Успіх стоматологічного лікування залежить не лише від умінь лікаря, але й від батьків та правильного налаштування маленького пацієнта вдома.
Дитина завжди має знати, що їй робитимуть наступного разу, тоді не так страшно. Спершу розповідаю я, а батьки мають ще кілька разів повторити це вдома (як домашнє завдання).
У кабінеті краще не вживати слово «голка, укол чи боляче». Навіть якщо говорити «не боляче», дитина зазвичай пропускає частку «не» і боїться. Дуже важливо придумувати альтернативні назви чогось і подавати це у формі гри. Наприклад, як розповідати про знеболення. «Ми будемо капати тобі тропічну воду у щічку, вона засне і ми почнмо виганяти каріозних монстрів».
Дуже важливо вчасно зупинитись і слухати дитину. Можуть бути випадки, коли вона просто не налаштована на лікування, засмучена чи просто налякана чимось іншим. Тоді я відпускаю її додому, щоб вона відпочила. Зазвичай, наступного разу усе проходить добре. Батьки часто цього не розуміють, бо хочуть за один візит вилікувати усі зуби. Але краще робити це поступово, без стресу для дитини.