, який був 20 років тому. В Європі усе добре, немає адреналіну і бажання рости. В Україні навпаки зберігся цей драйв до розвитку. Ми рухаємся у правильному напрямку. Єдине , що потрібно, розвивати зелений туризм. Але якщо дороги відремонтують, то процес автоматично запрацює.Туристи сюди поїдуть ще швидше. У нас є дуже багато цікавих місць для туристів, ми трохи не цінимо те, що маємо.

Звідки у вас з'явилася любов до кухні, ресторанного бізнесу, туризму?

У нашій сім’ї всі смачно готували. До речі, моя сестра була кращим випускником ресторанної школи у Берліні. Саме вона і моя бабця прищепили любов до кухні. Сестра працювала в готельних мережах світового рівня.

Ви розповідали, що плануєте відкрити кальян-ресторан у Європі, де саме?

Ми поставили дуже високу планку і відкрили ресторан на Балі. Я вже не хочу цю планку занижувати. Мені не цікаво, наприклад, відкрити кальян-бар у Берліні. Для себе бачу надзвичайно красиве місце – Барселона. Іспанія -країна, де кальянна культура на початку становлення і можна привчити клієнта, що кальян - це не тільки арабська тематика.