Франківський Кант: відомий жебрак стометрівки "Пане дайте пару копійок" постав в образі Канта

Відомий франківський жебрак зі стометрівки приміряв образ німецького філософа Канта. 

Ростислав Шпук, франківський блогер, громадський діяч, ексдепутат міської ради на своїй сторінці у Facebook  оприлюднив фото легендарного жебрака знаного у Франківську всіма, як “Пане, Дайте Пару Копійок”. Шпук називав його “франківським Кантом”. Він також додав, що пан дякує усім небайдужим за допомогу на лікування.

"Зустрів франківського Канта. Він дякує вам за глибокий відгук і широку допомогу на лікування.
Каже, що поважні людські хвороби живуть не в людині, а в небі, і звідти тицяють в чиюсь голову, обрану за нікому з нас не відомим планом.
Тому завжди треба мати щось на голові, воно прикриває те, що в голові, і заодно голову. І ще варто пам'ятати, що найголовнішим лікарством є цей світ, ця Земля: їх прописав нам Господь, як піґулку від нежиття для одноразового прийняття. Піґулка, щоправда, проковтує нас, бо порядок речей завжди обернений, як в очному дні.
Щоб бути ближче до Господа, він воліє віру без посередників - ойкуменізм: визнає існування тільки тієї землі, на якій побував. І людей, які навколо, якими вже вони не є. Каже, що розумна людина взагалі не боїться дати комусь на себе повпливати, у неї широкий зазор між прийнятним собою і допустимим іншими. Навіть якщо деякі інші намагаються одурачити. Бо одурачення привносить фарби в життя, хоча й призводить до витрати грошей. Але заслужено, бо гроші ж робляться саме з фарби. Просто людство їх демонізувало, бо зробило ще й засобом покарання. Так само воно демонізувало смерть - щоб мати вплив на себе, щоб було чим лякати одне одного. От своїм цілоденним стоянням на Сотці Кант і протистоїть цим страхам - нашим стереотипам", - йдеться в повідомленні Ростислава Шпука.

Франківчани активно почали коментувати допис зі світлинами:

"Нехай ще довго-довго буде нам живий-здоровий чудовезні фото, спасибі за цю душевну "пігулку"

 "Прекрасно та геніально. Одне слово - Кант!"

Довідка.

Іммануїл Кант (нім. Immanuel Kant; 1724, Кенігсберг — 1804, Кенігсберг) — німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання – загальнозначущі апріорні форми, що упорядковують хаос відчуттів. Ідеї Бога, волі, безсмертя, недовідні теоретично, є, однак, постулатами «практичного розуму», необхідною передумовою моральності. Центральний принцип етики Канта – категоричний імператив.
Іммануїл Кант народився 22 квітня 1724 року в східній частині прусського королівства, у Кенігсберзі. У своїх спогадах про батьків Кант писав:

«Мої батьки, вихідці зі стану ремісників, були людьми зразкової чесності, моральної благопристойності і порядності, не залишивши спадщини (але також і боргів), дали мені виховання, яке, якщо дивитися на нього з морального боку, не могло бути кращим і за яке я, при кожнім спогаді про рідних, відчуваю безмірну вдячність».

У 1740 році Іммануїл став студентом теологічного факультету Кенігсберзького університету, куди він вступив за наполяганням батьків. Але щонайбільше його цікавили природознавство, філософія, математика.

З 1746 по 1755, після закінчення університету, він служив домашнім вчителем. І тільки в 1755 Кант починає викладати в рідному університеті. Хоча це було не дуже легко. Відповідно до правил йому довелося захистити три дисертації протягом двох років. Перша дисертація надавала право на викладацьку діяльність, друга — на одержання звання приват-доцента. А третя — право на заняття посади екстраординарного професора, яку він одержав тільки в 1770 році.

З 1786 року Кант займає посаду ректора університету, а в 1788 р. переобирається на другий термін.

Приватне життя склалося вкрай нудно і монотонно. Він ніколи не був одружений. Ніколи не виїжджав за межі рідного міста, спілкувався тільки з друзями та своїми учнями. Ніколи не змінював своїм ще зі студентських років заведеним звичкам, підкоряючи усю свою діяльність суворому незмінному розпорядку. Улюблена приказка Канта: «жити треба головним чином для того, щоб працювати». І коли за станом здоров'я у 1797 він був вимушений відмовитись від читання лекцій, а через декілька років і займатися науковою діяльністю, йому життя почало вважатися тягарем.

Як стверджують його біографи, 12 лютого 1804 року з почуттям полегшення і чи ледве не з задоволенням великий філософ пішов з цього світу.

Залишена Кантом спадщина понад двісті років вважається початком тих процесів, які згодом змінили увесь світ. Його критична філософія стала основою природничо-наукового матеріалізму. Хоча в більш зрілому віці він дійшов висновку, що для пояснення процесів життя тільки цього, як він називав — механістичного уявлення, недостатньо, але його теорія вже стала жити незалежним життям.